Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 21.02.2025 р. № 906/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

 

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо деяких питань оподаткування філій та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, підприємство є платником податку на загальних підставах. Підприємство має зареєстрований за місцем знаходження новостворений відокремлений підрозділ – філію в Республіці Польща.

Філія здійснює часткову діяльність підприємства виключно на території Республіки Польща. Філія зареєстрована без статусу юридичної особи у порядку встановленому відповідно до законодавства Республіки Польща, виділена на окремий баланс, веде окремо бухгалтерський та податковий облік в іноземній валюті, сплачує податки, інші обов’язкові платежі і збори, встановлені законодавством Республіка Польща.

У заявника виникли питання:

1. Чи зобов’язана філія самостійно реєструватися в Державній податковій службі України, окрім подання Підприємством форми № 20-ОПП «Повідомлення про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність», якщо філія зареєстрована без статусу юридичної особи, стоїть на обліку платника податків у відповідних контролюючих органах Польщі?

2. Чи відображаються у податковому обліку та податковій звітності з податку на додану вартість підприємства в Україні згідно з нормами Кодексу операції з реалізації послуг та придбання товарів (послуг) філії на території Республіки Польща, враховуючи те, що філія є самостійним платником податку на додану вартість відповідно до польського законодавства?

3. Який порядок легалізації та в які терміни згідно п. 13.5 ст. 13 Кодексу подається до органів Державної податкової служби України довідка про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування в Польщі (далі – Довідка), з якою Україна має підписаний двосторонній договір про правову допомогу та правові відносини та чи вимагається нотаріально засвідчений переклад Довідки на українську мову?

4. Чи враховується сума сплаченого податку на прибуток за кордоном за звітний період у зменшення податкових зобов’язань з цього податку у наступних звітних періодах підприємства в Україні, якщо з певних причин Довідка отримана підприємством після подачі Декларації? Чи подається виключно уточнюючий розрахунок до Декларації за такий звітний період?

5. Протягом якого терміну Довідка вважається дійсною?

6. Окрім заповнення Додатка ЗП чи потрібно підприємству заповнювати Додаток ПП до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, якщо відповідно коду пільги 11020085 «Суми податку на прибуток, отримані з іноземних джерел, що сплачені суб’єктами господарювання за кордоном, зараховуються під час сплати ними податку в Україні» у довіднику ДПС – являються пільгою?

7. Чи при складанні Податкової декларації з податку на прибуток підприємств об’єкт оподаткування підприємства розраховується на підставі загального консолідованого фінансового результату до оподаткування визначеного у фінансовій звітності згідно П(С)БО?

8. Чи передбачений порядок сплати та подання звітності з податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного соціального внеску для підприємства в Україні, якщо наймані працівники філії, які проживають на території Польщі – резиденти України та резиденти Польщі, отримують заробітну плату виключно в іноземній валюті на території Польщі, оподаткування доходів працівників та перерахунок податків проводиться в установленому порядку згідно польського законодавства з урахуванням норм Конвенції про уникнення подвійного оподаткування?

9. Чи повинні мати впорядкований автентичний переклад з польської на українську мову усі первинні документи складені на території Польщі, які є підставою для здійснення записів у обліку господарської діяльності та складання консолідованої звітності Підприємства – і, якщо так, то які вимоги законодавства до такого перекладу та легалізації усіх первинних документів?

10. У відповідності до вимог п. 5 П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів» чи має гривневий еквівалент витрат, понесених працівником підприємства під час закордонного службового відрядження, визначатися з врахуванням курсу гривні НБУ до іноземної валюти на дату затвердження Звіту про використання коштів/електронних грошей, виданих на відрядження або під звіт?

11. Які податкові зобов’язання на території України виникають у підприємства додатково, маючи філію за кордоном?

 

Щодо питання 1

Відповідно до ст. 15 Кодексу платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з Кодексом.

