Індивідуальна податкова консультація
Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Адвокатського об’єднання (далі – Адвокатське об’єднання)
щодо надання індивідуальної податкової консультації, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє таке.
Адвокатське об’єднання у зв’язку зі складністю розуміння застосування Кодексу та необхідності формування чіткого розуміння обсягу податкових обов’язків, звернулось до податкового органу із наступними запитаннями:
Щодо питання 1.
Перед наданням відповідей на запитання слід зауважити таке.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі – Закон № 5076).
Згідно зі статтями 1 та 13 Закону № 5076 адвокат – фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом № 5076. Адвокатська діяльність – незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. При цьому адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 5076 адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного згідно із Законом України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 55 Господарського кодексу України суб’єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Отже, оскільки адвокатська діяльність, яка здійснюється адвокатами одноосібно, не підлягає державній реєстрації, то такі адвокати не є суб’єктами господарювання.
У свою чергу відповідно до Закону № 5076 Адвокатські бюро та Адвокатські об’єднання, хоч і створені адвокатами, водночас є юридичними особами, діють на підставі статуту, а державна реєстрація їх здійснюється у загальному порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Також слід зауважити, що ДПС та її територіальні органи у своїй діяльності керуються вимогами Кодексу.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Кодексу господарська діяльність – це діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Враховуючи зазначене вище, та з урахуванням визначення господарських організацій, наведеного у пункті 1 частини другої статті 55 Господарського кодексу України, Адвокатські бюро та Адвокатські об’єднання є суб’єктами господарювання.
Відповідно до підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Кодексу постачання послуг – це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
Таким чином, в розумінні податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, Адвокатські бюро та Адвокатські об’єднання є суб’єктами господарювання, які постачають послуги.
Враховуючи викладене вище, як відповідь на питання 1 повідомляємо, що вимоги Закону № 265 поширюють свою дію і на Адвокатські об’єднання.
Щодо питання 2.
Відповідно до визначень наведених у статті 2 Закону № 265 РРО/ПРРО це пристрій або програмно-технічний комплекс/програмний, програмно-апаратний або програмно-технічний комплекс, відповідно, який серед іншого призначений для реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг).
Стаття 3 Закону № 265 встановлює обов’язок проводити розрахунки на повну суму покупки (надання послуги) через РРО/ПРРО та надавати споживачам в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту при отриманні товарів (послуг)
З урахуванням наведеного вище, як відповідь на питання 2 повідомляємо, що Адвокатське об’єднання має застосовувати РРО/ПРРО у момент отримання оплати (частини оплати), а у випадку надання споживачу можливості відстрочення розрахунку – у момент не пізніше завершення процесу надання послуги.
У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
________________________________________________________________________________
Ця індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2025 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. |
Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" |
Приєднуйтесь до нас у соцмережах: |