Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 31.01.2025 р. № 453/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо порядку оподаткування ПДВ та відображення у податковій звітності операцій з надання послуг та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ і підпунктом «в» підпункту 69.41.3 підпункту 69.41 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство (експедитор) є платником ПДВ та згідно з укладеними договорами з замовниками (резидентами та нерезидентами) за дорученням і за рахунок клієнта здійснює транспортно-експедиторське обслуговування по організації перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів на території України та за її межами різними видами транспорту із залученням третіх осіб (перевізників – платників та неплатників ПДВ). Експедитор перевиставляє клієнту вартість послуг, отриманих від третіх осіб, додаючи суму своєї експедиторської винагороди.

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1) щодо порядку відображення експедитором у податковій звітності з ПДВ вартості послуг з міжнародного перевезення, які надаються перевізником – платником ПДВ та перевиставлені клієнту (а також, якими документами має бути підтверджено застосування нульової ставки) та вартості транспортно-експедиторських послуг, які надаються замовнику – резиденту та замовнику – нерезиденту;

2) щодо порядку відображення у податковій звітності з ПДВ результатів проведеного відповідно до пункту 199.4 статті 199 розділу V ПКУ перерахунку частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях за підсумками календарного року, якщо розрахунок коригування до зведеної податкової накладної не зареєстровано в ЄРПН на дату подання податкової звітності з ПДВ за грудень?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пунктів 5.1 – 5.3 статті 5 розділу I ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до Закону України від 01.07.2004 № 1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» (далі – Закон № 1955) транспортно-експедиторська діяльність визначена як підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Експедитор (транспортний експедитор) – суб'єкт господарювання, який за  дорученням клієнта та за його рахунок виконує  або організовує  виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Клієнт – споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Перевізник – юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником (стаття 1 Закону № 1955).

Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України (стаття 4 Закону № 1955).

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення (стаття 9 Закону № 1955).

Частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «б», «е» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ, а також з постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Пунктами 186.2 – 186.4 статті 186 розділу V ПКУ визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається залежно від місця реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або від місця фактичного надання відповідних послуг.

Зокрема, місцем постачання транспортно-експедиторських послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або − у разі відсутності такого місця − місце постійного чи переважного його проживання (підпункт «ж» пункту 186.3 статті 186 розділу V ПКУ).

Місцем постачання послуг, що є допоміжними у транспортній діяльності: навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види послуг, є місце фактичного постачання послуг (підпункт «а» підпункту 186.2.1 пункту 186.2 статті 186 розділу V ПКУ).

Місцем постачання послуг (у тому числі і послуг з перевезення) є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2, 186.3 і 186.3¹ статті 186 ПКУ (пункт 186.4 статті 186 розділу V ПКУ).

Пунктом 188.1 статті 188 розділу V ПКУ визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 розділу VІ ПКУ, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками − суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Відповідно до абзацу «а» підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 розділу V ПКУ операції з міжнародного перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом оподатковуються за нульовою ставкою. У випадку залучення експедитором до міжнародного перевезення перевізників нульова ставка, визначена підпунктом «а» підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 розділу V ПКУ, застосовується саме такими перевізниками.

При цьому міжнародним перевезенням вважається перевезення, що здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

Порядок пропорційного віднесення сум ПДВ до податкового кредиту у разі здійснення платником податку оподатковуваних та неоподатковуваних ПДВ операцій регламентується статтею 199 розділу V ПКУ.

Відповідно до пункту 199.1 статті 199 розділу V ПКУ у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково – ні, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в ЄРПН на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року (пункт 199.2 статті 199 розділу V ПКУ).

Пунктом 199.4 статті 199 розділу V ПКУ передбачено, що платник податку за підсумками календарного року здійснює перерахунок частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій.

Частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях, визначена з урахуванням норм пунктів 199.2 – 199.4 статті 199 розділу V ПКУ, застосовується для проведення коригування сум податкових зобов'язань, зазначених у пункті 199.1 статті 199 розділу V ПКУ. Результати перерахунку сум податкових зобов'язань відображаються у податковій декларації за останній податковий період року (пункт 199.5 статті 199 розділу V ПКУ).

Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 зі змінами (далі – Порядок № 21).

Згідно з абзацом другим пункту 1 розділу ІІІ Порядку № 21 до податкової декларації з ПДВ (далі – декларація) вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період без наростаючого підсумку.

У складі декларації подаються передбачені Порядком № 21 додатки (у разі наявності подій, які підлягають відображенню у таких додатках) (пункти 9, 11 розділу ІІІ Порядку № 21).

