X

Ви можете залишити відгук про цей документ.

Залишилось символів: 200
Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 07.02.2025 р. № 611/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо оподаткування доходів, що отримуються нерезидентом за надання транспортно-експедиторських послуг при здійсненні міжнародних перевезень та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє таке.

Відповідно до наданої інформації, товариство заявника перебуває на спрощеній системі оподаткування третьої групи та не є платником ПДВ. Господарську діяльність, яка полягає в наданні експедиторських послуг у сфері автомобільних вантажних перевезень, розпочало в грудні 2024 року.

В січні 2025 року товариство планує залучити польського перевізника до перевезення великогабаритного вантажу, який прямує з Великої Британії до України на адресу українського замовника.

Враховуючи вищевказане, замовник запитує:

1. Якщо ми отримаємо від польського перевізника актуальну довідку про своє резидентство в Польщі до того, як ми почнемо виплачувати йому дохід, чи потрібно утримувати або можна не сплачувати податок на репатріацію з доходів польського перевізника? (згідно п. 1 ст. 8 Конвенції між Україною і Польщею прибутки, одержані резидентом Договірної Держави від експлуатації дорожніх ТЗ у міжнародних перевезеннях будуть оподатковуватись лише в цій Державі).

2. Які ще документи потрібно отримати від польського нерезидента для звільнення від сплати податку на репатріацію з його доходів, отриманих від нашого підприємства?

3. Якщо ми, як платник єдиного податку, є податковим агентом польського перевізника, і тому відповідаємо за його оподаткування (звільнення від оподаткування) за правилами ст. 141 Кодексу, то за підсумками року маємо подати декларацію з податку на прибуток, в якій заповнити: додаток ПН – показати доходи і податок (або без податку, якщо буде підтверджено звільнення) та додаток ПП – пільги, якщо буде звільнення від сплати податку на репатріацію. Але організаційно-правова форма польського перевізника включена до переліку № 480. Які наслідки можуть бути для нашого підприємства в такому випадку, якщо ми не платники податку на прибуток і не застосовуємо податкові різниці?

 

Щодо питання 1

Відповідно до пунктів 5.1 і 5.2 ст. 5 Кодексу поняття, правила та положення, установлені Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених ст. 1 Кодексу.

Статтею 5 Кодексу визначено, що поняття, правила та положення, установлені Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених ст. 1 Кодексу.

У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу.

Інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Взаємовідносини, що виникають за договорами транспортного експедирування регулюються положеннями глави 65 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).

Згідно зі ст. 929 ЦКУ за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобовʼязується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, повʼязаних із перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обовʼязок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, обраним експедитором або клієнтом, зобовʼязання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір з перевезення вантажу, забезпечити відправку й одержання вантажу, а також інші зобовʼязання, повʼязані з перевезенням.

Доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Відповідно до п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резидент, у тому числі фізична особа - підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб’єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 - 141.4.5 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.

Якщо нерезидент здійснює перевезення вантажу власним транспортом, то такі послуги перевезення розглядаються як фрахт.

Згідно з п.п. 14.1.260 п. 14.1 ст. 14 Кодексу фрахт – винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для:

перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами;

перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.

Підпунктом 141.4.4 п. 141.4 ст. 141 Кодексу встановлено, що сума фрахту, що сплачується нерезиденту резидентом, у тому числі фізичною особою - підприємцем, фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб'єктом господарювання (юридичною особою чи фізичною особою підприємцем), який обрав спрощену систему оподаткування, або іншим нерезидентом, який провадить господарську діяльність через постійне представництво за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів. При цьому:

базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту;

особами, уповноваженими справляти податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, чи є він платником податку, а також суб’єктом спрощеного оподаткування.

Відповідно до п.п. 14.1.12 п. 14.1 ст. 14 Кодексу базовою ставкою фрахту вважається сума фрахту, включаючи витрати з навантаження, розвантаження, перевантаження та складування (схову) товарів, збільшена на суму витрат за рейс судна або іншого транспортного засобу, сплачуваних (відшкодовуваних) фрахтувальником згідно з укладеним договором фрахтування.

