Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 31.01.2025 р. № 471/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо оподаткування ПДВ та податком на прибуток підприємств операції зі зменшення статутного капіталу та повернення його частини засновнику та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, платник має намір зменшити статутний капітал відповідно до статті 19 Закону України від 06 лютого 2018 року № 2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі – Закон
№ 2275) та частину, на яку зменшується статутний капітал, повернути засновнику.

З огляду на викладене, платник просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1) чи підлягають оподаткуванню (зокрема ПДВ, податком на прибуток підприємств та іншими податками) грошові кошти, отримані платником в результаті здійснення господарської діяльності, якщо їх планується виплатити засновнику платника як повернення частини статутного капіталу після його зменшення;

2) якщо так, то які податки та за якими ставками повинні бути сплачені та який порядок визначення бази їх оподаткування;

3) чи можуть кошти, отримані під час здійснення господарської діяльності платника, вважатися витратами, що не підлягають оподаткуванню, у разі їх подальшої виплати засновнику як частини зменшення статутного капіталу;

4) чи впливає на податкові зобов’язання платника той факт, що для виплати частини статутного капіталу будуть використані кошти, отримані від господарської діяльності;

5) якщо так, яким чином та на які податкові зобов’язання платника це впливає? 

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов'язки їх учасників визначено Законом № 2275.

Розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України (частина перша статті 12 Закону № 2275).

Частиною першою статті 13 Закону № 2275 встановлено, що вкладом учасника товариства можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом.

Товариство має право зменшити свій статутний капітал (частина перша
статті 19 Закону № 2275).

У разі зменшення номінальної вартості часток усіх учасників товариства співвідношення номінальної вартості їхніх часток повинно зберігатися незмінним (частина друга статті 19 Закону № 2275) .

Згідно з підпунктом 14.1.90 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ корпоративні права – права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Пунктом 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 глави 1 розділу II ПКУ.

Щодо питань 1 – 5 в частині оподаткування ПДВ

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ.

Товари – матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення (підпункт 14.1.244 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 розділу VІ ПКУ, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Отже, операція з повернення товариством учаснику (засновнику) його внеску у вигляді товарів чи необоротних активів відповідно до пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ є операцією з постачання товарів/послуг, яка є об'єктом оподаткування ПДВ та підлягає оподатковуванню на загальних підставах за основною ставкою, база оподаткування при здійсненні якої визначається за правилами, встановленими пунктом 188.1 статті 188 розділу V ПКУ.

Операція з повернення платником внеску учаснику (засновнику) у вигляді грошових коштів (у тому числі отриманих в результаті здійснення господарської діяльності)  не є об'єктом оподаткування ПДВ, не підлягає оподаткуванню ПДВ та не впливає на визначення платником податкових зобов’язань з ПДВ.

Щодо питань 1 – 5 в частині оподаткування податком на прибуток підприємств

Інформації, викладеної у зверненні платника, недостатньо (не вказано статусу засновника: юридична чи фізична особа, резидент чи нерезидент) для надання вичерпної індивідуальної податкової консультації стосовно податкових наслідків з податку на прибуток при зменшенні статутного капіталу. Тому ДПС надає роз’яснення, виходячи із загальних норм податкового законодавства.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 глави 1 розділу II ПКУ для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Правові основи оподаткування податком на прибуток підприємств встановлено розділом ІІІ та підрозділом 4 розділу XX ПКУ.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу ІІІ ПКУ об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями ПКУ.

Положеннями ПКУ не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування, що виникають за операціями зі зменшення статутного капіталу та повернення грошових коштів засновнику у межах здійсненого ним внеску до статутного капіталу платника.

Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при визначенні фінансового результату до оподаткування.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої статті 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зі змінами).

Отже, питання порядку відображення у бухгалтерському обліку операцій зі зменшення статутного капіталу та повернення внеску засновнику належить до компетенції Міністерства фінансів України.

Разом з тим ДПС повідомляє, що відповідно до підпункту 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ дивіденди – платіж, що здійснюється юридичною особою, в тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів, на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюються, зокрема:

платіж у грошовій чи негрошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв'язку з розподілом чистого прибутку (його частини);

виплата в грошовій або негрошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника - нерезидента України у зв'язку зі зменшенням статутного капіталу, викупом юридичною особою корпоративних прав у власному статутному капіталі, виходом учасника зі складу господарського товариства або іншої аналогічної операції між юридичною особою та її учасником, у розмірі, що призводить до зменшення нерозподіленого прибутку юридичної особи.

Отже, у разі виплати в грошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника – нерезидента України у зв'язку зі зменшенням статутного капіталу, що призводить до зменшення нерозподіленого прибутку юридичної особи така виплата вважається дивідендами та включається до складу доходу нерезидента з метою оподаткування податком на прибуток.

Доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними пунктом 141.4
статті 141 розділу ІІІ ПКУ.  Перелік таких доходів визначено підпунктом 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 розділу ІІІ ПКУ.

Резидент, у тому числі фізична особа - підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб'єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 розділу ІІІ ПКУ, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 – 141.4.5 та 141.4.11 пункту 141.4 статті 141 розділу ІІІ ПКУ) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України (підпункт 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 розділу ІІІ ПКУ).

Отже, резидент, що здійснює на користь нерезидента виплату з доходу з джерелом його походження з України, утримує податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 розділу ІІІ ПКУ (у вигляді дивідендів, які сплачуються резидентом) за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

У разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів платник податку на прибуток – емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 137 цього Кодексу (підпункт 57.1¹.1 пункту 57.1¹ статті 57 глави 4 розділу ІІ ПКУ).

Крім випадків, передбачених підпунктом 57.1¹.3 пункту 57.1¹ статті 57 глави 4 розділу ІІ ПКУ, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток (підпункт 57.1¹.2 пункту 57.1¹ статті 57 глави 4 розділу ІІ ПКУ).

Згідно з підпунктом 57.1¹.3 пункту 57.1¹ статті 57 глави 4 розділу ІІ ПКУ авансовий внесок, передбачений підпунктом 57.1¹.2 пункту 57.1¹ статті 57 глави 4 розділу ІІ ПКУ), не справляється у разі виплати дивідендів, зокрема, фізичним особам.

Отже, у разі, якщо платник податку на прибуток приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), то він нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток. Авансовий внесок не справляється у разі виплати дивідендів фізичним особам.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).