Підпунктом 1 пункту 3 розділу V Порядку № 21) зазначено, що у рядках 1, 2, 3, 5 колонки А декларації вказуються загальні обсяги постачання товарів/послуг за звітний період, які оподатковуються за основною ставкою, за ставками 7 % і 14 %, за нульовою ставкою, звільнені від оподаткування відповідно до статті 197 розділу V ПКУ, тимчасово звільнені від оподаткування, не є об'єктом оподаткування, та послуг, що не оподатковуються у зв'язку з їх місцем постачання за межами митної території України.

До рядка 1.1 декларації включаються оподатковувані за основною ставкою обсяги постачання товарів/послуг, здійснені на митній території України, з урахуванням їх місця постачання відповідно до статті 186 розділу V ПКУ (підпункт 2 пункту 3 розділу V Порядку № 21).

При цьому, обсяг операцій з постачання послуг за межами митної території України та послуг, що здійснюються за межами митної території України, з урахуванням їх місця постачання відповідно до пунктів 186.2, 186.3 статті 186 розділу V ПКУ відображаються у рядку 5 декларації (підпункт 6 пункту 3 розділу V Порядку № 21).

Згідно з підпунктом 4 пункту 3 розділу V Порядку № 21, у рядку 3 вказуються обсяги постачання товарів/послуг, що оподатковуються за нульовою ставкою відповідно до вимог підпунктів 195.1.2, 195.1.3 пункту 195.1 статті 195, пункту 211.1 статті 211 розділу V та пунктів 8 та 75 підрозділу 2 розділу XX ПКУ.

Підпунктом 5 пункту 3 розділу V Порядку № 21 передбачено, що сума податкового зобов'язання, нарахована протягом звітного періоду, та коригування за такими операціями, зокрема відповідно до пункту 199.1 статті 199 розділу V ПКУ за операціями, що оподатковуються за основною ставкою, вказується у рядках 4.1 та 4.1.1 декларації.

Перерахунок частки використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій здійснюється у порядку та за формою згідно з таблицею 2 «Перерахунок частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях» (Д5) (додаток 5).

Такий перерахунок здійснюється платником податку за підсумками календарного року.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ та  інших нормативно-правових актів, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.  

Щодо питання 1

При здійсненні операцій з постачання транспортно-експедиторських послуг резиденту у платника податку – експедитора виникає податкове зобов'язання з ПДВ на суму наданих клієнту експедиторських послуг (за основною ставкою ПДВ 20 відсотків), вартість яких відображається у рядку 1.1 декларації.

Якщо транспортно-експедиторські послуги надаються платником податку замовнику – нерезиденту, то місце постачання таких послуг відповідно до пункту 186.3 статті 186 розділу V ПКУ знаходиться поза межами митної території України, отже такі операції не є об’єктом оподаткування ПДВ та відображаються у рядку 5 декларації.

За послугами перевезення, отриманими від третіх осіб при виконанні договору транспортного експедирування, вартість яких перевиставляється клієнту, податкові зобов’язання експедитором нараховуються за ставкою ПДВ, із застосуванням якої такі послуги були придбані у третіх осіб.

Якщо перевізник є платником ПДВ та придбані у нього послуги в межах виконання договору транспортного експедирування відповідно до підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 розділу V ПКУ оподатковуються за нульовою ставкою, перевиставлена експедитором клієнту вартість таких послуг відображається ним у рядку 3 декларації.

Щодо питання 2

Якщо платник податку згідно з пунктом 199.4 статті 199 розділу V ПКУ за підсумками календарного року здійснює перерахунок частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях, то податкові зобов'язання, які були нараховані платником відповідно до пункту 199.1 статті 199 розділу V ПКУ протягом цього року (у січні – грудні), підлягають відповідному коригуванню.

Відображення результатів такого перерахунку сум податкових зобов’язань у податковій звітності з ПДВ здійснюється на підставі розрахунків коригування до зведених податкових накладних, складених відповідно до пункту 199.1 статті 199 розділу V ПКУ. Такі розрахунки коригування складаються не пізніше останнього дня року, за який здійснюється перерахунок, та підлягають обов’язковій реєстрації в ЄРПН.

Отже, результат перерахунку сум податкових зобов’язань на підставі розрахунку коригування, складеного відповідно до пункту 199.5 статті 199 розділу V ПКУ, відображається у податковій декларації за останній податковий період року незалежно від факту реєстрації в ЄРПН відповідного розрахунку коригування.

Пунктом 50.1 статті 50 розділу V ПКУ передбачено, що уточнюючий розрахунок до податкової декларації з ПДВ подається у разі, якщо у майбутніх податкових періодах платник податків виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації.

Звернення не містить достатньої інформації для визначення необхідності складання уточнюючих розрахунків за звітні (податкові) періоди календарного року після подання податкової декларації за грудень із здійсненим перерахунком частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях. Надання роз’яснень із зазначеного питання потребує більш детального опису суті операцій.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 розділу ІІ ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.