Таким чином, якщо послуги з перевезення надаються безпосередньо нерезидентом із використанням його власного транспорту, то такі послуги розглядаються як фрахт і підлягають оподаткуванню відповідно до п.п. 141.4.4 п. 141.4 ст.141 Кодексу, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів щодо звільнення від оподаткування або зменшення ставки для оподаткування.

Відповідно до ст. 3 Кодексу, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Положення Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень (далі – Конвенція), яка є чинною в українсько-польських податкових відносинах з 11.03.1994, застосовуються «до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав» (ст. 1 Конвенції).

Відповідно до п. 3 ст. 2 Конвенції податками, на які поширюється Конвенція, зокрема, в Україні є «податок на прибуток (доходи) підприємств»; і у Польщі – «прибутковий податок з юридичних осіб».

«Ця  Конвенція застосовується також до будь-яких ідентичних або подібних по суті податків, які стягуються одною з Договірних Держав після дати підписання цієї Конвенції, в доповнення до або замість існуючих податків цієї Договірної Держави» (п. 4 ст. 2 Конвенції).

Згідно з ст. 3 (Загальні визначення) у розумінні Конвенції, якщо з контексту не випливає інше, термін «особа» включає фізичну особу,  компанію і будь-яке інше обʼєднання осіб (п.п. «е» п. 1 ст. 3 Конвенції), термін «міжнародне перевезення» означає будь-яке перевезення морським, річковим або повітряним судном, дорожнім транспортним засобом, що експлуатується підприємством Договірної Держави, крім випадків, коли морське, річкове або повітряне судно, дорожній транспортний засіб експлуатується виключно між пунктами в другій Договірній Державі (п.п. «h» п. 1 ст. 3 Конвенції).

Критерії для визначення резиденція осіб, на яких поширюються положення Конвенції, визначається ст. 4 (Резиденція) Конвенції, відповідно до п. 1 якої «при застосуванні цієї Конвенції термін «резидент однієї Договірної Держави» означає особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місця знаходження керівного органу, місця реєстрації або іншого аналогічного критерію. Цей термін, разом з тим, не включає особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Державі, тільки якщо ця особа одержує  доходи з джерел в цій Державі або стосовно майна, що в ній знаходиться».

Відповідно до п. 1 ст. 8 (Міжнародний транспорт) Конвенції «прибутки, одержані резидентом Договірної Держави від експлуатації морських, річкових і повітряних суден, дорожніх транспортних засобів у міжнародних перевезеннях будуть оподатковуватись лише в цій Державі».

«Якщо прибутки, відповідно  до  пункту 1  цієї  статті, отримуються резидентом Договірної  Держави  від  участі  у  пулі, спільному  підприємстві чи в міжнародному транспортному агентстві, прибутки, що відносяться до такого резидента, будуть оподатковуватись тільки в Договірній Державі,  резидентом якої він є» (п. 3 ст. 8 Конвенції).

Таким чином, згідно ст. 8 Конвенції  доходи (прибутки), отримані особою, яка у розумінні ст. 4 Конвенції є резидентом Польщі, від експлуатації (використання) дорожніх транспортних засобів у перевезенні, яке у контексті Конвенції є «міжнародним перевезенням» (відповідно до визначення, наведеного у п.п. «h» п. 1 ст. 3 Конвенції), підлягають оподаткуванню лише в Польщі, тобто звільняються від оподаткування в Україні.

 

Щодо питання 2

Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України встановлено ст. 103 Кодексу.

Відповідно до п. 103.1 ст. 103 Кодексу застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором) і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами п. 103.4 ст. 103 Кодексу (п. 103.2 ст. 103 Кодексу).

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 ст. 103 Кодексу, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України (п. 103.4 ст. 103 Кодексу).

Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України (п. 103.5 ст. 103 Кодексу).

