Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 03.02.2025 р. № 510/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

 

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення (…) (далі – Громадська організація) щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у своєму зверненні повідомив, що за своєю статутною діяльністю здійснює підтримку фізичних осіб – підприємців в Україні. Наразі є можливість надати допомогу фізичним особам – підприємцям у вигляді матеріальних цінностей, а саме зарядних станцій, генераторів та приладів безперебійного живлення. Будуть укладатися договори по безоплатній передачі (дарування або пожертви) із фізичними особами – підприємцями.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію
з наступних питань:

1. Які податкові наслідки безоплатної передачі матеріальних цінностей фізичним особам – підприємцям єдиного податку першої, другої, четвертої груп?

2. Які податкові наслідки безоплатної передачі матеріальних цінностей фізичним особам – підприємцям єдиного податку третьої групи?

3. Які податкові наслідки безоплатної передачі матеріальних цінностей фізичним особам – підприємцям на загальній системі оподаткування?

4. Яка методика розрахунку податків і зборів, що є базою оподаткування та які коефіцієнти застосовуються?

Щодо питань першого-четвертого

Щодо оподаткування податком на прибуток Громадської організації
у статусі неприбуткової організації

За даними інформаційних систем ДПС Громадську організацію внесено до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр) з присвоєнням
коду ознаки неприбутковості 0032 (громадські об’єднання). 

Правові та організаційні засади реалізації права на свободу об’єднання, гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, порядок утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об’єднань визначає Закон України від 22 березня 2012 року № 4572-VI «Про громадські об’єднання» (далі – Закон № 4572).

Громадська організація – це громадське об’єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи (частина третя ст. 1 Закону                   № 4572).

Частиною п’ятою ст. 1 Закону № 4572 передбачено, що громадське об’єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.

Громадські об’єднання утворюються і діють відповідно до принципів, визначених ст. 3 Закону № 4572, один з яких полягає у відсутності майнового інтересу їх членів (учасників) щодо права на частку майна громадського об’єднання і такі члени (учасники) не відповідають за зобов’язаннями такого громадського об’єднання. Доходи або майно (активи) громадського об’єднання не підлягають розподілу між його членами (учасниками) і не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого члена (учасника) громадського об’єднання, його посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи).

Статтею 11 Закону № 4572 визначено відомості, які має містити статут громадського об’єднання, зокрема: відомості про мету (цілі) та напрями діяльності такого об’єднання; джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна громадського об’єднання.

Громадське об’єднання зі статусом юридичної особи для виконання своєї статутної мети (цілей) має право володіти, користуватися і розпоряджатися коштами та іншим майном, яке відповідно до закону передане такому громадському об’єднанню його членами (учасниками) або державою, набуте як членські внески, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, набуте в результаті підприємницької діяльності такого об'єднання, підприємницької діяльності створених ним юридичних осіб (товариств, підприємств), а також майном, придбаним за рахунок власних коштів, тимчасово наданим у користування (крім розпорядження) чи на інших підставах, не заборонених законом (частина перша ст. 24 Закону № 4572).

Водночас повідомляємо, що загальні засади благодійної діяльності в Україні визначаються Законом України від 05 липня 2012 року № 5073-VI «Про благодійну діяльність та благодійні організації» зі змінами (далі – Закон № 5073), що забезпечує правове регулювання відносин у суспільстві, спрямованих на розвиток благодійної діяльності, утвердження гуманізму і милосердя, забезпечує сприятливі умови для утворення і діяльності благодійних організацій.

Так, відповідно до пп. 2 та 5 частини першої ст. 1 Закону № 5073 благодійна діяльність – це добровільна особиста та/або майнова допомога для досягнення визначених цим Законом цілей, що не передбачає одержання благодійником прибутку, а також сплати будь-якої винагороди або компенсації благодійнику
від імені або за дорученням бенефіціара; благодійником є дієздатна фізична особа або юридична особа приватного права (у тому числі благодійна організація), яка добровільно здійснює один чи декілька видів благодійної діяльності.

Цілі та сфери благодійної діяльності встановлено ст. 3 Закону № 5073.

Благодійники спільно чи індивідуально можуть здійснювати благодійну діяльність на підставі добровільного вибору одного або кількох її видів, визначених ст. 5 Закону № 5073.

