Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 28.01.2025 р. № 421/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо додаткового розʼяснення деяких питань оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство обслуговує зовнішню позику, залучену у 2021 році від компанії, держава резиденції якої Великобританія (далі – Позикодавець).

Зазначена позика залучена внаслідок розміщення Позикодавцем на Ірландській фондовій біржі (Irish Stock Exchange, ISE, Dublin, Ireland) облігацій участі у позиці з цільовим призначенням – фінансування позики Товариству.

У 2022 році за погодженням Міністерства фінансів України Товариство аналогічно до умов реструктуризації суверенних євробондів здійснило реструктуризацію цієї позики.

При цьому за умовами реструктуризації  було перенесено на два роки дату погашення позики, а сплата процентів була відстрочена до січня 2025 року із нарахуванням процентів за ставкою 7,875 % на такі відстрочені проценти.

У січні 2025 року Товариство повинно сплатити загальну суму процентів за позикою, яка включає в себе суму відстрочених процентів, а також суму процентів, нарахованих на такі відстрочені проценти. Або Товариство може капіталізувати та додати загальну суму процентів до непогашеної основної суми позики, після чого такі проценти вважатимуться частиною основної суми.

Товариство зазначає, що п. 4 ст. 11 Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на дохід і на приріст вартості майна (далі – Конвенція), а також п.п. 14.1.206 п. 14.1 ст. 14 Кодексу наводяться визначення терміну «проценти».

При цьому, заявник зазначає, що отримувач доходів у вигляді процентів не є їх фактичним власником.

Враховуючи викладене вище, Товариство запитує:

Яке саме визначення терміну «проценти» слід застосовувати Товариству у взаємовідносинах з позикодавцем – нерезидентом при здійсненні нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку на доходи нерезидента з джерелом їх походження з України за операціями капіталізації відстрочених процентів та процентів, які нараховуються на відстрочені проценти, враховуючи те, що отримувач цих доходів не є фактичним власником, що наведено п.п. 14.1.206 п. 14.1 ст. 14 Кодексу чи те, що наведено в п. 4 ст. 11 Конвенції?

Відповідно до п.п. 14.1.206 п. 14.1 ст. 14 Кодексу проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна.

До процентів включаються:

а) платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит;

б) платіж за використання коштів, залучених у депозит;

в) платіж за придбання товарів у розстрочку;

г) платіж за володіння та користування майном згідно з договорами фінансового лізингу (фінансової оренди) (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу);

ґ) винагорода (дохід) орендодавця як частина орендного платежу за договором оренди житла з викупом, сплачена фізичною особою платнику податку, на користь якого відступлено право на отримання таких платежів.

Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості чи вартості майна або у вигляді фіксованих сум. У разі якщо залучення коштів здійснюється шляхом продажу облігацій, казначейських зобов'язань чи ощадних (депозитних) сертифікатів, емітованих позичальником, або шляхом врахування векселів та здійснення операцій з придбання цінних паперів із зворотним викупом, сума процентів визначається шляхом нарахування їх на номінал такого цінного паперу, виплати фіксованої премії чи виграшу або шляхом визначення різниці між ціною розміщення (продажу) та ціною погашення (зворотного викупу) такого цінного паперу.

Платежі за іншими цивільно-правовими договорами незалежно від того, встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках суми договору або іншої вартісної бази, не є процентами.

Відповідно до ст. 3 Кодексу, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Пунктом 103.2 ст. 103 Кодексу особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором) і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Згідно із п. 103.3 ст. 103 Кодексу бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором), вважається особа, що має право на отримання таких доходів та є вигодоотримувачем щодо них (має право фактично розпоряджатися таким доходом).

При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не є юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або виконує лише посередницькі функції щодо такого доходу, про що, зокрема, можуть свідчити такі ознаки:

зазначена особа не має достатньо повноважень або у випадку, підтвердженому фактами та обставинами, не має права користуватися та розпоряджатися таким доходом, та/або зазначена особа передає отриманий дохід або переважну його частину на користь іншої особи незалежно від способу оформлення такої передачі та зазначена особа не виконує суттєвих функцій, не використовує значні активи та не несе суттєві ризики в операції з такої передачі, та/або зазначена особа не має відповідних ресурсів (кваліфікованого персоналу, основних засобів у володінні або користуванні, достатнього власного капіталу тощо), необхідних для фактичного виконання функцій, використання активів та управління ризиками, пов'язаних з отриманням відповідного виду доходу, які лише формально покладаються (використовуються, приймаються) на зазначену особу у зв'язку із здійсненням операції з такої передачі.

Якщо нерезидент - безпосередній отримувач доходу з джерелом походження з України не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такого доходу, під час виплати такого доходу застосовуються положення міжнародного договору України з країною, резидентом якої є відповідний бенефіціарний (фактичний) отримувач (власник) такого доходу. У випадку, передбаченому цим абзацом, обов'язок доведення того, що нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такого доходу покладається на такого нерезидента або на нерезидента, який звертається із заявою до контролюючого органу про повернення зайво утриманого податку.

Виходячи з опису інформації, наданої заявником, оскільки отримувач доходів у вигляді процентів, який зареєстрований у Великобританії, не є бенефіціарним (фактичним) власником такого доходу, у цьому випадку дія Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна не розповсюджується на операції з таким нерезидентом.

Отже, Товариству у взаємовідносинах з позикодавцем – нерезидентом слід застосовувати визначення терміну «проценти», що наведено п.п. 14.1.206 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

При цьому проценти, що нараховуються на суму заборгованості за позикою, яка включає суму несплачених процентів, є процентами для цілей оподаткування.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).