Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 04.02.2025 р. № 524/ІПК/99-00-21-02-01 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення на отримання індивідуальної податкової консультації в письмовій формі щодо подання контролюючому органу річної звітності страховиком, якому анульовано ліцензію на здійснення діяльності із страхування  та, керуючись статтею                   52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

         Як зазначено у зверненні, Правління Національного банку України  прийняло рішення 19.09.2024 № 344-рш, яким застосувало до Товариства захід впливу у вигляді віднесення страховика до категорії неплатоспроможних та анулювало ліцензії на здійснення діяльності із страхування.

         На виконання вищезазначеного рішення Національним банком України були внесені зміни до Державного реєстру фінансових установ щодо анулювання Товариству ліцензії на здійснення діяльності із страхування та виключення Товариства з Державного реєстру фінансових установ.

         Також, на виконання даного рішення Національний банк України звернувся до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство  Товариства відповідно до абзацу третього частини другої статті 8 Кодексу України з процедур банкрутства. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.10.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства та введено процедуру розпорядження майном Товариства.

         У зв’язку з чим у Товариства виникла необхідність отримання індивідуальної податкової консультації та отримання відповіді на наступні питання:

         1. Чи може Товариство складати річну звітність за 2024 рік вже не як фінансова установа?

                2. Чи може Товариство здавати звітність як мале підприємство (штат Товариства складає до 50 осіб)?

         3. Чи потрібен аудиторський висновок річної звітності за 2024 рік, якщо можливо буде подати звітність як мале підприємство?

         4. Зважаючи на вищевикладені факти, як буде розраховуватися податок на прибуток підприємства за 2024 рік?

         Щодо питань 1-3.

         Законом України від 14 грудня 2021 року № 1953-ІХ «Про фінансові послуги та фінансові компанії» (далі – Закон № 1953) визначено що фінансовою установою є юридична особа, метою створення якої є здійснення діяльності з надання фінансових послуг, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг на підставі відповідної ліцензії, виданої Регулятором. Не є фінансовими установами надавачі супровідних послуг, які одночасно не надають також фінансові послуги, а також інші особи, які отримали ліцензію на здійснення діяльності з надання фінансових послуг без набуття статусу фінансової установи (пункт 65 статті 1 Закону № 1953).

                Пунктом 47 статті 1 Закону № 1953 визначено, що Регулятором є – Національний банк України або Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку згідно з розподілом повноважень, визначених Законом                № 1953.

         Діяльність фінансової компанії визначена статтею 29 Закону № 1953, якою передбачено, що фінансова компанія – це фінансова установа, яка на підставі відповідної ліцензії має право здійснювати діяльність з надання одного або декількох з таких видів фінансових послуг: надання коштів  та банківських металів у кредит; надання гарантій; факторинг; фінансовий лізинг; торгівля валютними цінностями; фінансові платіжні послуги з переказу коштів без відкриття рахунку та/або із здійснення еквайрингу платіжних інструментів. 

         Відповідно до Закону № 1953 фінансова компанія зобов’язана мати свій веб-сайт (веб-сторінку) та розміщувати на ньому інформацію, визначену законом та нормативно-правовими актами Регулятора (частина восьма статті 29 Закону № 1953).

         Фінансові компанії зобов’язані подавати до Регулятора, зокрема:

         фінансову звітність, звіт про управління (консолідовану фінансову звітність, консолідований звіт про управління – у разі якщо фінансова компанія або ломбард є материнською компанією);

         консолідовану або субконсолідовану звітність фінансової групи (у разі якщо фінансова компанія є відповідальною особою фінансової групи) (стаття  43 Закону № 1953).

         Поряд з цим, відповідно до пункту 46.2 статті 46 глави 2 розділу ІІ Кодексу, платник податку на прибуток (крім платників податку на прибуток, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зобов’язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом) подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог статті 137 розділу ІІІ Кодексу.

         Платники податку на прибуток, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зобов’язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом, подають разом з податковою декларацією за відповідний податковий (звітний) період звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати), складені до перевірки фінансової звітності аудитором. Звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати) подаються платниками податку згідно з цим абзацом за формою, визначеною згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог статті 137 розділу ІІІ Кодексу.

         Фінансова звітність або звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати), що подаються відповідно до абзаців першого та другого пункту 46.2 статті 46 Кодексу, є додатком до податкової декларації з податку на прибуток підприємств (звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку) та є її невід’ємною частиною.

