Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 31.01.2025 р. № 463/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

 

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України розглянула звернення
щодо оподаткування ПДВ операцій з постачання послуг з перевезення та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, експедиторська компанія для виконання міжнародного перевезення залучає двох перевізників − резидента (платника ПДВ) та нерезидента. Перевізник-резидент здійснює перевезення на митній території України, перевізник-нерезидент – за межами митної території України. Перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним
документом (CMR).

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо:

1) порядку оформлення документів експедитором;

2) необхідності експедитору реєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) податкову накладну при отриманні послуг з перевезення від нерезидента;

3) права на застосування нульової ставки ПДВ перевізником – резидентом.

Разом з тим, звернення не містить інформації щодо умов договорів, укладених між експедитором та перевізниками, що не дає змоги чітко ідентифікувати суть послуг, які надаються в межах виконання таких договорів. У зв’язку з цим ДПС надає роз’яснення загальних норм податкового законодавства щодо порушених питань.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 ПКУ).

Відповідно до пунктів 5.1 – 5.3 статті 5 ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до Закону України від 01.07.2004 № 1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» (далі – Закон № 1955) транспортно-експедиторська діяльність визначена як підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Експедитор (транспортний експедитор) – суб'єкт господарювання, який за  дорученням клієнта та за його рахунок виконує  або організовує  виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Клієнт – споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Перевізник – юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником (стаття 1
Закону № 1955).

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу (стаття 9 Закону № 1955).

Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України (стаття 4 Закону № 1955).

Частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року
№ 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996)  передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «б», «е» пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ, а також з постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).

Пунктами 186.2 – 186.4 статті 186 ПКУ визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається залежно від місця реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або від місця фактичного надання відповідних послуг.

Зокрема, з урахуванням норм пункту 186.4 статті 186 ПКУ, місцем постачання послуг (крім операцій, зазначених у пунктах 186.2, 186.3 і 186.3¹ статті 186 ПКУ), у тому числі і послуг з перевезення, є місце реєстрації постачальника.

Відповідно до пункту 201.01 статті 201 ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку − продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Статтею 208 ПКУ встановлено правила оподаткування ПДВ у разі постачання особою-нерезидентом послуг, місце надання яких розташоване на митній території України, зокрема, особі, яку зареєстровано як платника ПДВ. Відповідно до норм зазначеної статті, нарахування податку на додану вартість та складання податкової накладної за операцією з постачання таких послуг здійснюється їх отримувачем.

Відповідно до абзацу «а» підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 ПКУ операції з міжнародного перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом оподатковуються за нульовою ставкою. При цьому міжнародним перевезенням вважається перевезення, що здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

У випадку залучення експедитором до міжнародного перевезення перевізників нульова ставка, визначена підпунктом «а» підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 ПКУ, застосовується саме такими перевізниками.

Відповідно до статті 9 Закону № 1955 факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Такими документами можуть бути:

авіаційна вантажна накладна (Air Waybill);

міжнародна автомобільна накладна (CMR);

накладна СМГС (накладна УМВС);

коносамент (Bill of Lading);

накладна ЦІМ (СІМ);

вантажна відомість (Cargo Manifest);

інші документи, визначені законами України.

Під єдиним міжнародним перевізним документом маються на увазі документи, складені мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту. Законодавством не передбачено оформлення міжнародного перевезення різними документами, в залежності від відрізка маршруту (на митній території України чи за межами митної території України).

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ та
Закону № 1955, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

Щодо питання 1

З питання оформлення первинних документів платнику податку доцільно звернутися до Міністерства фінансів України як до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга статті 6 Закону № 996).

Щодо питання 2

Місце постачання послуг з перевезення, які надаються перевізником-нерезидентом, визначається за межами митної території України, отже операції з постачання таких послуг не підлягають оподаткуванню ПДВ. Податок на додану вартість на суму таких послуг їх отримувачем-резидентом не нараховується, податкова накладна не складається.

Щодо питання 3

Операції з постачання послуг з міжнародного перевезення вантажів відповідно до підпункту «а» підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 ПКУ оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ, за умови, що такі послуги надаються перевізником-резидентом − платником ПДВ по всьому маршруту перевезення у цілому, без поділу його на відрізки − в межах митної території України та поза межами митної території України, та таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

Операції з постачання послуг з перевезення на митній території України оподатковуються ПДВ на загальних підставах за ставкою ПДВ 20 відсотків.

Водночас кожен конкретний випадок в частині оподаткування ПДВ операцій, що здійснюються платником податку, необхідно розглядати з урахуванням договірних умов та обставин здійснення відповідних господарських операцій, а також первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.