Індивідуальна податкова консультація
Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) та в межах компетенції повідомляє.
Платник податків у зверненні повідомляє, що нарахування всіх сум, що належать працівнику (в т.ч. компенсації за невикористані дні відпустки), а також відповідних сум єдиного внеску на суму заробітної плати працівникам суду, які звільняються, Судом робиться вчасно, тобто, в період перебування працівника в трудових відносинах з Судом, а саме, коли працівник ще є застрахованою особою (в день видання відповідного наказу, тобто не пізніше останнього робочого дня працівника). Про нараховані суми (в тому числі і суми грошової компенсації за невикористані дні відпустки), належні працівнику Суду при звільненні, повідомляється працівника вчасно у письмовому вигляді
(не пізніше останнього робочого дня працівника), тобто перед виплатою зазначених сум.
В той же час, не завжди є змога виплатити всі суми, що належать працівнику (кінцевий розрахунок), в день звільнення. Так, регламент роботи органів державної казначейської служби не передбачає можливості виконання платіжних інструкцій безпосередньо у день направлення (в день звільнення працівника). Крім того, недостатній обсяг асигнувань на оплату праці (особливо протягом перших 9 місяців року) теж негативно впливав на своєчасність проведення розрахунків по оплаті праці (кінцевого розрахунку), тобто на дату звільнення працівника всі бюджетні асигнування, що передбачені помісячним планом на відповідний період, повністю використані.
Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання необхідності нарахування єдиного внеску у разі коли компенсація за невикористану відпуску нарахована вчасно, тобто в період перебування працівника в трудових відносинах з роботодавцем (не пізніше останнього робочого дня працівника суду), але виплачена в інші строки
(в місяці звільнення працівника).
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня
2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).
Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.
Базою для нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у п. 1 (крім абзацу сьомого) частини першої ст. 4 Закону № 2464, є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці»
(далі – Закон № 108), та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Статтею 2 Закону № 108 визначена структура заробітної плати, яка складається із основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.
При цьому Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5 (далі – Інструкція № 5), визначено перелік видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.
Згідно з п.п. 2.2.12 п.п. 2.2 п. 2 розділу 2 Інструкції № 5 оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством належать до фонду оплати праці у складі фонду додаткової заробітної плати.
Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається Законом № 2464 (частина четверта ст. 8 Закону № 2464).
Абзацом другим частини восьмої ст. 9 Закону № 2464 встановлено, що платники, зазначені у п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з податковим органом за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
Єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 Закону № 2464, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску (частина п’ята ст. 8 Закону № 2464).
Враховуючи викладене, якщо суми грошових компенсацій за невикористанні щорічні (основні та додаткові) відпустки, нараховуються працівнику у день його звільнення, тобто він ще є застрахованою особою, то суми таких компенсацій є базою нарахування єдиного внеску, незалежно від фактичної виплати зазначених сум.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
_______________________________________________________________________________________________
Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2025 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. |
Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" |
Приєднуйтесь до нас у соцмережах: |