         Платники податку на прибуток, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зобов'язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом, подають контролюючому органу річну фінансову звітність, яка підлягає оприлюдненню разом з аудиторським звітом у строк не пізніше 10 червня року, наступного за звітним. У разі неподання (несвоєчасного подання) річної фінансової звітності, яка підлягає оприлюдненню разом з аудиторським звітом, застосовується відповідальність, передбачена пунктом 120.1 статті 120 розділу ІІ Кодексу, для подання податкових декларацій (розрахунків) (абзац четвертий пункту 46.2 статті 46 розділу ІІ Кодексу).

         Закон України від 16 липня 1999 року № 996 – XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

         Перелік суб’єктів господарювання, які зобов’язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським висновком, визначено частиною третьою статті 14 Закону № 996, зокрема:

         підприємства, що становлять суспільний інтерес (крім великих підприємств, які не є емітентами цінних паперів), публічні акціонерні товариства, суб’єкти природних монополій на загальнодержавному ринку та суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність у видобувних галузях, зобов’язані не пізніше ніж до 30 квітня року, що настає за звітним періодом, оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з відповідними аудиторськими звітами, звітом про управління, консолідованим звітом про управління, звітом про платежі на користь держави, консолідованим звітом про платежі на користь держави на своїй веб-сторінці або своєму веб-сайті (у повному обсязі);

         великі підприємства, які не є емітентами цінних паперів, та середні підприємства зобов’язані не пізніше  ніж до 1 червня року, що настає за звітним періодом, оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з відповідними аудиторськими звітами, звітом про управління, консолідованим звітом про управління, звітом про платежі на користь держави, консолідованим звітом про платежі на користь держави на своїй веб-сторінці або своєму веб-сайті (у повному обсязі);

         інші фінансові установи та недержавні пенсійні фонди, що належать до мікропідприємств та малих підприємств, зобов’язані не пізніше ніж до 1 червня року, що настає за звітним періодом, оприлюднювати річну фінансову та річну консолідовану фінансову звітність разом з відповідними аудиторськими звітами, звітом про управління, консолідованим звітом про управління на своїй веб-сторінці або своєму веб-сайті (у повному обсязі);

         малі підприємства, що є суб'єктами господарювання державного сектору економіки, зобов'язані не пізніше ніж до 1 червня року, що настає за звітним періодом, оприлюднювати річну фінансову звітність разом з відповідним аудиторським звітом (якщо обов'язковий аудит фінансової звітності проводився на вимогу законодавства) на своїй веб-сторінці або своєму веб-сайті (у повному обсязі);

         малі та середні групи (крім груп, у складі яких є підприємства, що становлять суспільний інтерес) звільняються від обов'язкового складання та подання консолідованої фінансової звітності та консолідованого звіту про управління;

         материнські підприємства великої групи, які не належать до категорії великих підприємств (крім суб'єктів інвестиційної діяльності, які не складають консолідовану фінансову звітність відповідно до міжнародних стандартів), зобов'язані не пізніше ніж до 1 червня року, що настає за звітним періодом, оприлюднювати річну консолідовану фінансову звітність, складену за міжнародними стандартами, разом з аудиторським звітом, консолідованим звітом про управління, консолідованим звітом про платежі на користь держави на своїй веб-сторінці або своєму веб-сайті (у повному обсязі);

         материнські підприємства, які одночасно є дочірніми підприємствами та відповідно до вимог національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів не подають консолідовану фінансову звітність, зобов'язані не пізніше ніж до 1 червня року, що настає за звітним періодом, оприлюднювати на своїй веб-сторінці або своєму веб-сайті (у повному обсязі) річну консолідовану фінансову звітність свого материнського підприємства разом з аудиторським звітом та консолідованим звітом про управління.

         Частиною другою статті 2 Закону № 996 зазначено, що малими є підприємства, які не відповідають критеріям для мікропідприємства та показники яких на дату складання річної фінансової звітності за рік, що передує звітному, відповідають щонайменше двом із таких критеріїв:

         балансова вартість активів – до 4 мільйонів євро включно;

         чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) – до                          8 мільйонів євро включно;

         середня кількість працівників – до 50 осіб включно.

