Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.02.2025 р. № 1076/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

 

                                                                          

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення (    ) щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє, що інформації, викладеної у зверненні, недостатньо для надання вичерпної індивідуальної податкової консультації щодо операції зі зменшення учасником статутного капіталу Товариства, крім того не зазначено статус учасника Товариства (резидент, нерезидент).

Враховуючи зазначене, надаємо роз’яснення, виходячи із загальних норм податкового законодавства в частині оподаткування податком на прибуток підприємств, податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб.

Як зазначено у зверненні, Товариство має статутний капітал, сформований за рахунок грошових коштів, внесених його учасниками.

Наразі учасники мають намір збільшити розмір статутного капіталу Товариства за рахунок майна.

В майбутньому може мати місце зменшення розміру статутного капіталу, сформованого за рахунок майна його учасників та повернення учасникам частини їх внеску.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1.1. Чи буде вважатися продажем (реалізацією) товару в розумінні                        п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Кодексу операція з повернення учаснику його частини внеску при зменшенні статутного капіталу Товариства, сформованого за рахунок внесків його учасників у формі майна;

1.2. Чи буде вважатися продажем інвестиційного активу в розумінні                        п.п. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Кодексу операція з повернення учаснику його частини внеску при зменшенні статутного капіталу Товариства, сформованого за рахунок внесків його учасників у формі майна;

1.3. Який порядок оподаткування операції з повернення учаснику його частини внеску при зменшенні статутного капіталу Товариства, сформованого за рахунок внесків його учасників у формі майна – для товариства і для учасника.

Щодо питань 1.1, 1.3

Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов'язки їх учасників визначено Законом України від 06 лютого                  2018 року № 2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі – Закон № 2275-VIII).

Розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України (частина перша ст. 12 Закону № 2275-VIII).

Частиною першою ст. 13 Закону № 2275-VIII встановлено, що вкладом учасника товариства можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом.

Учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам (частина перша ст. 21 Закону № 2275-VIII).

Учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі лише в тій частині, в якій вона є оплаченою (частина третя                  ст. 21 Закону № 2275-VIII).

Згідно з п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дохід з джерелом його походження з України – будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Відповідно до п.п. 14.1.81 п. 14.1 ст. 14 Кодексу інвестиції – господарські операції, які передбачають придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та/або цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються, зокрема, на: а) капітальні інвестиції – господарські операції, що передбачають придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомої власності, інших основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з п.п. 14.1.90 п. 14.1 ст. 14 Кодексу корпоративні права − права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Продаж (реалізація) товарів – будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Отже, операція з повернення (компенсації) учаснику його частини внеску при зменшенні статутного капіталу Товариства, сформованого за рахунок внесків його учасників у формі майна, вважатиметься продажем відповідно до вимог
п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Щодо оподаткування податком на прибуток операції з повернення частини майна учаснику Товариства, попередньо внесеного ним до статутного капіталу Товариства.

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями  Кодексу.

Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів визначаються відповідно до ст. 138 Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується, зокрема:

на суму нарахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта;

на суму залишкової вартості окремого об'єкта невиробничих основних засобів та/або невиробничих нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Кодексу фінансовий результат до оподаткування зменшується, зокрема:

на суму розрахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 ст. 138 Кодексу;

на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень ст. 138 Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта;

на суму первісної вартості придбання або виготовлення окремого об'єкта невиробничих основних засобів та/або невиробничих нематеріальних активів та витрат на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі продажу такого об'єкта невиробничих основних засобів та/або нематеріальних активів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу               (п. 138.2 ст. 138 Кодексу).

Порядок розрахунку амортизації основних засобів або нематеріальних активів для визначення об'єкта оподаткування встановлено п. 138.3 ст. 138 Кодексу.

Відповідно до п.п. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Кодексу розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених                             п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 розділу I цього Кодексу, п.п. 138.3.2 - 138.3.4 п. 138.3 ст. 138 Кодексу. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Для розрахунку амортизації відповідно до положень цього пункту визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.

Згідно з п.п. 138.3.2 п. 138.3 ст. 138 Кодексу не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел, зокрема:

витрати на придбання / самостійне виготовлення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів;

витрати на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів.

Терміни «невиробничі основні засоби», «невиробничі нематеріальні активи» означають відповідно основні засоби, нематеріальні активи, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку.

Отже, у разі продажу (відчуження) платником податку на прибуток частини виробничих основних засобів (майна), внесених до його статутного капіталу, платник податку на прибуток збільшує фінансовий результат до оподаткування на суму залишкової вартості частини такого об'єкта основних засобів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та зменшує фінансовий результат до оподаткування на суму його залишкової вартості, визначеної з урахуванням положень ст.138 Кодексу.

У разі продажу (відчуження) юридичною особою - платником податку на прибуток частини об’єкта основних засобів (майна), внесених до його статутного капіталу, що належить до невиробничих основних засобів, такий платник збільшує фінансовий результат до оподаткування на суму залишкової вартості частини окремих об’єктів невиробничих основних засобів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності  та зменшує фінансовий результат до оподаткування на суму первісної вартості придбання невиробничих основних засобів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу.

Крім того зазначаємо, що за операціями з повернення учаснику майна (запасів) як частини його внеску до статутного капіталу Товариства, сформованого за рахунок майна (запасів) його учасників, положеннями Кодексу не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування.

Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої ст. 6 Закону України                   від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами).

Щодо оподаткування податком на додану вартість

Водночас у зверненні не зазначено, чи зареєстрований учасник Товариства, якому Товариство повертатиме частину його внеску при зменшенні статутного капіталу Товариства, платником податку на додану вартість.

