Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 31.01.2025 р. № 506/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

 

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення
ТОВ «» (далі – ТОВ) щодо визначення мінімального податкового зобов’язання , та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, ТОВ орендує у «» сільської ради (рішення 33 сесії 7 скликання «» сільської ради від 26.12.2019) земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності під господарськими будівлями і дворами та має кадастровий номер «».

Цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На земельній ділянці розміщений об’єкт нерухомого майна (виробничий комплекс – зерносклад, який належить ТОВ).

Земельна ділянка передана в оренду для обслуговування господарських будівель і споруд.

ТОВ просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступного питання:

Чи відноситься земельна ділянка під господарськими будівлями і дворами,  цільове призначення якої: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва до сільськогосподарських угідь для визначення МПЗ?

 

        Відповідно до частини першої та другої ст. 22 Земельного кодексу України (далі – ЗКУ) землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі під об'єктами виробництва біометану, які є складовими комплексів з виробництва, переробки та зберігання сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Згідно з п.п. 14.1.233 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що сільськогосподарські угіддя - це рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги.

Класифікація земель за угіддями наведена в Переліку угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (далі – КВЗУ), наведеному в додатку 4 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року  № 1051 (далі – Порядок).

Класифікація видів цільового призначення земельних ділянок наведена в додатку 59 до Порядку, у якому землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва віднесено до категорії: землі  сільськогосподарського призначення (земельні ділянки під сільськогосподарськими будівлями і дворами (розділ 01, підрозділ 01.15 додатку 59 до Порядку).

Отже, враховуючи положення частини другої ст. 22 ЗКУ земельна ділянка сільськогосподарського призначення під господарськими будівлями і дворами,  цільове призначення якої: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належить до несільськогосподарських угідь.

Згідно з п.п. 14.1.114² п. 14.1 ст. 14 Кодексу мінімальне податкове зобов'язання (далі – МПЗ) – мінімальна величина податкового зобов'язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов'язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до цього Кодексу. Сума мінімальних податкових зобов'язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов'язанням.

У разі передачі земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування МПЗ визначається для орендарів, користувачів на інших умовах таких земельних ділянок у порядку, визначеному цим Кодексом (п. 38¹.3 ст. 38¹ Кодексу).

МПЗ визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік (п.п. 38¹.1.4 п. 38¹.1
ст. 38¹ Кодексу).

Особливості визначення загального МПЗ з податку на прибуток підприємств платників податку - власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь встановлено п. 141.9 ст. 141 Кодексу.

Відповідно до п. 38¹.2 ст. 38.¹ Кодексу МПЗ не визначається для:

земельних ділянок, що використовуються дачними (дачно-будівельними) та садівничими (городницькими) кооперативами (товариствами), а також набуті у власність/користування членами цих кооперативів (товариств) у результаті приватизації (купівлі/продажу, оренди) у межах земель, що належали цим кооперативам (товариствам) на праві колективної власності чи перебували у їх постійному користуванні;

земель запасу;

невитребуваних земельних часток (паїв), розпорядниками яких є органи місцевого самоврядування, крім таких земельних часток (паїв), переданих органами місцевого самоврядування в оренду;

земельних ділянок зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, які належать фізичним особам на праві власності та/або на праві користування та станом на 1 січня звітного року знаходилися у межах населених пунктів;

земельних ділянок, земельних часток (паїв), за які не нараховувалися та не сплачувалися плата за землю або єдиний податок четвертої групи, що перебувають у консервації, або забруднені вибухонебезпечними предметами, або щодо яких прийнято рішення про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв'язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами.

Мінімальне податкове зобов'язання для земельних ділянок, земельних часток (паїв), передбачених абзацом сьомим цього пункту, не визначається за період, за який не визначається плата за землю або єдиний податок четвертої групи.

Отже, у разі користування суб’єктами господарювання земельною ділянкою, віднесеною до несільськогосподарських угідь категорії земель сільськогосподарського призначення (без зміни її цільового призначення) на підставі договору оренди, платник податку на прибуток на загальних підставах не повинен розраховувати та сплачувати мінімальне податкове зобов’язання за таку ділянку.

При цьому, незважаючи на цільове призначення земельної ділянки, у разі якщо така земельна ділянка з відповідною державною реєстрацію правочину відноситься до сільськогосподарських угідь, то суб’єкту господарювання необхідно розрахувати та сплатити МПЗ.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).