Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 24.02.2025 р. № 928/ІПК/99-00-21-02-01 ІПК

                           Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення на отримання індивідуальної податкової консультації в письмові формі щодо питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства стосовно розуміння обсягу податкових обов’язків та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

         Як зазначено у зверненні, згідно з частиною третьою статті 68 Господарського кодексу України підприємство, яке здійснює зовнішньоекономічну діяльність, може відкривати за межами України свої представництва, філії та виробничі підрозділи, утримання яких здійснюється за кошти підприємства. Статтею 5 Закону України від 16.04.1991 № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначено, що здійснення видів зовнішньоекономічної діяльності, зазначених у статті 4 цього Закону, за межами України підлягає регулюванню також законами відповідних держав. Всі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності України мають право відкривати свої представництва на території інших держав згідно з законами цих держав.

         Підприємство має зареєстрований за місцем знаходження новостворений відокремлений підрозділ – філію в Республіці Польща (далі – Філія), згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 № 817 «Про реалізацію експериментального проекту щодо державної реєстрації актів цивільного стану та видачі документів про державну реєстрацію актів цивільного стану за межами України з проставленим апостилем» (далі – Постанова КМУ) та наказу Міністерства юстиції України від 31.10.2024 № 3124/5.

         Філія здійснює часткову діяльність Підприємства виключно на території Республіки Польща відповідно до норм Порядку реалізації експериментального проекту щодо державної реєстрації актів цивільного стану та видачі документів про державну реєстрацію актів цивільного стану за межами України з проставленим апостилем, затвердженого Постановою КМУ. Філія зареєстрована без статусу юридичної особи у порядку встановленому відповідно до законодавства Республіки Польща, діє на підставі Положення про філію державного Підприємства в Республіці Польща, затвердженого наказом Підприємства, виділена на окремий баланс, веде окремо бухгалтерський та податковий облік в іноземній валюті, сплачує податки, інші обов’язкові платежі і збори встановлені законодавством Республіки Польща.

         Між Урядом України і Урядом Республіки Польща підписана двостороння Конвенція про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень від 12.01.1993 року, яка є чинною з 11.03.1994 року.

         Враховуючи викладене, Підприємство просить надати роз’яснення з наступних питань:

         1) Яку звітність, за формами наведеними нижче, та можливо додаткову, потрібно подавати Підприємству до  Державної податкової служби України з урахування показників Філії, якщо Підприємство за своєю основною діяльністю подає наступну звітність?

• Податкову декларацію з податку на прибуток підприємств;

         -    Розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку;

• Баланс (Звіт про фінансовий стан);
• Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід);
• Звіт про рух грошових коштів (за прямим методом);
• Звіт про власний капітал;
• Примітки до річної фінансової звітності;
• Податкову декларацію з податку на додану вартість;
• Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску.

         2) Чи визнається Філія контрольованою іноземною компанією у розумінні чинних норм підпункту 39².1.1 статті 39² Кодексу, якщо дохід та прибуток Філії Підприємство враховує при складанні власної фінансової та податкової звітності?

         3) У разі визнання Філії контрольованою іноземною компанією:

         а) чи потрібно на постійній основі подавати Звіт про контрольовані іноземні компанії, тобто надавати фактичні дані про наявність контрольованої іноземної компанії, у разі звільнення Підприємства, як контролюючої особи, від обов’язку розраховувати скоригований прибуток контрольованої іноземної компанії відповідно до підпункту 39².3.2, підпункту 39².4.1, підпункту 39².4.3 статті 39² Кодексу?

         б) чи підлягають заповненню рядки 31-33 Звіту про контрольовані іноземні компанії при наявності умов  підпункту 39².3.2, підпункту 39².4.1, підпункту 39².4.3 статті 39² Кодексу?

         в) чи потрібно додаток КІК до рядка 06.1 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств подавати з нульовими показниками, якщо Підприємство, як контролююча особа, звільнена від обов’язку розраховувати скоригований прибуток контрольованої іноземної компанії відповідно до підпункту 39².3.2, підпункту 39².4.1, підпункту 39².4.3 статті 39² Кодексу?

         4) В якому вигляді мають подаватися Підприємством до Державної податкової служби України, згідно з вимогами пункту 39².5 Кодексу, завірені належним чином копії фінансової звітності Філії (поданих до уповноважених органів Польщі), разом з поданням Підприємством Звіту про контрольовані іноземні компанії та яким чином здійснювати їх завірення?

         5) Чи діють у законодавстві України положення, спрямовані на регулювання/пом’якшення/роз’яснення податкових наслідків, які можуть виникнути у зв’язку з поданням Підприємством Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку (далі – Розрахунок), зважаючи на те, що:

         а) відповідно до законодавства Польщі, складання та подання фінансової звітності Філії – 1 раз на рік (звітна річна) до 31 березня наступного року, що настає за звітним, а отже відрізняється, від строків подання фінансової звітності Підприємства в Україні, що спричинить некоректне відображення показників консолідованої фінансової звітності Підприємства в Україні та призведе до систематичного подання уточнюючих таких звітів?

