Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.01.2025 р. № 407/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України розглянула звернення                                     щодо податкових наслідків з податків і зборів в описаній у зверненні ситуації та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, між Товариством (виконавцем) та нерезидентом (замовником) укладено договір про надання послуг, згідно з умовами якого нерезидент (замовник) доручає, а Товариство (виконавець) зобов’язується надавати послуги в частині організації митного оформлення товару/вантажу клієнтів такого нерезидента.

З огляду на викладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1) чи враховується сума грошових коштів, отриманих Товариством від фізичних осіб, які є клієнтами нерезидента, виключно з метою подальшого їх перерахування на поточний рахунок митного брокера для сплати митних платежів, при обрахунку загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПКУ, для цілей обов’язкової реєстрації Товариства як платника ПДВ в описаній у зверненні ситуації;

2) чи враховується сума грошових коштів, отриманих Товариством від нерезидента як оплата за послуги в частині організації митного оформлення товару/вантажу клієнтів такого нерезидента, при обрахунку загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПКУ, для цілей обов’язкової реєстрації Товариства як платника ПДВ в описаній у зверненні ситуації? Яке місце вважається місцем постачання послуг в частині організації митного оформлення товару/вантажу клієнтів такого нерезидента для цілей оподаткування ПДВ;

3) чи виникають у Товариства податкові зобов’язання з ПДВ за операцією з постачання нерезиденту послуг в частині організації митного оформлення товару/вантажу клієнтів такого нерезидента у разі реєстрації Товариства як платника ПДВ за власним добровільним рішенням в описаній у зверненні ситуації? Чи зобов’язане Товариство за операцією з постачання нерезиденту послуг в частині організації митного оформлення товару/вантажу клієнтів такого нерезидента скласти податкову накладну на нерезидента і зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН);

4) чи виникають у Товариства податкові зобов’язання з ПДВ при отриманні від фізичних осіб, які є клієнтами нерезидента, грошових коштів, призначених виключно для подальшого їх перерахування на поточний рахунок митного брокера для сплати митних платежів, у разі реєстрації Товариства як платника ПДВ за власним добровільним рішенням в описаній у зверненні ситуації? Чи зобов’язане Товариство при отриманні таких грошових коштів скласти податкову накладну на фізичну особу, яка є клієнтом нерезидента, і зареєструвати її в ЄРПН;

5) чи вважається отримання Товариством від фізичних осіб, які є клієнтами нерезидента, грошових коштів, призначених виключно для подальшого їх перерахування на поточний рахунок митного брокера для сплати митних платежів, безоплатним постачанням послуг таким фізичним особам в описаній у зверненні ситуації? Якщо так, то зобов’язане Товариство, виступаючи податковим агентом, нараховувати та сплачувати податок на доходи фізичних осіб і військовий збір у зв’язку із отриманням таких грошових коштів;

6) чи включається сума грошових коштів, отриманих Товариством від фізичних осіб, які є клієнтами нерезидента, виключно з метою подальшого їх перерахування на поточний рахунок митного брокера для сплати митних платежів, до доходів та/або витрат Товариства?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пунктів 5.1 – 5.3 статті 5 розділу I ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Митний брокер – це підприємство, що надає послуги з декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний брокер провадить митну брокерську діяльність у будь-якому митному органі України (частини перша і друга статті 416 Митного кодексу України (далі – МКУ)).

Пунктом 63 частини першої статті 4 МКУ визначено, що уповноважена особа (представник) – особа, яка на підставі договору або належно оформленого доручення, виданого декларантом, наділена правом вчиняти дії, пов’язані з проведенням митних формальностей, щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта.

Статтею 293 МКУ визначено осіб, на яких покладається обов’язок із сплати митних платежів. Так, частиною першою статті 293 МКУ зазначено, що особою, на яку покладається обов’язок із сплати митних платежів, є декларант. Якщо декларування товарів здійснюється особою, уповноваженою на це декларантом, на таку особу покладається обов’язок із сплати митних платежів солідарно з декларантом.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (частина п’ята статті 9                Закону № 996).

Статтею 4 Закону № 996 визначено, що одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності, зокрема, є нарахування – доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

При цьому ДПС зазначає, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга статті 6 Закону № 996).

Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, встановлено, що Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері, зокрема, бухгалтерського обліку та аудиту, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Пунктом 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 глави 1  розділу ІІ ПКУ.

Безоплатно надані послуги – це послуги, що надаються без висування вимоги щодо компенсації їх вартості (підпункт «б» підпункту 14.1.13 пункту 14.1           статті 14 розділу І ПКУ).

Додаткові блага – це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов’язаний з виконанням обов’язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку
(крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV ПКУ) (підпункт 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України, у тому числі операції з безоплатної передачі.

Пунктами 186.2 – 186.4 статті 186 розділу V ПКУ визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається по місцю реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або по місцю фактичного надання відповідних послуг.

Відповідно до підпункту 186.2.1 пункту 186.2 статті 186 розділу V ПКУ місцем постачання послуг, пов'язаних з рухомим майном, є фактичне місце постачання таких послуг. До таких послуг, зокрема, належать:

послуги, пов'язані із перевезенням пасажирів та вантажів, у тому числі з постачанням продовольчих продуктів і напоїв, призначених для споживання;

послуги із виконання ремонтних робіт і послуг із переробки сировини, а також інші роботи і послуги, що пов'язані з рухомим майном.

Місцем постачання послуг, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2, 186.3 і 186.31 статті 186 розділу V ПКУ, є місце реєстрації постачальника (пункт 186.4 статті 186 розділу V ПКУ).

Отже, порядок оподаткування ПДВ операцій з постачання послуг безпосередньо залежить від місця їх постачання.

Правила формування податкових зобов’язань і податкового кредиту з ПДВ та складання податкових накладних і їх реєстрації в ЄРПН визначено статтями 187, 198 та 201 розділу V ПКУ.

Згідно з пунктами 201.1, 201.7 та 201.10 статті 201 розділу V ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПКУ термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку / небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

Порядок реєстрації особи як платника ПДВ регулюється статтями 180-183 розділу V ПКУ та регламентується Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233.

Для цілей оподаткування ПДВ платниками податку є особи, перелік яких визначено підпунктом 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 розділу І та пунктом 180.1 статті 180 розділу V ПКУ, зокрема юридична особа, створена відповідно до закону у будь-якій організаційно-правовій формі.

Статтями 181 та 182 розділу V ПКУ визначено умови для реєстрації особи як платника ПДВ, відповідно до яких реєстрація особи як платника ПДВ може здійснюватись як в обов'язковому порядку, так і за добровільним рішенням особи.

Відповідно до пункту 181.1 статті 181 розділу V ПКУ особа, у якої загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПКУ, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі (зокрема, але не виключно шляхом встановлення спеціального застосунку або додатку на смартфонах, планшетах чи інших цифрових пристроях), нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 млн. грн. (без урахування ПДВ) зобов'язана зареєструватися як платник ПДВ у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог,                 передбачених статтею 183 розділу V ПКУ, крім особи, яка є платником єдиного податку першої – третьої групи.

Згідно з пунктом 182.1 статті 182 розділу V ПКУ якщо особа, яка відповідно до пункту 181.1 статті 181 розділу V ПКУ не є платником податку у зв'язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій відсутні або є меншими від встановленої зазначеною статтею суми, вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється за її заявою.

До загального обсягу оподатковуваних операцій (загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПКУ) для цілей реєстрації особи як платника ПДВ включається обсяг операцій, що підлягають оподаткуванню ПДВ за ставками: 0 відс., 7 відс., 14 відс. та 20 відс., а також операцій, що звільняються від оподаткування ПДВ.

Обсяг операцій, що не є об’єктом оподаткування ПДВ, при обрахунку загального обсягу оподатковуваних операцій не враховується.

Правові основи оподаткування податком на прибуток підприємств встановлено розділом ІІІ та підрозділом 4 розділу XX ПКУ.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (абзац перший пункту 44.2 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ).

