Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 25.02.2025 р. № 982/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

 

 

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Кодексу та п.п. «в» п.п. 69.41.3 п.п. 69.41 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення
щодо практичного застосування норм податкового законодавства і в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у зверненні повідомив, що здійснює господарську діяльність у сфері комп’ютерного програмування та є платником податку на прибуток на загальних підставах.

Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» було скасовано деякі гарантії передбачені ст. 119 Кодексу законів про працю  України (далі – КЗпП), зокрема, обов’язок збереження роботодавцем середньої заробітної плати за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийнятими на військову службу за контрактом.

В той же час відповідно до ст. 9¹ КЗпП підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.

Тобто всі умови оплати праці своїх працівників, серед іншого і виплати стимулюючого та заохочувального характеру підприємства  визначають самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими угодами.

Таким чином, … та його трудовому колективу надано право самостійно встановлювати в колективному договорі умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат  працівникам. 

Працівники … призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом увільняються від роботи на час несення військової служби зі збереженням місця роботи і посади. При цьому на виконання укладеного Колективного договору, не зважаючи на відсутність законодавчо встановленої вимоги, але у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом, … здійснює на користь таких працівників на період проходження військової служби заохочувальну та компенсаційну виплату – нарахування за невідпрацьований час у зв’язку з виконанням державних або громадських обов’язків у вигляді добровільної виплати мобілізованим працівникам. 

Водночас … як роботодавцем було прийнято рішення про збереження за такими працівниками середнього заробітку під час виконання ними державних/громадських обов’язків шляхом надання останнім окремої виплати на період проходження військової служби.

При цьому на підставі положень Колективного договору платник податків здійснює на користь таких працівників на період проходження військової служби добровільну виплату мобілізованим працівникам.

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. За якою ставкою податку на доходи фізичних осіб у розумінні п. 167.2                     ст. 167 та п.п. «а» п.п. 170.14¹.2 п. 170.14¹ ст. 170 Кодексу повинні оподатковуватись нарахування за невідпрацьований час у зв’язку з виконанням державних або громадських обов’язків у вигляді добровільної виплати мобілізованим працівникам, шо виплачуються … – резидентом Дія Сіті на користь найманого працівника, якщо така виплата здійснюється на виконання положень колективного договору?

Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 Кодексу заробітна плата для цілей
розділу IV Кодексу – основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Так, згідно з частиною першою ст. 1 Закону України від 24 березня
1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі – Закон № 108) заробітна
плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Структура заробітної плати визначена ст. 2 Закону, а саме:

Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

При цьому відповідно до п.п. 2.2.12 п. 2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України
від 13.01.2004 № 5 (далі – Інструкція № 5), фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До складу фонду додаткової заробітної плати входять, зокрема оплата за невідпрацьований час, а саме оплата працівникам, які залучаються до виконання державних або громадських обов’язків, якщо вони виконуються в робочий час.

Порядок оплати праці працівників, які залучаються до виконання державних або громадських обов’язків визначено ст. 119 КЗпП.

Так, відповідно до абзацу першого ст. 119 КЗпП на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Тобто зазначеним працівникам гарантується виплата доходу у вигляді середнього заробітку.

Порядок обчислення середньої заробітної плати здійснюється у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Крім того, зазначені працівники залучаються на виконання вказаних обов’язків виключно у робочий час.

Згідно зі ст. 50 КЗпП нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

При цьому відповідно до ст. 52 КЗпП для працівників установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. При п'ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує роботодавець за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня (ст. 50 і 51 КЗпП).

Таким чином, якщо юридичною особою дотримуються вимоги абзацу першого ст. 119 КЗпП, а саме виконання державного та громадського обов’язку здійснюється у робочий час та виплачується середній заробіток, то сума такого заробітку може включатися до фонду додаткової заробітної плати.

Крім того, слід зазначити, що у розумінні КЗпП, Кодексу та Закону № 108 дохід у вигляді заробітної плати виплачується роботодавцем на користь найманого працівника за трудовим договором і за виконану таким працівником роботу.

Разом з тим відповідно інформації, яка наведена у вашому зверненні, ви як резидент Дія Сіті виплачуєте на користь мобілізованого працівника дохід у вигляді добровільної виплати, який не пов’язаний з виконанням трудової функції таким працівником, а також не є середнім заробітком у розумінні абзацу першого
ст. 119 КЗпП, що дозволяє зробити висновок про відсутність підстав вважати зазначені добровільні виплати як заробітна плата.

Водночас абзацом третім ст. 119 КЗпП за працівниками, направленими для проходження базової військової служби, призваними на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб – підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Пунктом 164.2 ст. 164 Кодексу визначено перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема, інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу (п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить
18 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених розділом IV Кодексу.

Враховуючи викладене, дохід у вигляді добровільної виплати, який виплачується резидентом Дія Сіті на користь мобілізованого працівника, оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.