Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 18.02.2025 р. № 811/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК

 

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства з обмеженою відповідальністю (далі – Товариство) щодо отримання індивідуальної податкової консультації з плати за землю та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі − Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Товариство поінформувало, що є власником нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці (далі – Ділянка), права власності або право користування на яку не оформлене, оскільки в судовому порядку визнано недійсним договір купівлі-продажу такої Ділянки і Ділянка повернута державі. Копії документів на підтвердження зазначених вище обставин у зверненні відсутні.

Товариство просить надати роз’яснення чи повинно сплачувати земельний податок за Ділянку, якщо власне нерухоме майно розташоване на Ділянці, речові права на яку не оформлені.

Принцип платності користування землею, передбачений ст. 206 Земельного кодексу України (далі – Земельний кодекс), реалізовано у Кодексі у двох формах плати за землю: земельного податку, який сплачується власниками земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачами, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування, та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.72, 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269, п. 288.1 ст. 288 Кодексу).

Право власності, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу).

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 Кодексу).

Пунктом 286.1 ст. 286 Кодексу встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є, зокрема, дані Державного земельного кадастру; дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно тощо.

Отже, у разі відсутності речового права на Ділянку Товариство не є платником плати за землю, у розумінні ст. 269 Кодексу, до моменту виникнення відповідних прав на Ділянку, у порядку визначеному законом.

Статтею 120 Земельного кодексу передбачені умови переходу права на земельну ділянку у разі набуття права власності на об’єкт нерухомого майна (крім багатоквартирного будинку), що розміщений на ній.

Зокрема, якщо об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об’єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об’єкта нерухомого майна зобов’язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об’єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об’єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому ст.ст. 118, 123 або 128 Земельного кодексу.

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу, зобов'язаний передати
 

земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому Земельним кодексом.

Пропущення строку подання заяви, зазначеного в абзаці першому цієї частини, не може бути підставою для відмови набувачу (власнику) такого об'єкта у передачі йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт(частина одинадцята ст. 120 Земельного кодексу).

Разом з цим, земельним законодавством передбачена відповідальність за ухилення осіб від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них (п. «ї» частини першої ст. 211 Земельного кодексу).

Отже, у разі відсутності речового права на Ділянку Товариство не є платником плати за землю у розумінні ст. 269 Кодексу до моменту виникнення відповідних прав на Ділянку, у порядку визначеному законом.

Враховуючи те, що контроль за дотриманням земельного законодавства та справляння плати за землю належить до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), Товариству необхідно звернутися до органу місцевого самоврядування, який відповідно до повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу, має право передати Ділянку у користування на умовах оренди.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).