Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 24.02.2025 р. № 944/ІПК/99-00-21-03-03 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

        Державна податкова служба України відповідно до статті 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) розглянула звернення Товариства щодо отримання індивідуальної податкової консультації стосовно оподаткування акцизним податком операцій з продажу надлишків електроенергії Активним споживачем та можливості застосування касового методу по ПДВ, та повідомляє.

        У зверненні Товариство зазначає, що здійснює реконструкцію покрівель будівель торгових центрів з улаштуванням сонячних електростанцій. Пікова потужність кожної із електричних станцій не більше 1 МВт, а загальна сумарна встановлена потужність не перевищує 20 МВт.

З метою зниження витрат на електроенергію Товариство планує здійснювати продаж надлишків електроенергії у якості Активного споживача на адресу постачальника у межах договору купівлі-продажу електричної енергії за механізмом самовиробництва.

        Товариство просить надати роз’яснення на питання:

        1. Чи виникатиме у Товариства об’єкт оподаткування  зі  сплати акцизного податку при продажу електричної енергії у межах договору купівлі-продажу електричної енергії за механізмом самовиробництва (встановлена потужність генеруючих електроустановок не перевищує 1 МВт)?

        2. Чи необхідно Товариству, яке здійснює діяльність з виробництва електричної енергії без ліцензії на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії подавати декларацію з акцизного податку, в якій відображати обсяги операцій щодо продажу електричної енергії в межах договору купівлі-продажу електричної енергії за механізмом самовиробництва?

3. Чи розповсюджується на Товариство дія пункту 44 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу щодо визначення дати виникнення податкових зобов’язань та податкового кредиту за касовим методом по операціях з постачання електроенергії у межах договору купівлі-продажу електричної енергії за механізмом самовиробництва?

        Щодо питання 1

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, а також відносини, пов’язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії визначає та регулює Закон України від 13.04.2017 № 2019- VIII «Про ринок електричної енергії» (далі – Закон № 2019).

Згідно із статтею 1 Закону № 2019 виробник електричної енергії – суб'єкт господарювання, який здійснює виробництво електричної енергії.

        Під виробництвом електричної енергії в статті 1 Закону № 2019 розуміється діяльність, пов'язана з перетворенням енергії з енергетичних ресурсів будь-якого походження в електричну енергію за допомогою технічних засобів, крім діяльності із зберігання енергії.

        Пунктом 215.1 статті 215 Податкового кодексу України (далі – Кодекс)  передбачено, що електрична енергія належить до  підакцизних товарів.

        Водночас згідно із положеннями Кодексу платниками акцизного податку є, зокрема, виробники електричної енергії, які мають ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії і продають її на ринку електричної енергії (підпункт 212.1.13 пункт 212.1     стаття 212 Кодексу).

        Відповідно до пункту 213.1 статті 213 Кодексу, об'єктами оподаткування, зокрема, є операції з:

        реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції);

        реалізації та/або передачі в межах одного підприємства підакцизних товарів (продукції) з метою власного споживання, промислової переробки, своїм працівникам, а також здійснення внесків підакцизними товарами (продукцією) до статутного капіталу. Ця норма не поширюється на операції з передачі в межах одного підприємства електричної енергії (за                     кодом 2716 00 00 00 згідно з УКТЗЕД), виробленої на об’єктах електроенергетики.

        Водночас, не підлягають оподаткуванню акцизним податком операції з реалізації електричної енергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками та/або з відновлюваних джерел енергії; передача для власного споживання в межах одного підприємства електричної енергії (за                кодом  2716 00 00 00 згідно з УКТ ЗЕД), виробленої на цьому підприємстві (підпункти 213.2.8 та 213.2.9 пункт 213.2 стаття 213 Кодексу).

       Підпунктом 14.1.29 пунктом 14.1 статті 14 Кодексу визначені відновлювальні джерела енергії – джерела вітрової, сонячної, геотермальної енергії, енергії хвиль та припливів, гідроенергії, енергії біомаси, газу з органічних відходів, газу каналізаційно-очисних станцій, біогазів.

        Відповідно до Закону України від 30.06.2023 № 3220-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення та "зеленої" трансформації енергетичної системи України» (далі – Закон № 3220)   передбачено створення механізму самовиробництва, який дає змогу споживачам встановити генерацію для власних потреб, решту неспожитої електроенергії продавати постачальнику.

