Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 20.02.2025 р. № 889/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), розглянула звернення (  ) щодо практичного застосування норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податку повідомляє, що має намір укласти договори позики з фізичною особою, яка не має статусу підприємця.  В рахунок забезпечення виконання зобов’язання за договором позики платник податків має намір передати належні земельні ділянки у довірчу власність на підставі нотаріально посвідчених договорів про встановлення довірчої власності.

Земельні ділянки належать на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, а саме:

- земельна ділянка площею (  ) га, цільове призначення – для будівництва обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: (  );

- земельна ділянка площею (  ) га, цільове призначення – для будівництва обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: (  );

- земельна ділянка площею (  ) га, цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: (  );

- земельна ділянка площею (  ) га, цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: (  ).

Виникнення та припинення відповідних прав реєструються в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

При несвоєчасному виконанні зобов’язань за договором позики довірчим засновником ((  )) довірчий власник (фізична особа) має право звернути стягнення на об’єкти довірчої власності в один із способів:

• продаж майна будь-якому покупцю без отримання у власність, тобто продаж відбувається при статусі фізичної особи не як власника, а як довірчого власника;
• отримання майна у власність, яка включає будь-які обмеження щодо розпорядження об’єктом, включаючи його відчуження, з метою наступного продажу. У даному випадку відбувається державна реєстрація права довірчої власності та виникає право власності.

Після виконання та припинення зобов’язань за договором позики довірчий власник повертає майно довірчому засновнику, в результаті в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєструються відповідні зміни щодо власника майна.

У зв’язку з чим платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Хто є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та земельного податку у період перебування такого майна в довірчій власності – довірчий засновник ((  )) чи довірчий власник (фізична особа)?

2. У випадку коли довірчий власник звернув стягнення на майно у довірчій власності шляхом його:

- продажу довірчим засновником будь-якій особі-покупцеві;

- шляхом отримання у власність фізичної особи, в якому порядку у сторін вказаних операцій виникають та припиняються зобов’язання з нарахування та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та земельного податку?

3. Чи вважається операція з передачі земельних ділянок як об’єкта нерухомого майна (  ) (власником) в довірчу власність фізичної особи (довірчого власника) операцією з продажу, в результаті чого у фізичної особи виникають податкові зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору? Якщо так, хто зобов’язаний сплачувати ці податки та збори?

4. У випадку передачі чотирьох земельних ділянок у довірчу власність на підставі договорів про встановлення довірчої власності за основними зобов’язаннями – договорами позики між одними і тими ж сторонами, протягом одного податкового року, які податкові ставки податку на доходи фізичних осіб застосовуються до кожної з операцій у разі передачі об’єктів довірчої власності?

5. Хто є відповідальним за утримання, сплату та декларування податку на доходи фізичних осіб в операціях, які здійсненні в рамках звернення стягнення фізичною особою (довірчим власником) на майно довірчого засновника, в операціях з отримання фізичною особою (довірчим власником) майна у власність або продажу довірчим власником майна будь-якому покупцю без отримання на нього права власності?

Порядок, відповідно до якого право довірчої власності виникає як спосіб забезпечення виконання зобов'язання, передбачено параграфом 8 глави 49 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).

Згідно зі ст. 597¹ ЦКУ за договором про встановлення довірчої власності одна сторона (довірчий засновник) передає майно другій стороні (довірчому власнику) на праві довірчої власності для забезпечення зобов'язання боржника за кредитним договором, договором позики.

Право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов'язань (далі - довірча власність) є різновидом права власності на майно, за яким кредитор, який отримав майно у довірчу власність (довірчий власник), не має права самостійно відчужувати таке майно, крім як для звернення стягнення на нього, а також викупу його для суспільних потреб у порядку, встановленому законом.

З моменту встановлення довірчої власності право власності особи, яка передала своє майно у довірчу власність, припиняється.

Згідно з частиною першою ст. 597² ЦКУ об'єктом довірчої власності може бути майно, яке може бути відчужено і на яке може бути звернено стягнення.

Частиною першою ст. 597³ ЦКУ визначено, що довірча власність виникає на підставі договору, укладеного у письмовій формі.

Договір про встановлення довірчої власності на нерухоме майно, неподільний об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (частина четверта ст. 597³ ЦКУ).

Відповідно до частини п’ятої ст. 597³ ЦКУ довірча власність на нерухоме майно, неподільний об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості виникає з моменту її реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Довірча власність на рухоме майно виникає з моменту укладення договору про встановлення довірчої власності, якщо таким договором не встановлено інше (частина шоста ст. 597³ ЦКУ).

При цьому згідно з частиною першою ст. 597⁴ ЦКУ об’єктом довірчої власності має право користуватися довірчий засновник (далі - користувач). Користувачем також може бути інша особа, визначена договором про встановлення довірчої власності.

