Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 07.02.2025 р. № 576/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товариства з обмеженою відповідальністю (далі – Товариство) щодо отримання індивідуальної податкової консультації з питань щодо особливостей застосування мінімального податкового зобов’язання (далі – МПЗ) та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Товариство згідно з умовами договору оренди землі надає фізичній особи безповоротну матеріальну допомогу.

Сума безповоротної матеріальної допомоги, отриманої від податкового агенту (юридичної особи, фізичної особи – підприємця) включається до загального місячного оподаткованого доходу платника податку та оподатковується податком на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) та військовим збором.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи відноситься у зменшення МПЗ суми ПДФО та військового збору, нараховані на безповоротну матеріальну допомогу, виплачену фізичним особам, які знаходяться з Товариством в цивільно-правових відносинах, зокрема, в рамках договору оренди, який регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ)?
2. Чи визначено в Кодексі додаткові вимоги до категорії фізичних осіб, які перебувають з платником податку у трудових або цивільно-правових відносинах, окрім регулювання таких відносин нормами ЦКУ?

 

Щодо першого та другого питань

Відповідно до пп. 14.1.114² п. 14.1 ст. 14 Кодексу МПЗ - мінімальна величина податкового зобов'язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов'язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до Кодексу. Сума МПЗ, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, є загальним МПЗ.

МПЗ визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік
(п.п. 38¹.1.4 п. 38¹.1 ст. 38¹ Кодексу).

Особливості визначення загального МПЗ платників єдиного податку встановлено ст. 297¹ Кодексу.

Абзацами першим, другим і п’ятим п. 297¹ .1 ст. 297¹ Кодексу визначено, що платники єдиного податку - власники, орендарі, користувачі на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, а також голови сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським господарством, зобов’язані подавати додаток з розрахунком загального МПЗ у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік.

У такому додатку, зокрема, зазначається загальна сума сплачених платником єдиного податку податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, та визначених відповідно, зокрема, до
п. 297¹.5 Кодексу витрат на оренду земельних ділянок (далі у ст. 297¹ Кодексу – загальна сума сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок) протягом податкового (звітного) року).

Форма податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи затверджена наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578 «Про затвердження форм податкових декларацій платника єдиного податку» зі змінами та доповненнями (далі – Декларація).

Додаток 3 "Розрахунок загального мінімального податкового зобов’язання за податковий (звітний) рік» є невід’ємною частиною Декларації.

Згідно з абзацами першим, другим і п’ятим п. 297¹.5 ст. 297¹ Кодексу для платників єдиного податку четвертої групи (зокрема, юридичних осіб, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України «Про фермерське господарство») різниця між сумою загального МПЗ та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок обчислюється шляхом віднімання від загального МПЗ загальної суми сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок.

До суми сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок, зокрема, відноситься ПДФО та військовий збір з доходів фізичних осіб, які перебувають з платником податку у трудових або цивільно-правових відносинах (крім доходів, сплачених за придбання товарів у фізичних осіб), з доходів за договорами оренди, суборенди, емфітевзису земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Тобто, норма Кодексу щодо зменшення суми МПЗ має прямий зв’язок із доходами фізичної особи в рамках трудових або цивільно-правових відносин із сільськогосподарським товаровиробником.

Відповідно до законодавства України фізичні особи можуть виконувати роботи як на підставі трудового, так і цивільно-правового договору.

Трудові відносини регулюються Кодексом законів про працю України (далі – КЗпП). Так, згідно з частиною першою ст. 21 КЗпП трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Особливою формою трудового договору є контракт, у якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (частина третя ст. 21 КЗпП).

Разом із тим виконання робіт фізичною особою може здійснюватися в рамках договору підряду, передбаченого ЦКУ.

Відповідно до п. 1 ст. 837 ЦКУ за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що її виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, ‒ достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором (ст. 854 ЦКУ).

Таким чином, законодавство України визначає можливість суб’єктів господарювання залучати до праці найманих працівників за допомогою трудового контракту або в рамках договору підряду для виконання окремих робіт (за цивільно – правовими відносинами).

Договірні відносини щодо оренди земельних ділянок регулюються ЦКУ та Земельним кодексом України (далі – ЗКУ), Законом України від 06 жовтня
1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» зі змінами (далі – Закон № 161).

Відповідно до ст. 13 Закону № 161 договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (абзац третій частини першої
ст. 15  Закону № 161).

Орендна плата за землю – це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі
(частина перша ст. 21 Закону № 161).

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Кодексу) (частина друга ст. 21 Закону № 161).

Особливості оподаткування доходу від надання нерухомості в оренду (суборенду, емфітевзис), житловий найм (піднайм) регламентується
п. 170.1 ст. 170 Кодексу.

Відповідно до пп. 170.1.1 п. 170.1 ст. 170 Кодексу податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.

Отже, до суми сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок, зокрема, відноситься ПДФО та військовий збір з доходів фізичних осіб щодо виконаних робіт та з доходів фізичних осіб з орендної плати, зазначеної в договорі оренди, суборенди, емфітевзису земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

 

Слід зазначити, що кожен конкретний випадок має розглядатись з урахуванням всіх суттєвих обставин та первинних документів.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).