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу ІІІ ПКУ об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями ПКУ.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV ПКУ, відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 якого платником податку є фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 розділу IV ПКУ об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 розділу IV ПКУ) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 розділу IV ПКУ. Не є додатковим благом сума знижки звичайної ціни (вартості) при продажу (відчуженні) на користь платника податків житлової нерухомості, набутої у власність внаслідок звернення стягнення на таке майно за договорами іпотеки, що забезпечує кредит, наданий в іноземній валюті (підпункт «е» підпункту 164.2.17 пункту 164.2           статті 164 розділу IV ПКУ)

Згідно з пунктом 167.1 статті 167 розділу IV ПКУ ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 – 167.5 статті 167 розділу IV ПКУ).

Законом України від 10 жовтня 2024 року № 4015-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період воєнного стану», який набрав чинності з 01.12.2024, внесено зміни до розділу IV Кодексу та пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX ПКУ.

Також вказаний дохід є об’єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX ПКУ (підпункт 1 підпункту 1.2 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX ПКУ).

Ставка військового збору для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX ПКУ, становить 5 відсотків об’єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX ПКУ (підпункт 1 підпункту 1.3 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX ПКУ).

Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 розділу IV ПКУ податковий агент, поняття якого наведено у підпункті 14.1.180 пункту 14.1           статті 14 розділу І ПКУ, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок (військовий збір) із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену статтею 167 розділу IV ПКУ, та ставку військового збору, встановлену підпунктом 1 підпункту 1.3 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

Для цілей обов’язкової реєстрації особи як платника ПДВ враховуються суми (обсяги) від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПКУ, а не суми грошових коштів, отриманих на поточні рахунки.

 

Щодо питання 1

 

Якщо грошові кошти отримуються Товариством від фізичних осіб, які є клієнтами нерезидента, виключно з метою подальшого їх перерахування на поточний рахунок митного брокера для сплати митних платежів, і не є оплатою (компенсацією) вартості товарів/послуг, поставлених (що будуть поставлені) Товариством, то при отриманні таких коштів податкових наслідків у частині обов’язкової реєстрації особи як платника ПДВ не виникає.

 

Щодо питання 2

 

З огляду на норми підпункту 186.2.1 пункту 186.2 статті 186 розділу V ПКУ місцем постачання послуг в частині організації митного оформлення товару/вантажу клієнтів такого нерезидента є фактичне місце постачання таких послуг, тобто в описаній у зверненні ситуації митна територія України.

Суми (обсяги) від здійснення операцій Товариства з постачання нерезиденту послуг в частині організації митного оформлення товару/вантажу клієнтів такого нерезидента враховуються при обрахунку загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПКУ, для цілей обов’язкової реєстрації Товариства як платника ПДВ.

 

Щодо питання 3

 

З дати реєстрації Товариства як платника ПДВ (у тому числі добровільної) Товариство зобов’язане нараховувати податкові зобов’язання з ПДВ, складати податкові накладні і реєструвати їх в ЄРПН у встановлені ПКУ терміни за операціями з постачання нерезиденту послуг в частині організації митного оформлення товару/вантажу клієнтів такого нерезидента.

 

Щодо питання 4

 

Якщо грошові кошти отримуються Товариством від фізичних осіб, які є клієнтами нерезидента, виключно з метою подальшого їх перерахування на поточний рахунок митного брокера для сплати митних платежів, і не є оплатою (компенсацією) вартості товарів/послуг, поставлених (що будуть поставлені) Товариством, то при отриманні таких коштів податкових наслідків у частині обов’язку щодо складання податкової накладної та її реєстрації в ЄРПН не виникає.

 

Щодо питання 5

 

Для цілей оподаткування безоплатно наданими послугами (у тому числі наданими і фізичним особам) вважаються послуги, що надаються без висування вимоги щодо компенсації їх вартості.

У разі, якщо фізичною особою, яка є клієнтом нерезидента, перераховуються кошти за послуги митного оформлення Товариству, а не митному брокеру, то вартість наданих послуг включається до доходу фізичної особи як додаткове благо з відповідним оподаткуванням.

 

Щодо питання 6

 

Нормами ПКУ не передбачено особливостей оподаткування податком на прибуток підприємств операцій платників податків, які надають посередницькі послуги у сфері організації митного оформлення вантажів (товарів).

Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при визначенні фінансового результату до оподаткування та, відповідно, об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Таким чином, питання порядку відображення у бухгалтерському обліку операцій у сфері надання посередницьких послуг з організації митного оформлення вантажів (товарів) належить до компетенції Міністерства фінансів України.

 

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).