При цьому згідно з інформаційними базами даних ДПС Товариство не зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Підпунктом 194.1.1 п. 194.1 ст. 194 Кодексу встановлено, що податок на додану вартість становить 20 відсотків, 7 і 14 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 Кодексу об’єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 Кодексу.

Відповідно до п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Кодексу постачання товарів – будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з п. 201.8 ст. 201 Кодексу право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 Кодексу.

Порядок реєстрації особи як платника податку на додану вартість регулюється статтями 180 – 183 Кодексу та регламентується Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233.

Для цілей оподаткування податку на додану вартість платниками податку є особи, перелік яких визначено п.п. 14.1.139 п. 14.1 ст. 14 Кодексу та п. 180.1                ст. 180 Кодексу, зокрема юридична особа, створена відповідно до закону у будь-якій організаційно-правовій формі. При цьому фізична особа, яка не є платником податків та здійснює операції з постачання товарів/послуг на митній території України, не входить до такого переліку.

Відповідно до п. 181.1 ст. 181 Кодексу особа, у якої загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Кодексу, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі (зокрема, але не виключно шляхом встановлення спеціального застосунку або додатку на смартфонах, планшетах чи інших цифрових пристроях), нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх                    12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 грн (без урахування податку на додану вартість) зобов'язана зареєструватися як платник податку на додану вартість у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених ст. 183 Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої – третьої групи.

До загального обсягу оподатковуваних операцій (загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Кодексу) для цілей реєстрації особи як платника податку на додану вартість включається обсяг операцій, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за ставками: 0 відсотків, 7 відсотків, 14 відсотків та 20 відсотків, а також операцій, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість. Обсяг операцій, що не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, при обрахунку загального обсягу оподатковуваних операцій не враховується.

Будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість, і у випадках та в порядку, передбачених ст. 183 Кодексу, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату податку на додану вартість на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування (п. 183.10 ст. 183 Кодексу).

Передача майна до статутного капіталу прирівнюється до його продажу як товару (п.п. 14.1.191 та 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Кодексу), а тому операція з такої передачі відповідно до п. 185.1 ст. 185 Кодексу є об’єктом оподаткування податку на додану вартість та оподатковується податком на додану вартість за ставкою            20 відсотків (якщо така передача здійснюється особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість).

Операція з повернення юридичною особою – платником податку на додану вартість учаснику статутного капіталу у вигляді майна відповідно до п. 185.1                ст. 185 Кодексу є також операцією з постачання товарів, яка є об'єктом оподаткування податку на додану вартість та оподатковується податком на додану вартість за ставкою 20 відсотків.

Такі ж самі операції з внесення/повернення внесків у вигляді майна, яке розташоване на митній території України, якщо вони здійснюються особою, яка не зареєстрована як платник податку на додану вартість, не підлягають оподаткуванню податком на додану вартість.

Також не будуть об’єктом оподаткування податком на додану вартість операції з внесення до статутного капіталу/повернення зі статутного капіталу внесків у грошовій формі незалежно від того, платником податку на додану вартість чи неплатником податку на додану вартість здійснюються такі внески / повернення внесків.

Отже, оскільки Товариство не є зареєстрованим платником податку на додану вартість, то при здійсненні Товариством операції зі зменшення статутного капіталу шляхом повернення учаснику частини його внеску у вигляді майна об'єкта оподаткування податку на додану вартість у Товариства не виникатиме, але обсяг такої операції враховуватиметься при обрахунку ним загального обсягу операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Кодексу, для цілей обов'язкової реєстрації Товариства як платника податку на додану вартість.

При цьому якщо загальний обсяг операцій Товариства з постачання товарів/послуг на митній території України, що є об'єктом оподаткування податком на додану вартість згідно з розділом V Кодексу (з урахуванням обсягу операцій з повернення Товариства учаснику частини його внеску у вигляді майна), протягом останніх 12 календарних місяців буде перевищувати                     1000000 грн, то Товариства зобов'язано буде подати до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням реєстраційну заяву і, відповідно, зареєструватись як платник податку на додану вартість в обов’язковому порядку.

Щодо питання 1.2

Відповідно до п.п. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у п.п. 165.1.40 і 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.

Особливості оподаткування інвестиційного прибутку визначено п. 170.2 ст. 170 Кодексу, згідно з п.п. 170.2.2 якого інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу, або вартістю інвестиційного активу, що була задекларована особою як об'єкт декларування у порядку одноразового (спеціального) добровільного декларування відповідно до підрозділу 9⁴ розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 – 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 Кодексу (крім операцій з деривативами).

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції
з повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним (або особою, у якої інвестиційний актив був придбаний прямо чи опосередковано) до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента, зменшення статутного капіталу такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної
особи – резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Згідно з п.п. 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 Кодексу облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік за результатами якого платник податку зобов'язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року.

Відповідно до п.п. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 Кодексу до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 – 167.5 ст. 167 Кодексу).

Об’єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10
розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору становить, зокрема, для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення»
Кодексу, – 5 відсотків від об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2
п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 4 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Враховуючи викладене, дохід, що нараховується (виплачується) Товариством учаснику у вигляді вартості майна, попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі зменшення статутного капіталу такого емітента, включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податків як інвестиційний прибуток та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором з урахуванням норм
п. 170.2 ст. 170 Кодексу та п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

При цьому емітент корпоративних прав – юридична особа виступає у якості податкового агента лише в частині відображення зазначеного доходу у додатку 4ДФ до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.