         б) показники консолідованої фінансової звітності впливатимуть на некоректне відображення показників в Розрахунку, що призведе до заниження/завищення сплати частини чистого прибутку (доходу)/дивідендів на державну частку та авансових внесків в строки передбачені законодавством України, а отже постійних штрафних санкцій та систематичного подання уточнених Розрахунків?

         Щодо питання 1

         Стосовно подання податкової Декларації з податку на прибуток підприємств

         Відповідно до частини першої статті 95 Цивільного кодексу України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функції.

         Частиною третьою статті 95 Цивільного кодексу України філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх утворила, і діють на підставі затвердженого нею положення або на іншій підставі, передбаченій законодавством іноземної держави, відповідно до якого утворено юридичну особу, відокремленими підрозділами якої є такі філії та представництва.

         Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Кодексу податковим обов’язком визнається обов’язок платника обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Кодексом.

         Виконанням податкового обов’язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 Кодексу).

         Для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування  та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (пункт 44.1 статті 44 Кодексу).

         При цьому, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункт 44.1 статті 44 Кодексу.

         Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (пункт 44.2 статті 44 Кодексу).

         Згідно з пунктом 49.2 статті 49 Кодексу платник податків зобов'язаний за кожний встановлений  Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

         Відповідно до пункту 134.1 статті 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є, зокрема:

          прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу (підпункт 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 Кодексу);

         скоригований прибуток контрольованої іноземної компанії, визначений відповідно до статті 39² Кодексу (підпункт 134.1.7 пункту 134.1 статті 134 Кодексу).

         Відповідно до пункту 137.1 статті 137 Кодексу податок на прибуток підприємств нараховується платником самостійно за ставкою визначеною статтею 136 Кодексу, від бази оподаткування згідно зі статтею 135 Кодексу, якою є грошове вираження об’єкту оподаткування, визначеного згідно зі статтею 134 Кодексу з урахуванням положень Кодексу.   

         Платниками податку на прибуток підприємств – резидентами є суб’єкти господарювання – юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 статті 133 Кодексу (підпункт 133.1.1 статті 133 Кодексу).

         Юридична особа, яка має у складі відокремлені структурні підрозділи, визначає податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств у податковій звітності в цілому по платнику податку – юридичній особі з урахуванням показників діяльності структурних підрозділів.

         Форма податкової декларації з податку на прибуток підприємств затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897                     (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 20.02.2023 № 101)                  (зі змінами та доповненнями) (далі – Декларація).

         Відповідно до пункту 46.2 статті 46 Кодексу визначено, що платник податку на прибуток  (крім платників податку на прибуток, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зобов’язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом) подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог статті 137 Кодексу.

         Платники податку на прибуток, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зобов’язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом, подають разом з податковою декларацією за відповідний податковий (звітний) період звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати), складені до перевірки фінансової звітності аудитором. Звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати) подаються платниками податку згідно з абзацом другим пункту 46.2 статті 46 Кодексу за формою, визначеною згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог статті 137 Кодексу.

         Фінансова звітність або звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати), що подаються відповідно до абзаців першого та другого пункту 46.2 статті 46 Кодексу, є додатком до податкової декларації з податку на прибуток підприємств (звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку)  та її невід’ємною частиною.

         Відповідно до пункту 137.4 статті 137 Кодексу податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. Водночас пунктом 137.5 статті 137 Кодексу визначено платників податку, для яких встановлено річний податковий (звітний) період.

         Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначаються Законом України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закону № 996).

         Абзацом шостим частини п’ятої статті 8 Закону № 996 визначено, що підприємство самостійно може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов’язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

         Отже, Підприємство повинно складати та подавати фінансову звітність до контролюючого органу з урахуванням показників філії.

         Також частиною шостою статті 14 Закону № 996 передбачено, що підприємства можуть подавати уточнену фінансову звітність та уточнену консолідовану фінансову звітність на заміну раніше поданої фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності за результатами проведення аудиторської перевірки, з метою виправлення самостійно виявлених помилок або з інших причин.

         Статтею 13 Закону № 996 визначено, що звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна фінансова звітність складається за результатами першого кварталу, першого півріччя, дев’яти місяців. Крім того, відповідно до облікової політики підприємства фінансова звітність може складатися за інші періоди.

         Перелік суб’єктів господарювання, які зобов’язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським висновком, визначено частиною третьою статті 14 Закону № 996.

         Порядок подання фінансової звітності затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 року № 419 «Про затвердження Порядку подання фінансової звітності», зі змінами та доповненнями (далі – Порядок               № 419).