         Відповідно до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу платники податку на прибуток підприємств, які відповідно до Закону № 996 зобов'язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом, звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності за неподання або несвоєчасне подання річної фінансової звітності, яка підлягає оприлюдненню разом з аудиторським звітом, уточнюючого розрахунку до річної податкової декларації з податку на прибуток підприємств, що подається у разі, якщо показники оприлюдненої разом з аудиторським звітом річної фінансової звітності зазнали змін порівняно з показниками звіту про фінансовий стан (баланс) та звіту про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіту про фінансові результати), що подаються разом з податковою декларацією згідно з абзацом другим пункту 46.2 статті 46 цього Кодексу, та такі зміни вплинули на показники раніше поданої річної податкової декларації з податку на прибуток підприємств за відповідний податковий (звітний) період, з обов'язковим виконанням таких обов'язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

         Підпунктами 4¹ та 4² пункту першого Закону України від 03 березня          2022 року  № 2115-ІХ «Про захист інтересів суб’єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни» (далі – Закон № 2115), зокрема, передбачено, що:

         у період дії воєнного стану або стану війни, а також протягом трьох місяців після його припинення чи скасування особи, відповідальні за своєчасне і у повному обсязі подання та оприлюднення фінансової звітності, звільняються від відповідальності за порушення строків оприлюднення річної фінансової звітності та річної консолідованої фінансової звітності разом з відповідними аудиторськими звітами, звітом про управління, консолідованим звітом про управління, звітом про платежі на користь держави та консолідованим звітом про платежі на користь держави, складення та оприлюднення яких передбачено законодавством;

         юридичні особи, які відповідно до законодавства зобов'язані оприлюднити річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з відповідними звітами, визначеними підпунктом 4¹ пункту першого Закону           № 2115, оприлюднюють таку звітність у повному обсязі згідно із законодавством протягом трьох місяців після припинення чи скасування воєнного стану або стану війни за весь період неоприлюднення.

         Відповідно до частини другої статті 6 Закону № 996 регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

         Порядок ведення бухгалтерського обліку окремих господарських операцій, пов’язаних із діяльністю з надання фінансових послуг, які не визначені міжнародними стандартами фінансової звітності, для небанківських фінансових установ та осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, державне регулювання та/або нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк України, встановлюється Національним банком України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту (частина третя статті 6 Закону № 996).

         Враховуючи зазначене, Товариству з питання складання та оприлюднення фінансової звітності, а також подання аудиторського звіту за результатами аудиту фінансової звітності за 2024 рік  доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

         Щодо питання 4.

         Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

         Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (пункт 44.2 статті 44 Кодексу).

         Підпунктом 137.4 статті 137 Кодексу визначено, що податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 статті 137 Кодексу, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду, крім:

         виробників сільськогосподарської продукції, які можуть обрати річний податковий (звітний) період, який починається з 1 липня минулого звітного року і закінчується 30 червня поточного звітного року;

         у разі якщо особа ставиться на облік контролюючим органом як платник податку протягом податкового (звітного) періоду, перший податковий (звітний) період розпочинається з дати, на яку припадає початок такого обліку, і закінчується останнім календарним днем такого податкового (звітного) періоду;

         якщо платник податку ліквідується (у тому числі до закінчення першого податкового (звітного) періоду), останнім податковим (звітним) періодом вважається період, на який припадає дата ліквідації.

         Відповідно до статті 16 Кодексу платник податків зобов’язаний, зокрема:   вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів;

         подавати до контролюючого органу у порядку, встановленому податковим законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;

         сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Кодексом. 

         Форма податкової декларації з податку на прибуток підприємств затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897              (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 20.02.2023 № 101)                  (зі змінами та доповненнями) (далі – Декларація).

          Враховуючи зазначене, та з метою виконання обов’язку, встановленого Кодексом, Товариство має скласти наростаючим підсумком Декларацію за 2024 рік із відображенням, зокрема:

          у рядку 01 Декларації - обсягів річного доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначеного за правилами бухгалтерського обліку за такий річний податковий (звітний) період;

         у рядку 02 Декларації - суми фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток), визначеної у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

         у рядку 07 Декларації – дохід за договорами страхування, співстрахування і перестрахування, визначений підпунктом 141.1.2 пункту 141.1 статті 141 розділу ІІІ Кодексу, у тому числі:

         у рядку 07.1 Декларації – за договорами з довгострокового страхування життя, договорами добровільного медичного страхування та договорами страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема договорами страхування додаткової пенсії, та визначений підпунктами 14.1.52, 14.1.52¹, 14.1.52² і 14.1.166 пункту 14.1 статті 14 розділу І Податкового кодексу України;

         у рядку 07.2 Декларації – страхові платежі, страхові внески, страхові премії за договорами перестрахування;

          у рядку 08 Декларації – податок на дохід за договорами страхування ((рядок 07 - рядок 07.1 - рядок 07.2)х______⁶/100). При розрахунку податку за договорами страхування застосовується ставка податку на прибуток у відсотках, встановлена підпунктом 136.2.1 пункту 136.2 статті 136 розділу ІІІ Податкового кодексу України.

         Отже, у Декларації за 2024 рік Товариство має відобразити доходи та прибутки від будь-якої діяльності отримані за 2024 рік, у тому числі від страхової та іншої діяльності.

         Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).