      Під механізмом самовиробництва розуміється схема підтримки активних споживачів, призначена для власного споживання електричної енергії, за якою відбувається взаєморозрахунок вартості обсягу відпуску електричної енергії в електричну мережу генеруючими установками таких споживачів та вартості обсягу відбору ними електричної енергії з електричної мережі, з урахуванням вартості послуг з передачі та/або розподілу електричної енергії (підпункт 1 пункту 1 розділу І Закону №3220).

Згідно з частиною першою статті 58¹ Закону № 2019 договір купівлі-продажу електричної енергії за механізмом самовиробництва укладається між електропостачальником та активним споживачем, яким встановлено генеруючу установку. Постачання електричної енергії активним споживачам та купівля електричної енергії, відпущеної генеруючими установками таких споживачів в електричну мережу, здійснюються за вільними цінами, крім випадків, визначених законом.

Отже, Товариство при продажі електричної енергії у межах договору купівлі-продажу ектричної енергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії, за механізмом самовиробництва (встановлена потужність генеруючих установок не перевищує 1 МВт) не буде платником акцизного податку та об’єкт оподаткування з цих операцій не виникатиме.

 

Щодо питання 2

Статтею 8 Закону № 2019 визначено, зокрема, що господарська діяльність з виробництва, передачі, розподілу електричної енергії, постачання електричної енергії споживачу провадиться на ринку електричної енергії за умови отримання відповідної ліцензії.

Разом з тим, згідно статті 30 Закону № 2019 діяльність з виробництва електричної енергії без ліцензії на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії дозволяється, якщо величина встановленої потужності чи відпуск електричної енергії менші за показники, визначені у відповідних ліцензійних умовах з виробництва електричної енергії.

Згідно із пунктом 1.3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 27.12.2017 № 1467, діяльність з виробництва електричної енергії суб’єктів господарювання підлягає ліцензуванню, якщо величина встановленої потужності електрогенеруючого обладнання складає      5 МВт та більше або якщо суб’єкт господарювання має намір продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії – лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), гарантованому покупцю електричної енергії за «зеленим» тарифом незалежно від встановленої потужності об’єкта електроенергетики.

Згідно підпункту 212.3.1 пункту 212.3 статті 212 Кодексу реєстрація у контролюючих органах як платника податку суб'єкта господарювання, постійного представництва, які здійснюють діяльність з виробництва підакцизних товарів (продукції), яка підлягає ліцензуванню, здійснюється на підставі відомостей щодо видачі такому суб'єкту відповідної ліцензії.

Зокрема, платники акцизного податку, які мають діючі ліцензії на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством, зобов'язані за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації незалежно від того, чи провадили такі платники господарську діяльність у звітному періоді (пункт 49.21 статті 49 Кодексу).

Відповідно до пункту 223.2 статті 223 Кодексу, платники податку, визначені пунктом 212.1 статті 212 цього Кодексу, подають щомісяця не пізніше 20 числа наступного звітного (податкового) періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію з акцизного податку, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 № 14 «Про затвердження форми декларації з акцизного податку, Порядку заповнення та подання декларації з акцизного податку».

Отже, у разі здійснення без отримання ліцензії відповідно до законодавства операцій з реалізації електричної енергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії (сонячне випромінювання тощо) або передачі для власного споживання власновиробленої електричної енергії, у суб’єкта господарювання не виникатиме податкове зобов’язання із сплати акцизного податку з врахуванням положень підпункту 213.2.8 пункту 213.2 статті 213 Кодексу та відсутній обов’язок подання податкової звітності з акцизного податку.

Щодо питання 3

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та                 підрозділами 2, 10 розділу XX Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 розділу V Кодексу об'єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V Кодексу.

Відповідно до пункту 44 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу тимчасово, 

до 1 січня 2026 року, платники податку, які здійснюють постачання, передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, надають послуги із забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії та/або послуги із зменшення навантаження відповідно до Закону № 2019, постачання вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702 та товарної підпозиції 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД, надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, нараховують плату за абонентське обслуговування, визначають дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту за касовим методом.

Згідно з підпунктом 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу касовий метод для цілей оподаткування ПДВ − метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на рахунки платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг, на електронний гаманець у емітента електронних грошей та/або на рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, у касу платника податків або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата віднесення сум податку до податкового кредиту визначається як дата списання коштів з рахунків платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг, з електронних гаманців у емітента електронних грошей та/або з рахунків в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, дата видачі з каси платника податків або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

З урахуванням норм пункту 44 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу платники податку, які здійснюють постачання електричної енергії (у тому числі за механізмом самовиробництва) визначають дату виникнення податкових зобов'язань з ПДВ та податкового кредиту за такими операціями за касовим методом.

        Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.