Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 07.02.2025 р. № 584/ІПК/08-01-23-00-13

 

Індивідуальна податкова консультація                                                                                                                         

                                                                                                                         

Головне управління ДПС у Запорізькій області, керуючись ст.52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянуло звернення (   ), щодо надання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні фізична особа, податковий резидент України (далі - Особа) зазначає, що є одноосібним власником та контролюючою особою контрольованої іноземної компанії (далі -КІК), зареєстрованої в Сполучених Штатах Америки, з часткою володіння 100%. У 2024 році КІК здійснила розподіл прибутку отриманого за 2024 рік, на користь Особи, та провела фактичну виплату розподіленого прибутку у вигляді дивідендів, які були зараховані на рахунок Особи, відкритий в українському банку, у грудні 2024 року.

Враховуючи, що розподіл прибутку КІК контролюючою особою був здійснений до моменту подання звіту про КІК та включення зазначеної

,,

частини прибутку КІК до загального оподатковуваного доходу, що відображається в річній податковій декларації, до такого фактично отриманого (розподіленого) доходу застосовується ставка податку, визначена підпунктом 167.5.4 пункту 167.5 статті 167 Кодексу, а саме 9%. На підставі положень статті 1 та 2 Конвенції між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал, підписаної 4 березня 1994 року та чинної з 5 червня 2000 року, дивіденди можуть оподатковуватись як в першій, так і в другій Договірній державі. Оскільки за нормами податкового законодавства Сполучених Штатів Америки неможливо здійснити виплату дивідендів без сплати податку з доходів фізичних осіб з даного виду доходів в момент їх виплати, отже відповідно цей податок був сплачений у Сполучених Штатах Америки за ставкою 15 відсотків. Таким чином, відповідно до положень ст.13 Кодексу, Особа має право на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, а саме податку з доходів  фізичних осіб.

 

Відповідно до пункту 13.5 статті 13 Кодексу, для отримання права на зарахування податків, сплачених за межами України, платник податку зобов’язаний надати довідку від уповноваженого органу держави, де отримано дохід, яка підтверджує суму сплаченого податку, а також базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка, за загальним правилом, підлягає легалізації у відповідній країні або в закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України. Згідно зі статтею 13 Закону України "Про міжнародне приватне право", документи, видані уповноваженими органами іноземних держав, визнаються дійсними в Україні після їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України. Водночас, Україна та Сполучені Штати Америки є учасниками Гаазької конвенції 1961 року, яка спрощує легалізацію документів шляхом проставлення апостиля. Відповідно до Конвенції, офіційні документи, створені в одній державі, засвідчуються спеціальним знаком (штампом) - апостилем і визнаються в іншій державі без потреби консульської легалізації, тобто документи, засвідчені апостилем у державі - учасниці Конвенції, мають бути прийняті іншою державою-учасницею без додаткових вимог.

Виходячи з вищевикладеного заявник просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1. Чи визнається дійсною довідка про сплату податків, видана компетентними органами США та засвідчена апостилем у США, в Україні без необхідності додаткової легалізації, чи, апостилювання в Україні, для зарахування податку з доходів фізичних осіб, сплаченого в США?

2. Чи потрібно для підтвердження дійсності такої довідки забезпечити переклад українською мовою та нотаріально засвідчити цей переклад для подання до податкових органів України з метою отримання права на зарахування податків, сплачених за межами України?

 

Щодо зазначених питань повідомляємо наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів в Україні, регулюються Кодексом, згідно з п.п. 14.1.55 п. 14.1 ст. 14 якого дохід, отриманий з джерел за межами України, – це будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи, зокрема, дивіденди та дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб врегульовано розділом IV Кодексу, відповідно до п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа ‒ резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Пунктом 163.1 ст. 163 Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, іноземні доходи ‒ доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Оподаткування іноземних доходів встановлено п. 170.11 ст. 170 Кодексу.

Так, відповідно до п.п. 170.11.1 п. 170.11 ст. 170 Кодексу у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку – отримувача, який зобов'язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 Кодексу, крім:

а) доходів, визначених п.п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 Кодексу, що оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 Кодексу;

б) прибутку від операцій з інвестиційними активами, що оподатковується в порядку, визначеному п. 170.2 ст. 170 Кодексу;

в) прибутку контрольованих іноземних компаній, що оподатковується в порядку, визначеному п. 170.13 ст. 170 Кодексу;

г) виплат у грошовій чи негрошовій формі у зв'язку з розподілом прибутку, або його частини, джерелом яких є утворення без статусу юридичної особи, створене на підставі правочину або зареєстроване відповідно до законодавства іноземної держави (території) без створення юридичної особи, що оподатковуються в порядку, визначеному п. 170.11¹ ст. 170 Кодексу.

Слід зазначити, що особливості оподаткування іноземних доходів  встановлені відповідними нормами Кодексу.