Якщо об’єктом довірчої власності є земельна ділянка, передача її в користування іншим особам здійснюється в порядку, визначеному Земельним кодексом України.

Частиною пешою, другою ст. 89¹ Земельного Кодексу України (далі – ЗКУ)  передбачено, що у разі якщо відповідно до закону право власності особи, яка передала своє майно у довірчу власність, припиняється, довірчий власник має права та виконує обов'язки власника земельної ділянки з урахуванням особливостей, передбачених ЗКУ та ЦКУ.

З дня набуття особою права довірчої власності на земельну ділянку (якщо відповідно до закону право власності особи, яка передала своє майно у довірчу власність, припиняється) до довірчого власника переходять усі права та обов'язки власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, емфітевзису, суперфіцію, договорами про встановлення земельного сервітуту.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, визначає Закон України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон № 1952), відповідно до ст. 4 якого державній реєстрації прав підлягає, зокрема, право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов'язання на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва.

Крім того, частинами першою та другою ст. 597¹¹ ЦКУ протягом п'яти робочих днів з дня припинення (у тому числі у зв'язку з його повним виконанням) основного зобов'язання довірчий власник зобов'язаний передати право власності на об'єкт довірчої власності довірчому засновнику, якщо інше не визначено договором про встановлення довірчої власності.

Передача права власності на об'єкт довірчої власності у випадку, встановленому частиною першою цієї статті, здійснюється згідно з актом приймання-передачі, який підписується довірчим власником та особою, якій передається об'єкт довірчої власності. Акт приймання-передачі нерухомого об'єкта довірчої власності підлягає нотаріальному посвідченню.

Щодо першого та другого питань

Порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено ст. 266 ПКУ.

Відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПКУ платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПКУ).

Згідно з п.п. 266.3.3 п. 266.3 ст. 266 ПКУ базою оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.

У разі переходу права власності на об'єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 01 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об'єкт оподаткування, а для нового власника – починаючи з місяця, в якому він набув право власності                   (п.п. 266.8.1 п. 266.8 ст. 266 ПКУ).

Земельні відносини в Україні регулюються ЗКУ, а справляння плати за землю – Кодексом.

Відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Кодексу плата за землю – це обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

При цьому відповідно до п. 269.1 ст. 269 Кодексу платниками плати за землю є, зокрема:

- платники земельного податку:

- власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);

- землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування.

Згідно з п. 286.5 ст. 286 Кодексу у разі переходу права власності на земельну ділянку або права на земельну частку (пай) від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося його право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

У разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельну ділянку, земельну частку (пай), відомості про які відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, нарахування податку фізичним особам здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації про перехід права власності на об'єкт оподаткування.

Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), щороку до 1 травня (п. 287.2 ст. 287 Кодексу).

Згідно з п. 287.1 ст. 287 Кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Щодо третього-п’ятого питань

Порядок оподаткування операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомого майна, неподільного об'єкта незавершеного будівництва / майбутнього об'єкта нерухомості, подільного об'єкта незавершеного будівництва та відступлення прав за договором купівлі-продажу неподільного об'єкта незавершеного будівництва / майбутнього об'єкта нерухомості, щодо якого сплачено частково ціну та зареєстровано обтяження речових прав на користь покупця встановлено ст. 172 Кодексу.

Відповідно до п. 172.8 ст. 178 Кодексу для цілей ст. 172 Кодексу під продажем розуміється будь-який перехід права власності або будь-яких інших аналогічних прав на об'єкти нерухомості, неподільний об'єкт незавершеного будівництва / майбутній об'єкт нерухомості, подільний об'єкт незавершеного будівництва, крім їх успадкування та дарування.

Враховуючи викладене, у разі якщо під час укладання та державної реєстрації договору довірчої власності не відбувається перехід права власності на майно від власника майна (довірчого засновника) фізичній особі (довірчому власнику), то у розумінні Кодексу доходу у власника майна не виникає. Разом з тим такий власник є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у порядку, визначеному ст. 266 Кодексу та земельного податку у порядку визначеного ст. 269 Кодексу.

Водночас, якщо відбувається перехід право власності зазначеного майна, то слід вважати, що фізична особа (довірчий засновник) відчужила (продала) своє власне майно. При цьому доходом фізичної особи (довірчого засновника) є вартість, яка визначена на момент продажу предмета договору довірчої власності, до якої застосовуються норми ст. 172 Кодексу.

Зауважуємо, що з питання визначення виникнення права власності на нерухоме майно (земельні ділянки) у разі укладання договору довірчої власності доцільно звернутися Міністерства юстиції України.

Відповідно п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.