Благодійною пожертвою визнається безоплатна передача благодійником коштів, іншого майна, майнових прав у власність бенефіціарів для досягнення певних, наперед обумовлених цілей благодійної діяльності, відповідно до Закону № 5073 (частина перша ст. 6 Закону № 5073).

Так, згідно з п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі – неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб. Для цілей абзацу третього п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених підпунктом п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельні кооперативи;

внесена контролюючим органом до Реєстру.

Як встановлено абзацом першим п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу, доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

Відповідно до п.п. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу і не є платниками податку на прибуток підприємств, зокрема, можуть бути віднесені громадські об’єднання.

Отже, проведення громадською організацією у статусі неприбуткової організації операцій із благодійною допомогою в межах благодійної діяльності не є підставою для виключення такої організації з Реєстру за умови, що така діяльність здійснюється для реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених установчими документами відповідної неприбуткової організації, що відповідає вимогам профільного Закону № 4572, забезпечується дотримання положень Закону № 5073, а також не відбувається розподіл доходів (прибутків)  або їхньої частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних із ними осіб.   

Водночас, на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану           не вважається порушенням вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу здійснення неприбутковою організацією передачі майна, надання послуг, благодійної допомоги, використання доходів для фінансування видатків, не пов’язаних із реалізацією мети та напрямів діяльності, передбачених її установчими документами, на цілі та на користь отримувачів, що визначені п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу.

При цьому, якщо громадська організація у статусі неприбуткової організації під час дії воєнного стану здійснює операції з надання благодійної допомоги, безоплатного передання ТМЦ, що не пов’язані з реалізацією мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених установчими документами такої неприбуткової організації, на користь окремих фізичних осіб – підприємців,
яких не зазначено у переліку згідно з п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу,
то такі операції призведуть до порушення вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу для перебування відповідної громадської організації у Реєстрі.

Крім того зазначаємо, у разі якщо основною метою громадської організації є благодійна діяльність, то така діяльність має здійснюватися в статусі благодійної організації відповідно до вимог Закону № 5073.

У разі недотримання неприбутковою організацією вимог, встановлених                   п. 133.4 ст. 133 Кодексу (з урахуванням положень п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу), така неприбуткова організація підлягає виключенню з Реєстру з визначенням податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств відповідно до п.п. 133.4.3 та 133.4.4 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

Водночас наголошуємо, що кожен конкретний випадок податкових взаємовідносин потребує комплексного аналізу документів та матеріалів, що дозволяють ідентифікувати предмет запиту.

Щодо оподаткування ПДВ

За даними інформаційної системи ДПС, Громадська організація                          не зареєстрована як платник ПДВ.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та               підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Згідно з підпунктами «а» і «б» п. 185.1 ст. 185 Кодексу об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 Кодексу розташоване на митній території України, у тому числі операції з безоплатної передачі.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (п.п. 14.1.191              п. 14.1 ст. 14 Кодексу). При цьому продаж (реалізація) товарів – це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Підпунктом 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що під безоплатно наданими товарами розуміються, зокрема товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів.   

Пунктом 188.1 ст. 188 Кодексу визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 та 213.1.14 п. 213.1 ст. 213 Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг
не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів – виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення;

електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

Підпунктом 194.1.1 п. 194.1 ст. 194 Кодексу встановлено, що ПДВ становить 20, 14 та 7 відсотків бази оподаткування ПДВ та додається до ціни товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Кодексу право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 Кодексу.

Порядок реєстрації особи як платника ПДВ та анулювання такої реєстрації регулюється ст.ст. 180 − 184 Кодексу та регламентується Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233.

Коло осіб, які для цілей оподаткування ПДВ мають право або зобов'язані бути зареєстровані як платники податку, визначено у п.п. 14.1.139 п. 14.1 ст. 14 та п. 180.1 ст. 180 Кодексу. Зокрема, такою особою є юридична особа, створена відповідно до закону у будь-якій організаційно-правовій формі. 

Статтями 181 та 182 Кодексу визначено умови для реєстрації особи як платника ПДВ, відповідно до яких реєстрація особи як платника ПДВ може здійснюватися як в обов'язковому порядку, так і за добровільним рішенням особи.

