Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 06.02.2025 р. № 546/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України розглянула звернення                                 щодо податкових наслідків з ПДВ в описаній у зверненні ситуації та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як викладено у зверненні, Товариство має намір укласти з нерезидентом (благодійною організацією) договір про створення за замовленням і використання об'єктів права інтелектуальної власності (аудіовізуальних творів) (далі – Договір).

Планується, що згідно з умовами Договору Товариство (як виконавець) за замовленням нерезидента (замовника) зобов'яжеться організувати, забезпечити та здійснити виробництво (створення) декількох аудіовізуальних творів – відеороликів на соціальну тематику (далі – Проєкт) та передати нерезиденту (замовнику) виключні майнові права на створені за замовленням аудіовізуальні твори (об’єкти права інтелектуальної власності).

Нерезидент (замовник) зобов’яжеться оплатити Товариству (виконавцю) винагороду згідно з умовами Договору, прийняти результати належним чином виконаних зобов’язань за Договором (комплекс наданих послуг та виконаних робіт), у тому числі майнові права на об’єкти права інтелектуальної власності створені згідно з умовами Договору.

Усі (в повному складі) виключні майнові права інтелектуальної власності на Проект в цілому, та кожен ролик Проєкту зокрема, а також на інші об'єкти інтелектуальної власності, створені при виконанні Договору, передаються (відчужуються) нерезиденту (замовнику) в момент створення і прийняття нерезидентом (замовником) об'єктів таких прав без будь-яких обмежень за способами використання, строками, на територію всього світу на підставі акту приймання-передачі наданих послуг/виконаних робіт та прав.

Специфіка укладення майбутнього Договору полягає в тому, що Товариство планує укласти його з (через) філією нерезидента в Україні (в особі директора цієї філії (іноземця) (далі – Філія).

Цілі діяльності Філії – благодійна та гуманітарна діяльність через реалізацію програм та проєктів нерезидента (благодійної організації) в Україні. Усі напрями діяльності нерезидента, які виконуються Філією в Україні, у тому числі  і у зв’язку  з укладанням Договору, здійснюються без мети одержання прибутку, реалізуючи некомерційні завдання нерезидента та її гуманітарну місію на території України.

Також Філія нерезидента в Україні:

не є постійним представництвом нерезидента в Україні у розумінні               підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ, тобто не здійснює господарську діяльність нерезидента (благодійної організації) в Україні. Зокрема, нерезидент взятий контролюючим органом на облік в Україні (згідно з довідкою за формою № 34-ОПП) як нерезидент, що здійснює в Україні діяльність через відокремлені підрозділи, що не є постійним представництвом. Філія нерезидента діє на території України відповідно до Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації», міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною радою України, та іншого чинного в Україні законодавства, а також у відповідності до статуту нерезидента (благодійної організації) та Положення про Філію;

не зареєстрована як платник ПДВ в Україні (не є особою для цілей розділу V ПКУ у розумінні підпункту 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

З огляду на викладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію:

1) чи вважається / не вважається в описаній у зверненні ситуації Філія нерезидента суб’єктом господарювання (отримувачем послуг) у розумінні норм пункту 186.3 статті 186 розділу V ПКУ;

2) чи зобов’язане / не зобов’язане Товариство нараховувати податкові зобов’язання з ПДВ при здійсненні операцій з постачання послуг, визначених у підпункті «а» пункту 186.3 статті 186 розділу V ПКУ?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пунктів 5.1 – 5.3 статті 5 розділу I ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).

Згідно зі статтею 95 ЦКУ філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх утворила, і діють на підставі затвердженого нею положення або на іншій підставі, передбаченій законодавством іноземної держави, відповідно до якого утворено юридичну особу, відокремленими підрозділами якої є такі філії та представництва.

Філії та представництва юридичної особи, у тому числі юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, підлягають державній реєстрації у порядку, встановленому законом.

Філія та представництво юридичної особи вважаються створеними з дня їх державної реєстрації.

