ГУ ДФС У М.КИЄВI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 24.02.2025 р. № 960/ІПК/26-15-24-01-14-08

№ ________/ІПК/26-15-24-01-14-08

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

Головне управління ДПС у м. Києві за результатами розгляду звернення щодо надання в оренду нерухомого майна фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у своєму зверненні зазначив, що є фізичною особою - підприємцем – платником єдиного податку другої групи та обрав вид господарської діяльності згідно з КВЕД 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна».

У зв'язку з чим фізична особа - підприємець просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступного питання:

чи має право фізична особа - підприємець – платник єдиного податку другої групи, яка має КВЕД 68.20, займатися здачею орендованого приміщення в суборенду, та чи передбачає це виникнення додаткових податкових зобов’язань або обмежень?

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Положення про найм (оренду) викладені у главі 58 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ), частинами першою та другою ст. 759 якої визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Водночас ст. 774 ЦКУ передбачено право передання за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом, наймачем речі у користування іншій особі (піднайм/суборенда).

До договору піднайму застосовуються положення про договір найму (частина 3 ст. 774 ЦКУ).

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Відповідно до п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, належать, зокрема, фізичні особи – підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб – підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), послуги з надання доступу до мережі Інтернет, а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи – підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи.

Нормами п. 291.5 ст. 291 Кодексу визначено обмеження щодо здійснення видів діяльності для суб’єктів господарювання, зокрема, не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп фізичні особи - підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує
0,2 гектара, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 400 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 900 квадратних метрів
(п.п. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 Кодексу)

Відповідно до п.п. 5 п. 298.3 ст. 298 Кодексу у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування зазначаються обрані суб'єктом господарювання види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2010.

Надання в оренду нерухомого майна відноситься до класу 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна» Класифікатора видів економічної діяльності ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 № 457.

При цьому наказом Державного комітету статистики України
від 23.12.2011 № 396 «Про затвердження Методичних основ та пояснень до позицій Класифікації видів економічної діяльності» надаються пояснення до позицій національного класифікатора ДК 009:2010 «Класифікація видів економічної діяльності» (далі - КВЕД-2010), тобто які саме види діяльності включають окремі групи та класи.

Так, клас 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна» включає, зокрема:

надання в оренду та управління власним або орендованим нерухомим майном (багатоквартирними будівлями та житлом; нежитловими будівлями, у т. ч. виставковими залами, складськими приміщеннями; земельними ділянками);

надання будівель, упоряджених або неупоряджених квартир чи апартаментів для довготермінового використання зазвичай на умовах щомісячної або річної оплати.

Отже, діяльність фізичної особи - підприємця з надання в оренду нерухомого майна може здійснюватися відносно власної або орендованої нерухомості

Враховуючи вищезазначене, фізична особа – підприємець може бути платником єдиного податку другої групи та здійснювати діяльність з надання в суборенду майна за умови дотримання вимог, визначених п. 291.4 ст. 291 Кодексу, та здійснення видів діяльності, на які не поширюються обмеження щодо застосування спрощеної системи оподаткування.

При цьому, отриманий дохід підлягає оподаткуванню єдиним податком за обраною ставкою згідно з главою 1 розділу XIV Кодексу та військовим збором відповідно до п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункту 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).