Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 31.01.2025 р. № 470/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

 

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України відповідно до постанови Другого апеляційного адміністративного суду (далі – постанова суду), якою залишено без змін рішення Полтавського окружного адміністративного суду, яким визнано протиправною та скасовано індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України, надану на звернення Товариства (далі – звернення Товариства) щодо порядку віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, керуючись пунктом 53.2 статті 53 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Згідно з постановою суду, «…вивчивши зміст наданої контролюючим органом індивідуальної податкової консультації, колегія суддів робить висновок, що у ній відповідачем не викладено опису всіх питань, порушених платником, а також не зазначено та не обґрунтовано порядок застосування норм податкового законодавства з урахуванням фактичних обставин звернення. Натомість, зміст податкової консультації фактично зведений до цитування положень ПКУ, безвідносно до ситуації, описаної платником, що не може вважатись належним роз`ясненням поставлених питань.

З наведеного колегія суддів констатує, що контролюючим органом не було забезпечено право платника податків на отримання інформації щодо практичного застосування норм податкового законодавства.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що спірна індивідуальна податкова консультація не містить опису всіх питань, які порушені платником, та чітких відповідей на поставлені запитання, а також обґрунтування застосування норм законодавства з урахуванням фактичних обставин, наведених у зверненні платника податків, а відтак підлягає скасуванню...».

«…в оскаржуваній індивідуальній податковій консультації відповідачем не надано відповідь з урахуванням наведених обставин, зокрема, не роз`яснено Товариству, чи є податкова накладна, складена за фактом попередньої оплати поручителем третьою особою вартості товару, для товариства-покупця підставою для віднесення сум ПДВ, зазначених у ній, до податкового кредиту».

Наслідки застосування податкових консультацій визначено статтею 53 ПКУ.

Пунктом 53.2 статті 53 ПКУ передбачено, що платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Враховуючи зазначене, ДПС на звернення Товариства надає нову індивідуальну податкову консультацію з урахуванням висновків суду.

У зверненні Товариства було описано наступні обставини.

Для забезпечення господарської діяльності Товариством придбаваються у постачальників товари. Зобов’язання Товариства з оплати таких товарів постачальникам забезпечується порукою третіх осіб, згідно з якою поручитель здійснює оплату за товари постачальнику у разі, якщо Товариство самостійно не здійснює таку оплату. Надалі Товариство компенсує поручителю суму таких сплачених постачальнику коштів. Податкова накладна за операцією з постачання таких товарів складається постачальником на Товариство.

У зверненні Товариство просило надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1) чи має право Товариство віднести до податкового кредиту з податку на додану вартість суму податку, сплачену постачальнику за товари, що придбаваються Товариством, третьою особою − поручителем за договором поруки за фактом поставки на підставі наданої постачальником покупцю (Товариству) та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) податкової накладної;

2) чи має право Товариство віднести до податкового кредиту з податку на додану вартість суму податку, сплачену постачальнику за товари, що придбаваються Товариством, третьою особою − поручителем за договором поруки в порядку попередньої оплати на підставі наданої постачальником покупцю (Товариству) та зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної?

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 ПКУ розташоване на митній території України.

Правила формування податкових зобов’язань і податкового кредиту з ПДВ та складання податкових накладних встановлено статтями 187, 198 і 201 ПКУ.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше (далі – перша подія):

дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, ‒ дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку ‒ дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої ‒ дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів ‒ дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг ‒ дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно з пунктами 201.1, 201.7 та 201.10 статті 201 ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», зареєструвати її в ЄРПН у встановлені ПКУ терміни та надати покупцю за його вимогою.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов’язкові реквізити, зокрема повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, зокрема, покупця (отримувача) товарів/послуг (підпункт «д» пункту 201.1 статті 201 ПКУ).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку / небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до складу податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПКУ).

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 ПКУ).

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ та опису фактичних обставин, наявних у зверненні Товариства, по суті питань, порушених у зверненні Товариства, щодо практичного застосування норм податкового законодавства у ситуації, описаній у зверненні Товариства, ДПС повідомляє.

В описаній у зверненні ситуації незалежно від того, що оплата за товари, що постачаються Товариству постачальником, здійснюється третьою особою, податкова накладна складається постачальником на дату виникнення податкових зобов’язань на покупця таких товарів (тобто на Товариство). Така податкова накладна, зареєстрована в ЄРПН, є підставою для включення Товариством сум ПДВ, зазначених у ній, до складу податкового кредиту.

Щодо питання 1

У ситуації, описаній у зверненні, Товариство має право включити до складу податкового кредиту суми ПДВ, зазначені у податковій накладній, складеній постачальником на Товариство і зареєстрованій в ЄРПН за операцією з постачання Товариству товарів за фактом поставки товарів (якщо це є першою подією за операцією), оплата за які здійснена постачальнику третьою особою − поручителем за договором поруки (за умови дотримання інших правил формування податкового кредиту, встановлених ПКУ).

Щодо питання 2

У ситуації, описаній у зверненні, Товариство має право включити до складу податкового кредиту суми ПДВ, зазначені у податковій накладній, складеній постачальником на Товариство і зареєстрованій в ЄРПН за фактом попередньої оплати за товари, що придбаваються Товариством (якщо це є першою подією за операцією), яка сплачена постачальнику третьою особою − поручителем за договором поруки (за умови дотримання інших правил формування податкового кредиту, встановлених ПКУ).

Додатково зазначаємо, що формування податкового кредиту на підставі податкової накладної, складеної за операцією з постачання Товариству товарів, оплата за які здійснюється не безпосередньо Товариством, а третьою особою – поручителем, спричиняє подальші податкові наслідки з ПДВ.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 ПКУ).