Відповідно до статті 418 ЦКУ право інтелектуальної власності – це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений ЦКУ та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається ЦКУ та іншим законом.

Згідно зі статтями 420 і 433 ЦКУ до об’єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать літературні та художні твори (у тому числі аудіовізуальні твори).

Правила та умови розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності (у тому числі використання об'єкта права інтелектуальної власності) визначено Главою 75 ЦКУ.

Статтею 1107 ЦКУ визначено, що розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі таких правочинів:

1) ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності;

2) ліцензійний договір;

3) договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності;

4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності;

5) інший правочин щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

Основні засади господарювання в Україні і господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання регулюються Господарським кодексом України (далі – ГКУ).

Відповідно до статті 55 ГКУ суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб'єктами господарювання є:

1) господарські організації – юридичні особи, створені відповідно до ЦКУ, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ГКУ, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Для цілей оподаткування ПДВ платниками податку є особи, перелік яких визначено підпунктом 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 розділу І та пунктом 180.1       статті 180 розділу V ПКУ, зокрема постійне представництво.

Термін «постійне представництво» та умови (ознаки, критерії), за яких особа вважається постійним представництвом, визначено у підпункті 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ. Так, постійне представництво – це постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар'єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Пунктами 186.2 – 186.4 статті 186 розділу V ПКУ визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається по місцю реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або по місцю фактичного надання відповідних послуг.

Місцем постачання послуг, зазначених у пункті 186.3 статті 186 розділу V ПКУ вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або – у разі відсутності такого місця – місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг, зокрема, належить надання майнових прав інтелектуальної власності, створення за замовленням та використання об'єктів права інтелектуальної власності, у тому числі за ліцензійними договорами, а також надання (передача) права на скорочення викидів парникових газів (вуглецевих одиниць).

Місцем постачання послуг, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2, 186.3 і 186.3¹ статті 186 розділу V ПКУ, є місце реєстрації постачальника (пункт 186.4            статті 186 розділу V ПКУ).

Отже, порядок оподаткування ПДВ операцій з постачання послуг безпосередньо залежить від місця їх постачання.

Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно-правових актів зазначених вище, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

Платники податків при визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку – превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (стаття 4 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»). Для цілей податкового обліку беруться до уваги економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення таких операцій.

Податковий облік ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, а тому при визначенні порядку оподаткування ПДВ операцій з постачання тих чи інших товарів/послуг необхідно встановити фактичну сутність таких операцій, а також врахувати те, яким чином у бухгалтерському обліку відображається факт здійснення таких операцій.

 

Щодо питань 1 і 2

 

Питання щодо підтвердження того, чи іншого факту (дії) не може бути предметом розгляду у межах надання індивідуальної податкової консультації.

Норми пункту 186.3 статті 186 розділу V ПКУ стосуються виключно правил щодо встановлення місця постачання для послуг, перерахованих у такому                 пункті ПКУ (зокрема, таким місцем постачання вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання), і не можуть визначати статус Філії нерезидента у частині її віднесення / не віднесення до суб’єкта господарювання, зареєстрованого в Україні.

Водночас ДПС інформує, що у разі, якщо безпосереднім отримувачем послуг, визначених у підпункті «а» пункту 186.3 статті 186 розділу V ПКУ, є нерезидент, тобто суб’єкт господарювання, який зареєстрований за межами митної території України (у тому числі його філія або представництво, які не зареєстровані як окремі суб’єкти господарювання на митній території України), то операція Товариства з постачання таких послуг нерезиденту не буде об’єктом оподаткування ПДВ і, відповідно, обов’язку щодо нарахування податкових зобов’язань з ПДВ за такою операцією у Товариства не виникатиме.

 

Щодо вказаної у зверненні індивідуальної податкової консультації та викладених у ній висновків слід зазначити, що така консультація була надана конкретному платнику податку на відповідне його звернення, виходячи із опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, та має індивідуальний характер.

 

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).