Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 04.02.2025 р. № 529/ІПК/99-00-07-03-01 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення товариства з обмеженою відповідальністю (далі – Товариство)
щодо надання індивідуальної податкової консультації, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє таке.

Відповідно до звернення Товариство є платіжною установою  та надає платіжні послуги на підставі ліцензії Національного банку України на надання фінансових платіжних послуг.

У зв’язку із складністю розуміння законодавства у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг Товариство звернулось до податкового органу із наступними запитаннями:

1. Яким чином Товариство має оформлювати розрахункові документи за операціями, проведеними користувачами через програмно-технічні комплекси самообслуговування (далі – ПТКС) із використанням програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – ПРРО) в рамках продуктів/послуг, за якими не передбачено зазначати повні реквізити рахунку отримувача та/або найменування або прізвище, ім’я, по батькові отримувача. Чи не буде помилкою, якщо з зазначеними послугами Товариство буде зазначати в розрахункових документах реквізити отримувача, передбачені правилами та умовами надання платіжних послуг, які надаються в Товаристві та які будуть виводитись в касових документах згідно з вимогами нормативно-правових актів НБУ?
2. Чи має Товариство застосовувати заокруглення при проведенні операцій у готівковій формі через ПТКС з використанням ПРРО та, відповідно, зазначати суму заокруглення та суму після заокруглення у розрахункових документах за такими операціями, які мають формуватися за формою ФКЧ-3

Щодо питання 1.

Закон України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265),  а також прийняте на його підставі Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року № 13, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року за № 220/28350, (далі – Положення № 13), є самостійними та не  кореспондуються із вимогами Інструкції про порядок організації касової роботи банками та проведення платіжних операцій надавачами платіжних послуг в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 25.09.2018 № 103.

Враховуючи викладене вище, у фіскальному касовому чеку за операціями з приймання коштів для подальшого їх переказу мають відображатись виключно ті реквізити та інформація, які визначені для такої форми Положенням № 13.

Слід зауважити, що відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.

Таким чином, у разі якщо правила чи інші внутрішні документи Товариства не забезпечують виконання вимог Положенням № 13, то такі документи мають бути приведені у відповідність.

Щодо питання 2.

Положення № 13 визначає обов’язкові реквізити, які мають містити розрахункові документи, що ним затверджені.

Положення № 13 не регулює питання оптимізації обігу монет дрібних номіналів та правила заокруглення загальних у чеку сум розрахунків готівкою за товари (роботи, послуги).

Форма та зміст фіскального касового чеку за операціями з приймання коштів для подальшого їх переказу, затверджені Положенням № 13, не визначають заокруглення сум як обов’язковий реквізит.

 

У разі необхідності відображення такої інформації у розрахунковому документі вона може бути додатково зазначена у текстових полях для коментарів.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.