Резиденти – це, зокрема, юридичні особи та їх відокремлені особи, які утворені та провадять свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням як на її території, так і за її межами (п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Нерезиденти – це, зокрема, іноземні компанії, організації, партнерства та інші об’єднання осіб, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України, а також правові утворення без статусу юридичної особи, створені відповідно до законодавства іноземних держав або територій, які не є резидентами України, відповідно до положень Кодексу (п.п. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Пунктом 63.3 ст. 63 Кодексу визначено, що з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Облік платників податків у контролюючих органах ведеться за податковими номерами. Податковим номером, зокрема, є ідентифікаційний код юридичної особи (резидента), відокремленого підрозділу юридичної особи (резидента і нерезидента) в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (далі – ЄДРПОУ) (п. 63.6 ст. 63 Кодексу).

Відповідно до Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 118, суб’єктами ЄДРПОУ є юридичні особи та відокремлені підрозділи юридичних осіб всіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання, що знаходяться на території України та провадять свою діяльність на підставі її законодавства.

Інформація про закордонні відокремлені підрозділи українських юридичних осіб вноситься до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань без присвоєння ідентифікаційних кодів ЄДРПОУ.

Отже, відокремлені підрозділи українських юридичних осіб, які мають місцезнаходження на територіях інших країн та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства таких країн, не отримають ідентифікаційних кодів ЄДРПОУ та не підлягають обліку як самостійні платники податків в Україні.

Юридична особа має повідомити про такі відокремлені підрозділи як про об’єкти, через які здійснюється діяльність.

Відповідно до п. 8.4 розділу VIIІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/20300, у разі створення відокремленого підрозділу юридичної особи з місцезнаходженням за межами України заява про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі – заява № 20-ОПП) подається юридичною особою протягом 10 робочих днів після створення, реєстрації такого підрозділу до контролюючого органу за основним місцем обліку юридичної особи у паперовому вигляді.

«______»          подано у паперовому вигляді до контролюючого органу за основним місцем обліку заяву № 20-ОПП щодо офісу, місцезнаходження якого за межами України.

 

Щодо питання 2

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Згідно з підпунктами «а» – «г» п. 185.1 ст. 185 Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з:

постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 Кодексу розташоване на митній території України;

ввезення товарів на митну територію України;

вивезення товарів за межі митної території України.

Згідно з п. 186.4 ст. 186 Кодексу місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у підпунктах 186.2, 186.3 і 186.3¹  ст. 186 Кодексу.

Пунктами 186.2 – 186.4 ст. 186 Кодексу визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається по місцю реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або по місцю фактичного надання відповідних послуг.

Місцем постачання послуг, зазначених у пунктах 186.3 і 186.3¹ ст. 186 Кодексу, вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або – у разі відсутності такого місця – місце постійного чи переважного його проживання.

Заповнення та подання до контролюючого органу податкової звітності з ПДВ здійснюється платником податку згідно з вимогами, встановленими ст. 203 Кодексу та Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за  №  159/28289 із змінами (далі – Порядок № 21).

Відповідно до п. 6 розділу I Порядку № 21 до податкової звітності з ПДВ належать, зокрема:

податкова декларація з ПДВ з додатками;

уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок з додатками.

Декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 та п. 203.1 ст. 203 Кодексу; п. 2 розділу II Порядку № 21).

Згідно з п. 6 розділу III Порядку № 21 платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій звітності. Дані, наведені у податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

До декларації вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період без наростаючого підсумку (п. 1 розділу III Порядку № 21).

Пунктом 9 розділу III Порядку № 21 передбачено, що декларація подається платником за звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог Кодексу.

Повідомлення про делегування філіям (структурним підрозділам) права складання податкових накладних та розрахунків коригування (додаток 1) подається платниками у разі наявності у них філій (структурних підрозділів) разом з декларацією за перший звітний (податковий) період року і надалі разом з декларацією за той звітний (податковий) період, у якому відбулися зміни у переліку філій (структурних підрозділів).

