Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 26.02.2025 р. № 1006/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо визнання кредиторської заборгованості безнадійною та її списання та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, у липні 2019 року Товариством було підписано договір з Компанією – нерезидентом на поставку машини для виготовлення паперових пакетів (далі – Товар).

Даним договором передбачалося, що оплата буде здійснена на умовах 100% відстрочки платежу за поставлений Товар протягом 1 року з моменту його отримання, але не пізніше 31 грудня 2020 року.

У серпні 2019 року Товариством отримано Товар, що підтверджується відповідною митною декларацією та відповідно до вимог ПКУ  таку операцію відображено в податковій декларації з ПДВ.

На виконання умов договору Товариство вирішило здійснити оплату за отриманий Товар та направило заявку разом з пакетом необхідних документів для її здійснення до свого обслуговуючого банку, однак виникли складнощі у проведенні платежу.

У зв’язку із тим, що згідно з договором остаточний строк оплати за отриманий Товар минув 31.12.2020, термін дії договору закінчився 31.12.2020

року та Компанія-нерезидент не зверталася до Товариства з вимогою щодо погашення заборгованості, у Товариства виникли підстави дану кредиторську заборгованість вважити безнадійною.

З огляду на викладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1) чи потрібно коригувати податковий кредит, сформований на підставі оформленої митної декларації, при списанні кредиторської заборгованості, як безнадійної, а саме нарахувати податкові зобов’язання згідно пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ;

2) які податкові наслідки передбачені ПКУ у разі списання кредиторської заборгованості, як безнадійної?

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки і продовжується на період дії воєнного стану.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Податкового кодексу України (далі – ПКУ) (пункт 1.1 статті 1 ПКУ).

Ознаки безнадійної заборгованості визначено підпунктом 14.1.11 пунктом 14.1 статті 14 розділу І ПКУ.

Безоплатно надані товари, роботи, послуги, визначені підпунктом 14.1.13 пунктом 14.1 статті 14 розділу І ПКУ передбачено, зокрема, що це:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості.

 

Щодо питань 1, 2 (виникнення податкових зобов'язань з ПДВ при списанні сум кредиторської заборгованості)

 

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 розділу V ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193
розділу V ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи;

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з рахунку платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, – дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника;

дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 розділу V ПКУ).

Платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, – у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в неоподатковуваних операціях або в негосподарській діяльності платника податку (пункт 198.5 статті 198 розділу V ПКУ).

Пунктом 198.3 статті 198 розділу V ПКУ визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 розділу V ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з підпунктом «в» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.

Відповідно до пункту 190.1 статті 190 розділу V ПКУ базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Пунктом 201.12 статті 201 розділу V ПКУ визначено, що у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Тобто, базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни таких товарів.

Відповідно, платник податку відносить до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені у зв'язку з імпортом товарів, виходячи з їх митної вартості.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 розділу V ПКУ, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України – дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (пункт 198.2 статті 198 розділу V ПКУ).

Відповідно до пункту 187.8 статті 187 розділу V ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Випадки, коли податковий кредит підлягає коригуванню, визначені пунктом 192.1 статті 192 розділу V ПКУ.

Враховуючи вище викладене, оскільки при списанні кредиторської заборгованості, яка виникла при імпорті товарів, розрахунки з постачальником-нерезидентом за які не проведено, митна вартість не коригується, об’єкта оподаткування в розумінні пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ та підстав для нарахування податкових зобов’язань, визначених пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ, не виникає, у даній ситуації податкові зобов’язання з ПДВ платником не нараховуються (як не підлягають коригуванню і суми податкового кредиту, сформовані при імпорті таких товарів).

 

Щодо питань 1, 2 (виникнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств при списанні сум кредиторської заборгованості)

 

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 розділу ІІ ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пунктом 44.1 статті 44 розділу ІІ ПКУ.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу ІІІ ПКУ об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями  Кодексу.

Положеннями ПКУ не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування за операціями зі списання кредиторської заборгованості.

Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої статті 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами).

Отже, питання порядку списання  кредиторської заборгованості та  формування доходів у бухгалтерському обліку за рахунок списаної кредиторської заборгованості перед кредитором-нерезидентом, належить до компетенції Міністерства фінансів України.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).