Особа, яка виплачує доходи нерезидентові у звітному (податковому) році, у разі подання нерезидентом довідки з інформацією за попередній звітний податковий період (рік) може застосувати правила міжнародного договору України, зокрема, щодо звільнення (зменшення) від оподаткування, у звітному (податковому) році з отриманням довідки після закінчення звітного (податкового) року (п. 103.8 ст. 103 Кодексу).

Таким чином, у разі наявності у платника податку довідки з необхідною інформацією про нерезидента за попередній звітний податковий період (рік), платник податку може скористатися умовами міжнародного договору при виплаті доходу нерезиденту у звітному (податковому) періоді на підставі такої довідки, з подальшим отриманням від такого нерезидента довідки за відповідний звітний період після закінчення звітного (податкового) року.

 

Щодо питання 3

Відповідно до п.п. 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 Кодексу суб'єкти господарювання юридичні особи, що обрали спрощену систему оподаткування, є платниками податку на прибуток підприємств при виплаті доходів (прибутків) нерезиденту із джерелом їх походження з України в порядку, визначеному пунктом 141.4 статті 141 цього Кодексу.

Сума податків з доходів нерезидентів, яка утримуються при їх виплаті, відображається платниками у додатку (додатках) ПН до рядка 23 ПН Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 зі змінами та доповненнями (далі – Декларація), та відповідно у рядку 23 ПН Декларації, з відповідним заповненням Додатку ПН по кожному нерезиденту окремо.

Відповідно до п.п. «ґ» п. 137.5 ст. 137 Кодексу для суб’єктів господарювання юридичних осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, щодо виплачених нерезиденту доходів (прибутків) із джерелом їх походження з України, що оподатковуються в порядку, визначеному п. 141.4 ст. 141 Кодексу, встановлюється річний податковий (звітний) період.

Отже, суб’єкт господарювання, що знаходиться на спрощеній системі оподаткування, у разі виплати доходу нерезиденту, який включений до переліку відповідно до п. 141.4 ст. 141 Кодексу, повинен сплатити податок на доходи нерезидента з джерелом їх походження з України та подати річну Податкову декларацію з податку на прибуток підприємств із заповненням Додатку ПН по кожному нерезиденту окремо.

Що стосується Додатку ПП до Декларації, то вказаний додаток подається платником податку виключно у разі застосування податкових пільг, внесених до Довідника пільг.

Довідник пільг затверджується Державною податковою службою України відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1233 «Про затвердження Порядку обліку сум податків та зборів, не сплачених субʼєктом господарювання до бюджету у звʼязку з отриманням податкових пільг» (із змінами). Відповідно до Довідника пільг сума прибутку, що не підлягає оподаткуванню згідно із міжнародними договорами України відноситься до пільги із кодом 11020025.

Отже, застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку на доходи нерезидента із джерелом їх походження з України в розумінні Кодексу є податковою пільгою і платники податку, які здійснюють операції з нерезидентами і мають понижену ставку податку або звільнення від податку відповідно до міжнародного договору про усунення подвійного оподаткування, подають Додаток ПП до Декларації.

Що стосується віднесення організаційно-правової форми нерезидента до Переліку організаційно-правових форм, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.07.2017 № 480, і можливих наслідків для резидента України – платника податку на спрощеній системі оподаткування третьої групи, то повідомляємо.

Відповідно до п.п. 39.2.1.1 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу контрольованими операціями є господарські операції платника податків, що можуть впливати на об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків (для резидентів Дія Сіті - платників податку на особливих умовах - на фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності).

Оскільки суб'єкти господарювання - юридичні особи, що обрали спрощену систему оподаткування, є платниками податку на прибуток підприємств тільки при виплаті доходів (прибутків) нерезиденту із джерелом їх походження з України в порядку, визначеному п. 141.4 ст. 141 Кодексу, відповідно до абзацу другого п.п. 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 Кодексу, то механізм трансфертного ціноутворення на операції такого платника податку не розповсюджується.

Пунктом 52.2 ст. 52 Кодексу визначено, що індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.