При цьому, оскільки філія (відокремлений підрозділ головного підприємства (платника ПДВ)) не може бути окремим платником ПДВ, обов'язок щодо подання податкової звітності з ПДВ покладається на головне підприємство (платника ПДВ).

Таким чином, головне підприємство при поданні податкової звітності з ПДВ за звітний (податковий) період повинно враховувати операції з постачання та придбання товарів/послуг, які здійснені філією (відокремленим підрозділом) в такому звітному (податковому) періоді, місце постачання/придбання яких визначено на митній території України, а також операції з постачання послуг, місце постачання яких визначено відповідно до пунктів 186.2, 186.3 ст. 186 Кодексу за межами митної території України.

 

Щодо питання 3

Пунктом 13.5 ст. 13 Кодексу встановлено, що для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов'язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об'єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.

Абзацом другим частини першої ст. 4 Закону України від 03 липня 2012 року № 5029-VI «Про засади державної мовної політики» (далі - Закон № 5029) визначено, що основи державної мовної політики визначаються Конституцією України від 28 червня 1996 року N 254к/96-ВР, із змінами та доповненнями (далі - Конституція), а порядок застосування мов в Україні - Законом № 5029.

Відповідно до ст. 10 Конституції державною мовою в Україні є українська мова.

Частиною другою ст. 6 Закону № 5029 визначено, що українська мова як державна мова обов'язково застосовується на всій території України при здійсненні повноважень органами законодавчої, виконавчої та судової влади, у міжнародних договорах, у навчальному процесі в навчальних закладах в межах і порядку, що визначаються Законом № 5029.

Статтею 11 Закону № 5029 встановлено, що основною мовою роботи, діловодства і документації органів державної влади та органів місцевого самоврядування є державна мова.

Згідно з пп. 19¹.1.2 п. 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу до повноважень (функцій) контролюючого органу відноситься, зокрема, контроль за своєчасністю подання платниками податків передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Враховуючи викладене, оскільки українська мова як державна мова обов'язково застосовується на всій території України при здійсненні повноважень органами виконавчої влади, то для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник повинен надати контролюючому органу легалізовану в установленому порядку Довідку, яка супроводжується нотаріально засвідченим перекладом українською мовою.

 

Щодо питань 4-5

Відповідно до п.п. «в» п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дохід з джерелом його походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, зокрема доходи від продажу рухомого та нерухомого майна.

Дохід, отриманий з джерел за межами України, - це будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портів, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам (п.п. 14.1.55 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Відповідно до п.п. 141.4.9 п. 141.4 ст. 141 Кодексу суми податку на прибуток, отриманий з іноземних джерел, що сплачені суб’єктами господарювання за кордоном, зараховуються під час сплати ними податку в Україні. При цьому зарахуванню підлягає сума податку, розрахована за правилами, встановленими розділом ІІІ Кодексу.

Розмір зарахованих сум податку з іноземних джерел протягом податкового (звітного) періоду не може перевищувати суми податку, що підлягає сплаті в Україні таким платником податку протягом такого періоду.

При цьому, зарахування сплачених за митним кордоном України сум податку здійснюються за умови подання письмового підтвердження контролюючого органу іншої держави щодо факту сплати такого податку та за наявності чинного міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування доходів.

В податковій декларації з податку на прибуток підприємств, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 (далі - Декларація), сума податку на прибуток, отримана з іноземних джерел, що сплачена суб'єктами господарювання за кордоном, яка зараховується під час сплати ними податку в Україні в розмірі, який не перевищує суми податку, що підлягає сплаті таким платником протягом такого звітного (податкового) періоду, відображається у рядку 16.1 додатка ЗП до Декларації.

Таким чином, сума податку з прибутку, отриманого з іноземних джерел та сплаченого протягом року за кордоном таким платником, не може перевищувати суму податкового зобов'язання з податку на прибуток, що підлягає сплаті в Україні за такий звітний рік.

