Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 30.01.2025 р. № 450/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України розглянула лист щодо оподаткування доходів, отриманих дипломатичними представництвами з джерелом їх походження з України та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Відповідно до наданої інформації Банк здійснює виплату доходу у вигляді процентів на користь дипломатичних представництв, консульських установ та інших офіційних представництв інших держав і міжнародних організацій в Україні згідно з умовами договорів, укладених із Банком.

Заявник просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо питань оподаткування податком на доходи нерезидента з джерелом їх походження з України виплат Банку у вигляді процентів згідно умов укладених з Банком договорів на користь дипломатичних представництв, консульських установ та інших офіційних представництв інших держав і міжнародних організацій в Україні, що мають дипломатичні привілеї або імунітет.

Відповідно до ст. 3 Кодексу податкове законодавство України складається, зокрема з  цього Кодексу, чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Одними із основних нормативно-правових актів в галузі дипломатичного права, якими регламентуються основні питання дипломатичних зносин, привілеїв та імунітетів, є Віденська конвенція від 18 квітня 1961 року про дипломатичні зносини (далі – Віденська конвенція 1961 року) та Віденська конвенція від 24 квітня 1963 року про консульські зносини (далі – Віденська конвенція 1963 року).

Згідно зі ст. 3 Віденської конвенції 1961 року до функцій дипломатичного представництва належить, зокрема представництво акредитуючої держави у державі перебування; ст. 5 Віденської конвенції 1963 року передбачає однією з основних функцій консульської установи захист у державі перебування інтересів акредитуючої держави та її громадян (фізичних та юридичних осіб) у межах, дозволених міжнародним правом.

Згідно з Положенням про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні, затвердженим Указом Президента України від 10 червня 1993 року № 198/93, дипломатичні представництва (посольства або місії) іноземної держави в Україні, консульські установи іноземної держави в Україні за своїм статусом є органами іноземної держави, яким надаються відповідні привілеї та імунітети, що визначаються відповідно до Віденської конвенції 1961 року та Віденської конвенції 1963 року.

Статтею 28 Віденської конвенції 1961 року передбачено, що винагороди і збори, стягнуті представництвами при виконанні своїх офіційних обов'язків, звільняються від усіх податків, зборів та мита. Відповідно до ст. 39 Віденської конвенції 1963 року звільняються від усіх податків, зборів та мит  суми зборів та мит, які стягуються консульськими установами за здійснення консульських актів на території держави перебування.

Згідно з п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резидент, у тому числі фізична особа - підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб'єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 - 141.4.5 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.

Для цілей застосування зазначеного пункту Кодексу до доходів, із джерелом їх походження з України, віднесено доходи у вигляді процентів, дисконтних доходів, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом (п.п. 141.4.1 «а» п. 141.4 ст. 141 Кодексу).

Відповідно до п.п. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні віднесено до поняття «нерезиденти».

Пунктом 133.2 ст. 133 Кодексу визначено, що платниками податку на прибуток з числа нерезидентів є:

юридичні особи, які утворені в будь-якій організаційно-правовій формі та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України;

нерезиденти, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво та/або отримують доходи із джерелом походження з України, та інші нерезиденти, на яких покладено обов'язок сплачувати податок у порядку, встановленому цим розділом.

Отже, установи та організації, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України не є платниками податку на прибуток з числа нерезидентів і оподаткування податком на доходи нерезидента з джерелом їх походження з України виплат таким нерезидентам не здійснюється.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податку, якому надано таку консультацію.