Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 11.02.2025 р. № 641/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

                                                                   

 

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення                             ТОВ «» (далі – ТОВ)  щодо нарахування мінімального податкового зобов’язання, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, ТОВ перебуває на загальній системі оподаткування.

У власності ТОВ перебуває земельна ділянка, яка розташована на території «» сільської ради «» району «» області та призначена для будівництва торгівельного центру.

ТОВ податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступного питання:

Чи застосовується до ТОВ коефіцієнт індексації 0,057 при розрахунку мінімального податкового зобов’язання за земельну ділянку, яка перебуває у власності ТОВ та розташована на території «» сільської ради «» району «» області та призначена для будівництва торгівельного центру?

 

ДПС розглянула звернення ТОВ та повідомляє, що інформації, викладеної у цьому зверненні, недостатньо для надання вичерпної індивідуальної податкової консультації щодо нарахування мінімального податкового зобов’язання та застосування коефіцієнта індексації 0,057, а саме не зазначено призначення земельної ділянки та вид цільового призначення такої ділянки згідно Класифікації видів цільового призначення земельних ділянок.

Враховуючи зазначене вище, надаємо роз’яснення, виходячи із загальних норм податкового законодавства в частині оподаткування податком на прибуток підприємств.

Відповідно до частини першої та другої ст. 22 Земельного кодексу України (далі – ЗКУ) землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі під об'єктами виробництва біометану, які є складовими комплексів з виробництва, переробки та зберігання сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Згідно з п.п. 14.1.233 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що сільськогосподарські угіддя - це рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги.

Класифікація земель за угіддями наведена в Переліку угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (далі – КВЗУ), наведеному в додатку 4 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року  № 1051 (далі – Порядок).

Класифікація видів цільового призначення земельних ділянок наведена в додатку 59 до Порядку.

Згідно з п.п. 14.1.114² п. 14.1 ст. 14 Кодексу мінімальне податкове зобов'язання (далі – МПЗ) – мінімальна величина податкового зобов'язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов'язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до цього Кодексу. Сума мінімальних податкових зобов'язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов'язанням.

Визначення мінімального податкового зобов'язання встановлено ст. 38¹ Кодексу.

Мінімальне податкове зобов'язання (МПЗ) щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої проведена/непроведена, обчислюється за формулами встановленими п.п. 38¹.1.1, 38¹.1.2 п. 38¹.1 ст. 38¹ Кодексу з урахуванням коефіцієнта індексації 0,05 (далі – коефіцієнт «К»).

Мінімальне податкове зобов'язання визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік (п.п. 38¹.1.4 п. 38¹.1 ст. 38¹).

Відповідно до п. 38¹.2 ст. 38¹ мінімальне податкове зобов'язання не визначається для:

земельних ділянок, що використовуються дачними (дачно-будівельними) та садівничими (городницькими) кооперативами (товариствами), а також набуті у власність/користування членами цих кооперативів (товариств) у результаті приватизації (купівлі/продажу, оренди) у межах земель, що належали цим кооперативам (товариствам) на праві колективної власності чи перебували у їх постійному користуванні;

земель запасу;

невитребуваних земельних часток (паїв), розпорядниками яких є органи місцевого самоврядування, крім таких земельних часток (паїв), переданих органами місцевого самоврядування в оренду;

земельних ділянок зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, які належать фізичним особам на праві власності та/або на праві користування та станом на 1 січня звітного року знаходилися у межах населених пунктів;

земельних ділянок, земельних часток (паїв), за які не нараховувалися та не сплачувалися плата за землю або єдиний податок четвертої групи, що перебувають у консервації, або забруднені вибухонебезпечними предметами, або щодо яких прийнято рішення про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв'язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами.

Мінімальне податкове зобов'язання для земельних ділянок, земельних часток (паїв), передбачених абзацом сьомим цього пункту, не визначається за період, за який не визначається плата за землю або єдиний податок четвертої групи.

Особливості визначення загального МПЗ з податку на прибуток підприємств платників податку - власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь встановлено п. 141.9 ст. 141 Кодексу.

Водночас зазначаємо, що Законом України від 10 жовтня 2024 року № 4015-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» підрозділ 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу доповнено п. 67¹, яким встановлено, що при визначенні мінімального податкового зобов'язання за 2025 рік та наступні роки, закінчуючи роком, у якому буде припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року N 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, коефіцієнт «К», визначений у п.п. 38¹.1.1 і 38¹.1.2 п. 38¹.1ст. 38¹ цього Кодексу, застосовується із значенням 0,057.

Отже, у разі користування суб’єктами господарювання земельною ділянкою, віднесеною до сільськогосподарських угідь категорії земель сільськогосподарського призначення (без зміни її цільового призначення) з відповідною державною реєстрацію правочину, платник податку на прибуток на загальних підставах повинен розраховувати та сплачувати мінімальне податкове зобов’язання за таку ділянку з урахуванням коефіцієнта 0,057.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).