Так, оподаткування прибутку контрольованих іноземних компаній для платника  податку - резидента, що визнається контролюючою особою щодо контрольованої іноземної компанії, регулюється п. 170.13 ст. 170 Кодексу.

Водночас дохід у вигляді дивідендів отриманий фізичною особою від  контрольованої іноземної компанії включається до загального річного оподатковуваного доходу фізичної особи – резидента як іноземний дохід з відповідним оподаткуванням.

При цьому підпунктом 170.11.2 п.170.11 ст.170 Кодексу визначено, якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, платник податку може зменшити суму річного податкового зобов'язання на суму податків, сплачених за кордоном, він визначає суму такого зменшення за зазначеними підставами у річній податковій декларації.

Статтею 2 Конвенції між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал (далі – Конвенція) визначено податки, на які поширюється конвенція.

Згідно п.1 ст. 10 Конвенції дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, і якими фактично володіє резидент другої Договірної Держави, можуть бути оподатковані у цій другій Державі.

Згідно ст.24 Конвенції відповідно до положень та з урахуванням обмежень законодавства кожної Договірної Держави (як це може бути виправлено час від часу без зміни загальних принципів) кожна Держава буде дозволяти своїм резидентам (та у випадку Сполучених Штатів - їх громадянам), як кредит проти податку на дохід, прибутковий податок, що сплачується іншій Договірній Державі такими резидентами (та у випадку Сполучених Штатів - також такими громадянами).

Враховуючи вищенаведене, з метою уникнення подвійного оподаткування платника податків враховуються податки, визначені статтею 2 Конвенції.

Згідно з п. 13.4 ст. 13 Кодексу суми податків та зборів, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні за правилами, встановленими Кодексом.

Для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов’язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України (п. 13.5 ст. 13 Кодексу).

Статтею 13 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-ІV "Про міжнародне приватне право" визначено, що документи, які видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

З 2002 року Україна приєдналась до Конвенції, вчиненої в Гаазі 05 жовтня 1961 року що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, яка набрала чинності для України 22.12.2003 (далі – Гаазька Конвенція) (Закон України від 10 січня 2002 року № 2933 "Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів").

Відповідно до ст. 2 Гаазької Конвенції кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Для цілей цієї Конвенції під легалізацією розуміється тільки формальна процедура, що застосовується дипломатичними або консульськими агентами країни, на території якої документ має бути представлений, для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплено документ.

Статтею 3 Гаазької Конвенції передбачено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

За інформацію, розміщеною на офіційному сайті Гаазької Конференції з міжнародного приватного права (www.hcch.net) Сполучені Штати Америки є однією з договірних держав – учасниць Гаазької Конвенції.

Таким чином, документи, які видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, яка здійснюється шляхом проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Відповідно до роз’яснення щодо застосування міжнародних договорів України про правову допомогу в частині, що стосується скасування вимоги легалізації іноземних офіційних документів (лист Мін’юсту від 12.02.2021 № 1326/12.1.1/26-21), наявність відповідних положень не можна тлумачити як такі, що автоматично передбачають прийняття компетентними органами України без будь-якого додаткового засвідчення усіх офіційних документів, складених органами іноземних держав, які є сторонами таких договорів.

Звільнення офіційних документів від вимоги легалізації чи іншого додаткового посвідчення (апостиля) на підставі відповідних положень міжнародних договорів України не скасовує вимоги щодо надання засвідченого перекладу документа на офіційну мову держави, на території якої документ пред’являється чи буде використовуватися.

Отже, довідки про статус податкового резидента, які подаються податковим органам, повинні відповідати вимогам офіційних документів з урахуванням стандартів оформлення документів, визначених національним стандартом як нормативним документом відповідно до статей 1, 23 Закону України «Про стандартизацію» та бути перекладеними на державну мову. Переклад повинен бути засвідчений нотаріусом. Якщо нотаріус не володіє відповідною мовою, переклад може здійснюватися перекладачем, а підпис перекладача підтверджується нотаріусом (стаття 79 Закону України від «Про нотаріат»).

Проте, переклад нотаріально засвідченої копії довідки, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, не має такої ж юридичної сили, як оригінал. Автентичність копії довідки (достовірність, відповідність її оригіналові) має бути засвідчено. Порядок засвідчення копій документів визначено пунктом 5.26 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів» ДСТУ 4163:2020, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 01.07.2020 № 144, який набрав чинності 01.09.2021.

Враховуючи вищенаведене, з метою зарахування податків та зборів, сплачених у Сполучених Штатах Америки, платник податків зобов'язаний  отримати від державного органу Сполучених Штатів Америки довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об'єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації шляхом проставлення апостиля компетентним органом Сполучених Штатів Америки та супроводжується нотаріально засвідченим перекладом українською мовою.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.