Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 23.01.2025 р. № 360/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

 

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України розглянула звернення
щодо складання податкових накладних / розрахунків коригування та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, ФГ пов’язане господарськими відносинами з постачальником товарів. У жовтні 2024 року ФГ було придбано і оплачено постачальнику товар та включено до податкового кредиту відповідну суму ПДВ на підставі податкової накладної, складеної постачальником та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН). 

У листопаді 2024 року частину товару було повернуто постачальнику, що підтверджується накладною на повернення товару, при цьому кошти, сплачені за таку частину товару, постачальником покупцю не повертаються (як вбачається із звернення, такі кошти будуть зараховані в оплату вартості інших товарів, які надалі будуть поставлятися постачальником ФГ).

ФГ просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1) чи повинен покупець складати розрахунок коригування на зменшення податкового кредиту у зв’язку з поверненням частини товару;

2) чи повинен постачальник скласти і зареєструвати в ЄРПН податкову накладну виходячи з вартості товару, який був повернутий, якщо кошти не повертаються покупцю (якою датою та на підставі якого первинного документа)?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 ПКУ).

Пунктом 44.1 статті 44 ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності,  інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1
статті 44 ПКУ.

Правові основи оподаткування податком на додану вартість встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу ХХ ПКУ.

Підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 ПКУ встановлено, що обʼєктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПКУ датою виникнення податкових зобовʼязань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, ‒ дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку ‒ дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів ‒ дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг ‒ дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно з пунктами 201.1, 201.7 і 201.10 статті 201 ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобовʼязань платник податку зобовʼязаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПКУ термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку / небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 192.1 статті 192 ПКУ визначено, що у разі, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобовʼязань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в ЄРПН.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача − платника податку, підлягає реєстрації в ЄРПН отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку – постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобовʼязань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у звʼязку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобовʼязань лише після реєстрації в ЄРПН розрахунку коригування до податкової накладної (підпункт 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 ПКУ).

Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм ПКУ, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

Щодо питань 1, 2 

З урахуванням норм пункту 192.1 статті 192 ПКУ, повернення постачальнику оплаченого покупцем товару (частини товару) є підставою для коригування податкових зобов’язань постачальника і податкового кредиту покупця та складання постачальником (а не покупцем) розрахунку коригування до податкової накладної, складеної за операцією з постачання такого товару. Такий розрахунок коригування підлягає реєстрації в ЄРПН покупцем – платником ПДВ. Покупець зобов’язаний зменшити податковий кредит на дату повернення товару постачальнику незалежно від факту складання та реєстрації в ЄРПН такого розрахунку коригування, тоді як постачальник може зменшити податкові зобов’язання виключно після реєстрації в ЄРПН зазначеного розрахунку коригування покупцем.

Якщо грошові кошти за такий повернутий товар (частину товару) покупцю не повертаються, і в рахунок таких коштів постачальником надалі будуть поставлені інші товари, то такі кошти набувають статусу попередньої оплати за такі інші товари, та на суму таких коштів постачальник повинен визначити податкові зобов’язання з ПДВ та скласти відповідну податкову накладну, яка після її реєстрації в ЄРПН є підставою для формування податкового кредиту покупцем. Складання такої податкової накладної здійснюється на дату оформлення документа, на підставі якого кошти, які не повертаються постачальником покупцю за частину повернутого товару, будуть зараховані в рахунок оплати вартості іншого товару, який надалі буде постачатися таким постачальником покупцю.

Частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Господарські операції (зокрема, операції з повернення покупцем частини отриманих товарів, зарахування сплачених покупцем за такі товари коштів в рахунок попередньої оплати за інші товари та відвантаження таких інших товарів) повинні бути оформлені належним чином складеними первинними (бухгалтерськими) документами. При цьому кожен конкретний випадок складання податкових накладних та розрахунків коригування необхідно розглядати з урахуванням договірних умов та обставин здійснення відповідних господарських операцій, а також первинних (бухгалтерських) документів, оформленням яких вони супроводжувались.

З питання оформлення первинних документів платнику податку доцільно звернутися до Міністерства фінансів України як до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина 2 статті 6 Закону № 996).

Разом з тим будь-який платник податку (у тому числі і постачальник, про якого йдеться у зверненні) у разі виникнення необхідності має право звернутися до контролюючого органу для отримання індивідуальної податкової консультації (зокрема, щодо порядку складання податкових накладних / розрахунків коригування при здійсненні операцій, описаних у зверненні ФГ), із відповідним зверненням, оформленим відповідно до вимог пункту 52.1 статті 52 ПКУ.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 ПКУ).