При цьому сума перевищення податку, сплаченого за кордоном, над сумою податкового зобов'язання за такий звітний період не враховується у зменшення податкових зобов'язань з цього податку у наступних звітних періодах.

Таке зарахування здійснюється за умови, що платником податку при визначенні об'єкта оподаткування дотримано вимоги ст. 13 Кодексу щодо порядку врахування доходів і витрат при визначенні об'єкта оподаткування.

Отже, платник податку у звітному податковому періоді має право на зменшення нарахованої суми податку на прибуток тільки у разі, якщо довідка, що надається ним до контролюючого органу, підтверджує сплату податку за межами України у такому звітному періоді.

Порядок внесення змін до податкової звітності встановлений ст. 50 Кодексу.

Водночас відповідно до п. 50.1 ст. 50 Кодексу, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Отже, платник податку на прибуток, який надав до контролюючого органу довідку, що підтверджує сплату податку за межами України у попередньому звітному (податковому) періоді, має право зменшити нараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток, задеклароване у податковій декларації за такий попередній податковий (звітний) період, шляхом подання уточнюючої декларації.

Щодо пункту 6

Відповідно до п. 30.1 ст. 30 Кодексу податкова пільга – передбачене податковим законодавством звільнення платника податків від обов’язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених п. 30.2 ст. 30 Кодексу.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об’єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п. 30.2 ст. 30 Кодексу).

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Суми податку та збору, не сплачені суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг, обліковуються таким суб’єктом – платником податків. Облік зазначених коштів ведеться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (п. 30.6 ст. 30 Кодексу).

Порядок обліку сум податків та зборів, не сплачених суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1233 (далі – Порядок), який є обов’язковим для виконання суб’єктами господарювання, які відповідно до Кодексу не сплачують податки та збори до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг.

Згідно з п. 2 Порядку суб’єкт господарювання, що не сплачує податки та збори у зв’язку з отриманням податкових пільг, веде облік сум таких пільг та відображає інформацію про суми податкових пільг у податковій звітності, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Кодексом.

Відповідно до п. 3 Порядку інформація про суми податкових пільг у податковій звітності повинна містити такі дані:

код пільги за кожним видом податкових пільг, найменування пільг згідно з довідником пільг, форма та порядок ведення якого затверджуються ДПС;

сума податку (збору), не сплаченого до бюджету у зв’язку з отриманням податкової пільги (вивільнені від оподаткування кошти);

строк користування податковою пільгою у звітному періоді - число, місяць, рік початку та закінчення користування пільгами. У разі коли строк користування податковою пільгою встановлений до початку звітного періоду і продовжується після його закінчення, такий строк збігається з датою початку та закінчення зазначеного періоду;

сума податкової пільги, що використана за цільовим призначенням, - обсяг пільг за платежами відповідно до довідника пільг у разі цільового використання податкових пільг.

Довідник податкових пільг, що є втратами доходів бюджету, та Довідник інших податкових пільг затверджуються Державною податковою службою України.

Зазначені довідники розміщено на вебпорталі ДПС у рубриці Головна/Довідники/Довідники пільг.

Згідно з Довідником № 127/2 інших податкових пільг (станом на 31.12.2024) за кодом 11020085 визначена пільга – суми податку на прибуток, отриманий з іноземних джерел, що сплачені суб’єктами господарювання за кордоном, зараховуються під час сплати ними податку в Україні. Розмір зарахованих сум податку з іноземних джерел протягом податкового (звітного) періоду не може перевищувати суми податку, що підлягає сплаті в Україні таким платником податку протягом такого періоду.

Суб’єкт господарювання, що не сплачує податок на прибуток підприємств у зв’язку з отриманням податкових пільг, веде облік сум таких пільг та відображає інформацію про суми податкових пільг у додатку ПП