Згідно з п. 181.1 ст. 181 Кодексу у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі операцій з постачання товарів/послуг з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі (зокрема, але не виключно шляхом встановлення спеціального застосунку або додатку на смартфонах, планшетах чи інших цифрових пристроях), нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує                1 млн грн (без урахування ПДВ), така особа зобов'язана зареєструватися
як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених ст. 183 Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої – третьої групи. 

Згідно з пунктами 183.1 та 183.2 ст. 183 Кодексу будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

У разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у ст. 181 Кодексу. 

Будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник ПДВ, і у випадках та в порядку, передбачених статтею 183 Кодексу, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату ПДВ на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування         (п. 183.10 ст. 183 Кодексу). 

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм Кодексу та інших нормативно-правових актів, повідомляємо.

Визначати об’єкт оподаткування ПДВ мають право особи, які зареєстровані платниками ПДВ.

Отже, при здійсненні операцій з безоплатної передачі ТМЦ фізичним особам – підприємцям першої – четвертої груп Громадською організацією, яка                              не зареєстрована платником ПДВ, об’єкт оподаткування ПДВ не виникає та податкові зобов’язання з ПДВ не нараховуються.

Якщо загальна сума від здійснених Громадською організацією операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню ПДВ згідно з розділом V Кодексу (у тому числі операцій з безоплатної передачі ТМЦ фізичним особам – підприємцям першої – четвертої груп), протягом останніх
12 календарних місяців перевищує 1 млн грн, то Громадська організація зобов’язана подати до контролюючого органу реєстраційну заяву платника ПДВ і, відповідно, зареєструватись як платник ПДВ. 

Щодо оподаткування доходів фізичних осіб – підприємців

Пунктом 14.1 ст. 14 Кодексу визначено поняття, які вживаються в такому значенні:

господарська діяльність – це діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1
розділу XIV Кодексу.

Відповідно до п. 292.1 ст. 292 Кодексу доходом фізичної особи –
підприємця – платника єдиного податку – є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3
ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Згідно з п. 292.3 ст. 292 Кодексу до суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).

Безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими
не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку
на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування визначено ст. 177 Кодексу.

Відповідно до п. 177.1 ст. 177 Кодексу доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 Кодексу.

При цьому об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця (п. 177.2 ст. 177 Кодексу).

Згідно з п. 177.6 ст. 177 Кодексу у разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку - фізичних осіб.

Таким чином, у разі якщо умовами договору про надання допомоги, укладеного між фізичною особою – підприємцем та Громадською організацією, не передбачається виробництво (виготовлення) та/або реалізація товарів, виконання робіт, надання послуг таким підприємцем на користь зазначеної організації, а лише надання матеріальної підтримки суб’єктам господарювання, тобто дохід у вигляді вартості матеріальних цінностей переданих як допомога не пов’язаний з результатом від здійснення господарської діяльності фізичної
особи – підприємця, то такий дохід не включається до доходу фізичної особи – підприємця, але оподатковується за загальними правилами, встановленими Кодексом для платників податку – фізичних осіб.

Оподаткування доходів фізичних осіб регулюються розділом IV Кодексу, відповідно до п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування фізичної особи – резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Статтею 165 Кодексу визначено виключний перелік доходів, які не включаються до загального (місячного) річного оподатковуваного доходу платника податків, зокрема вартість дарунків (а також призів переможцям та призерам спортивних змагань) – у частині, що не перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 01 січня звітного податкового року, за винятком грошових виплат у будь-якій сумі
(п.п. 165.1.39 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).

Відповідно до п.п. 1.7 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у п.п. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165, пп. 3 і 4
п. 170.13¹ ст. 170 Кодексу та п. 14 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Водночас доходи, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено п. 164.2 ст. 164 Кодексу, зокрема:

дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з розділом IV Кодексу (п.п. 164.2.10 п. 164.2
ст. 164 Кодексу);

дохід, отриманий таким платником як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу), у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни.

Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об'єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними п. 164.5 ст. 164 Кодексу (п.п. «е» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Крім того, згідно з п. 174.6 ст. 174 Кодексу доходи у вигляді дарунка, нараховані (виплачені, надані) платнику податку юридичною особою або самозайн