Індивідуальна податкова консультація
Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства … щодо надання індивідуальної податкової консультації стосовно справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі – Податок), та керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.
Товариство без надання будь-яких документів проінформувало, що за договором купівлі-продажу … ним було придбано нерухоме майно боржника … по кредитному договору, оформлено право власності та внесені відомості про право власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та відповідно подані податкові декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області …. у справі № 000/00/00, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду …. та постановою Верховного суду …., позов боржника задоволено та витребувано спірне майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване (Товариства).
Товариство запитує: 1) чи виникають у Товариства податкові зобов’язання з Податку за майно, набуте за нікчемними правочинами або правочинами, визнаними судом недійсними; 2) чи підлягають уточненню (зменшенню) податкові зобов’язання з Податку по майну, набутому за нікчемними правочинами або правочинами, визнаними в подальшому судом недійсними з моменту їх вчинення; 3) чи є у Товариства підстави для подання уточнюючих декларацій з Податку на зменшення податкових зобов’язань з Податку з дати державної реєстрації права власності на майно, набуте по договорах купівлі-продажу, визнаних в подальшому судом нікчемними з моменту їх вчинення.
Оскільки до звернення Товариством не надані документи, які забезпечують розкриття відомостей про суть майнових відносин, то відповідь надається в загальному порядку.
Статтею 266 Кодексу визначається порядок справляння Податку.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Кодексу встановлено, що платниками Податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до статті 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації у випадках, встановлених законом.
Офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни та/або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень здійснюється шляхом внесення відповідних відомостей заявником для проведення реєстраційних дій до Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі – Державний реєстр прав) відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-VI «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон).
Положеннями частини третьої статті 26 Закону визначено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 Закону.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід’ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв’язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв’язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід’ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку (пункт 50.1 статті 50 Кодексу).
Отже у разі настання у Товариства обставин, за яких права власності на об’єкт нерухомого майна припиняються, та в Державному реєстрі прав наявні відомості про припинення речових прав у зв’язку з проведенням відповідної державної реєстрації, то у Товариства припиняється обов’язок щодо справляння Податку за такий об’єкт нерухомості та є підстави для подання уточнюючих декларацій з Податку з дати державної реєстрації припинення речових прав в Державному реєстрі прав.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу II Кодексу).
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2025 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. |
Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" |
Приєднуйтесь до нас у соцмережах: |