         Згідно частини другої Порядку № 419 платники податку на прибуток у визначених законом випадках подають податковим органам у порядку, передбаченому Кодексом для подання податкової декларації, проміжну                       (І квартал, перше півріччя, дев’ять місяців) та річну фінансову звітність.

         Частиною другою Порядку № 419 зазначено, що підприємства, які складають фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі, складають проміжну фінансову звітність, яка охоплює відповідний період (І квартал, перше півріччя, дев’ять місяців), наростаючим підсумком з початку звітного року у складі балансу та звіту про фінансові результати).

         Проміжна (І квартал, перше півріччя, дев’ять місяців) або річна фінансова звітність подається підприємствами податковим органам у строки, передбачені Кодексом (частина п’ята Порядку № 419).

Водночас повідомляємо, що відповідно до пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 20.08.2014  № 375, Мінфін відповідно до покладених на нього завдань здійснює нормативно-правове регулювання у фінансовій, бюджетній, податковій сферах, а також державне регулювання бухгалтерського обліку, фінансової, бюджетної звітності в Україні, визначає єдині методологічні засади бухгалтерського обліку та складення фінансової і бюджетної звітності, обов’язкові для всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування (крім банків).

         Враховуючи наведене, з питання складання фінансової звітності з урахуванням показників діяльності філії, як відокремленого структурного підрозділу без статусу юридичної особи, доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

         Формою Декларації передбачено подання форм фінансової звітності як додатка ФЗ до Декларації.

         У формі Декларації передбачено відображення поданих до декларації форм фінансової звітності:

         Баланс (Звіт про фінансовий стан);

         Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід);

         Звіт про рух грошових коштів;

         Звіт про власний капітал;

         Примітки до річної фінансової звітності.

         Враховуючи вищезазначене, платниками податку на прибуток разом з відповідною Декларацією за календарний квартал, півріччя, три квартали подається проміжна фінансова звітність, яка включає Баланс та Звіт про фінансові результати. До річної Декларації такі платники подають відповідну річну фінансову звітність, яка включає баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал та Примітки до річної фінансової звітності (форми №№ 1-5).

         Підтвердженням подання фінансової звітності, разом з Декларацією є позначка «+» в Декларації таблиці «Наявність додатків» та у таблиці «Наявність поданих до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств додатків – форм фінансової звітності» графи «ФЗ»:

         у графі «НП(С)БО» - у разі складення за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку;

                у графі «МСФЗ» - у разі складання за міжнародними стандартами фінансової звітності.

         Платником податку проставляється позначка у тих графах таблиці, що відповідають назвам форм фінансової звітності, поданої разом з Декларацією.

        

         Стосовно подання розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку

         Відповідно до статті 11¹ Закону України від 21 вересня 2006 року № 185 «Про управління об’єктами державної власності» (далі – Закон № 185) державні унітарні підприємства та їх об’єднання зобов’язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у розмірі не менше                 30 відсотків у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

         Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року            № 138 (далі – Порядок).

         Абзацом першим пункту 2 Порядку встановлено, що частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений  Кодексом.

         Пунктом 3 Порядку передбачено, що частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями відповідно до форми розрахунку, затвердженої Мінфіном.

         Такий розрахунок разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до контролюючих органів у строк, передбачений Кодексом.

         Водночас згідно з частиною третьою статті 11¹ Закону № 185 державні унітарні підприємства та їх об’єднання, визначені цим Законом, подають до податкового органу розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку (далі – Розрахунок) в порядку та строки, встановлені Кодексом.

         Відповідно до абзацу третього пункту 46.1 статті 46 Кодексу розрахунки (у тому числі розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку), які подаються до контролюючих органів відповідно до іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, прирівнюються до податкової декларації.

         Абзацом восьмим пункту 46.2 статті 46 Кодексу передбачено, що платники частини чистого прибутку (доходу) та/або дивідендів на державну частку, визначені Законом № 185, подають розрахунок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та фінансову звітність.

         Розрахунок складається наростаючим підсумком та подається до контролюючих органів разом з фінансовою звітністю у строки, передбачені статтею 49 Кодексу (абзац шостий пункту 46.2 статті 46 Кодексу).

         Фінансова звітність або звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати), що подаються відповідно до абзаців першого та другого пункту 46.2 статті 46 Кодексу, є додатком до податкової декларації з податку на прибуток підприємств (розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку) та її невід'ємною частиною (абзац третій пункту 46.2 статті 46 Кодексу).

Для частини чистого прибутку (доходу) податковими (звітними) періодами є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік (абзац другий пункту 46.2 статті 46 Кодексу).

         Форму Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку затверджено наказом Міністерства фінансів України                        від 12.01.2021 № 4, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02 березня  2021 року за № 264/35886 (у редакції наказу Міністерства фінансів України      від 04.07.2023 № 366) зі змінами (далі – форма Розрахунку).

         Таблиця «Наявність поданих до Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку д