Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.02.2025 р. № 1086/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

                                                                    

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення                             ТОВ «» (далі – ТОВ) щодо питань, пов’язаних з нарахуванням мінімального податкового зобов’язання, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, ТОВ є суб’єктом господарювання, 100 відсотків часток у статутному капіталі якого належить державі. ТОВ створене Фондом державного майна України з метою реалізації загальнодержавного проєкту «», передбаченого кроком 285 Плану пріоритетних дій Уряду на 2024 рік, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.02.2024
№ 137-р. 

У рамках реалізації проєкта Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження від 13.06.2024 № 541-р «Про вилучення і передачу земельних ділянок у постійне користування без зміни цільового призначення», яким вилучено земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що перебували у постійному користуванні державних підприємств, установ, та передано у постійне користування ДП «» (далі – ДП) без зміни цільового призначення.

ТОВ є правонаступником  ДП, у якого наразі перебувають на праві користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності.

Основним видом діяльності ТОВ згідно Статуту є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, в тому числі передача в суборенду земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в порядку, передбаченому законодавством.

ТОВ не здійснює діяльність з самостійної обробки земельних ділянок та не отримує доходи від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, а загальна сума доходу складається з отриманої суборендної плати за передані в суборенду земельних ділянок.

ТОВ просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Суму яких саме податків: (податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з доходів фізичних осіб, земельний податок за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь) та в якому розмірі ТОВ, що не є сільськогосподарським товаровиробником, має право відняти від розрахованого загального мінімального податкового зобов’язання?
2. Чи враховується в розрахунок сума сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок сума податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок, яка нарахована згідно податкових декларацій, але має бути сплачена у наступному році (наприклад, земельний податок чи орендна плата за грудень 2024 року, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з нарахованої заробітної плати за грудень 2024 року), а також надміру сплачені податкові зобов’язання?
3. Яким чином розраховувати МПЗ за земельні ділянки, у складі яких є як  сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги), та і не сільськогосподарські угіддя (господарські шляхи та прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції,  землі під об’єктами виробництва біометану, які є складовими комплексів із виробництва, перероблення та зберігання сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації, тощо)? 
4. Чи зобов’язане ТОВ розраховувати у 2024 році суму МПЗ, що визначена відповідно до п.п. 38¹.1.1 і 38¹.1.2 п. 38¹.1 ст. 38¹ Кодексу, із розрахунку не менше 700 грн з 1 гектара, а для земельних ділянок, у площі яких частка ріллі становить не менше 50 відсотків, – 1400 гривень з 1 гектара? 

 

Щодо питань 1, 2

Згідно з п.п. 14.1.114² п. 14.1 ст. 14 Кодексу мінімальне податкове зобов'язання (далі – МПЗ) – мінімальна величина податкового зобов'язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов'язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до цього Кодексу. Сума мінімальних податкових зобов'язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов'язанням.

Відповідно до п.п. 14.1.262 п. 14.1 ст. 14 Кодексу частка сільськогосподарського товаровиробництва для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - питома вага доходу сільськогосподарського товаровиробника, отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, у загальній сумі його доходу, що враховується під час визначення права такого товаровиробника на реєстрацію як платника податку.

Особливості визначення загального мінімального податкового зобов'язання платників податку - власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь встановлені п. 141.9 ст. 141 Кодексу.

Відповідно до п.п. 141.9.1 п. 141.9 ст. 141 Кодексу платник податку зобов'язаний у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік подавати додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов'язання.

У такому додатку, зокрема, зазначаються:

кадастрові номери земельних ділянок, для яких визначається мінімальне податкове зобов'язання, їх нормативна грошова оцінка та площа;

сума загального мінімального податкового зобов'язання, сума мінімального податкового зобов'язання щодо кожної земельної ділянки окремо;

загальна сума сплачених платником податку податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов'язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, та визначених відповідно до підпункту 141.9.2 або 141.9.3 пункту 141.9 статті 141 цього Кодексу витрат на оренду земельних ділянок (далі у цьому пункті - загальна сума сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок) протягом податкового (звітного) року;

різниця між сумою загального мінімального податкового зобов'язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок.

Відповідно до п.п. 141.9.3 п. 141.9 ст. 141 Кодексу для платника податків, у якого частка сільськогосподарського товаровиробництва за податковий (звітний) рік, розрахована відповідно до п.п. 14.1.262 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу, становить менше 75 відсотків, різниця між сумою загального мінімального податкового зобов'язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок обчислюється шляхом віднімання від загального мінімального податкового зобов'язання загальної суми сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок.

До суми сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок відносяться:

податок на прибуток підприємств у розмірі, пропорційному частці сільськогосподарського товаровиробництва такого платника за податковий (звітний) рік, розрахованій відповідно до п.п. 14.1.262 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу;

податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з доходів фізичних осіб, які перебувають з платником податку у трудових або цивільно-правових відносинах (крім доходів, які сплачені за придбання товарів у фізичних осіб), у розмірі, пропорційному частці сільськогосподарського товаровиробництва такого платника за податковий (звітний) рік, розрахованій відповідно до
п.п. 14.1.262 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу;

податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з доходів фізичних осіб за договорами оренди, суборенди, емфітевзису земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь;

єдиний податок платника єдиного податку четвертої групи (у разі переходу у податковому (звітному) році із спрощеної системи оподаткування на загальну);

єдиний податок платника єдиного податку третьої групи (у разі переходу у податковому (звітному) році із спрощеної системи оподаткування на загальну) у розмірі, пропорційному частці сільськогосподарського товаровиробництва такого платника за податковий (звітний) рік, розрахованій відповідно до п.п. 14.1.262 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу;

земельний податок за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь;

рентна плата за спеціальне використання води у розмірі, пропорційному частці сільськогосподарського товаровиробництва такого платника за податковий (звітний) рік, розрахованій відповідно до п.п. 14.1.262 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу;

20 відсотків витрат на сплату орендної плати за віднесені до сільськогосподарських угідь земельні ділянки, орендодавцями яких є юридичні особи, та/або які перебувають у державній чи комунальній власності.

У сумі сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок не враховуються помилково та/або надміру сплачені у податковому (звітному) році суми податків, зборів, платежів.

Таким чином, юридичні особи, платники податку на прибуток на загальних підставах – користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, віднесених до сільськогосподарських угідь, незалежно від того,  чи використовуються такими платниками ці ділянки для сільськогосподарського товаровиробництва чи ні, нараховують МПЗ як виробники сільськогосподарської продукції, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за податковий (звітний) рік менше 75 відсотків.

  Отже, платниками  податку на прибуток підприємств у загальній сумі сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок в розрахунок МПЗ враховуються тільки податки, збори та платежі, сплачені в межах нарахованих сум податкових зобов’язань  за податковий (звітний) період, а суми сплачені у 2024 році за майбутні податкові (звітні) періоди, будуть  враховуватися при розрахунку МПЗ в  наступних періодах в межах нарахованих сум податків.

Щодо питань 3, 4

Відповідно до частини першої та другої ст. 22 Земельного кодексу України (далі – ЗКУ) землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі під об'єктами виробництва біометану, які є складовими комплексів з виробництва, переробки та зберігання сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Згідно з п.п. 14.1.233 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що сільськогосподарські угіддя - це рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги.

Класифікація земель за угіддями наведена в Переліку угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (далі – КВЗУ), наведеному в додатку 4 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року  № 1051 (далі – Порядок).

Класифікація видів цільового призначення земельних ділянок наведена в додатку 59 до Порядку.

Визначення мінімального податкового зобов'язання встановлено ст. 38¹ Кодексу.

 Мінімальне податкове зобов'язання (МПЗ) щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої проведена/непроведена, обчислюється за формулами встановленими п.п. 38¹.1.1, 38¹.1.2 п. 38¹.1 ст. 38¹ Кодексу.

Мінімальне податкове зобов'язання визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік (п.п. 38¹.1.4 п. 38¹.1 ст. 38¹ Кодексу).

Отже, платник податку на прибуток на загальних підставах – користувач земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, віднесених до сільськогосподарських угідь визначає МПЗ відповідно до
п.п. 38¹.1.1, 38¹.1.2 п. 38¹.1 ст. 38¹ Кодексу, МПЗ не визначається щодо земельних ділянок, віднесених до несільськогосподарських угідь категорії земель сільськогосподарського призначення (без зміни їх цільового призначення).

Водночас зазначаємо, що відповідно до  п. 38¹.2 ст. 38¹ Кодексу мінімальне податкове зобов'язання не визначається для:

земельних ділянок, що використовуються дачними (дачно-будівельними) та садівничими (городницькими) кооперативами (товариствами), а також набуті у власність/користування членами цих кооперативів (товариств) у результаті приватизації (купівлі/продажу, оренди) у межах земель, що належали цим кооперативам (товариствам) на праві колективної власності чи перебували у їх постійному користуванні;

земель запасу;

невитребуваних земельних часток (паїв), розпорядниками яких є органи місцевого самоврядування, крім таких земельних часток (паїв), переданих органами місцевого самоврядування в оренду;

земельних ділянок зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, які належать фізичним особам на праві власності та/або на праві користування та станом на 1 січня звітного року знаходилися у межах населених пунктів;

земельних ділянок, земельних часток (паїв), за які не нараховувалися та не сплачувалися плата за землю або єдиний податок четвертої групи, що перебувають у консервації, або забруднені вибухонебезпечними предметами, або щодо яких прийнято рішення про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв'язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами.

Мінімальне податкове зобов'язання для земельних ділянок, земельних часток (паїв), передбачених абзацом сьомим цього пункту, не визначається за період, за який не визначається плата за землю або єдиний податок четвертої групи.

Разом з тим повідомляємо, що відповідно до п. 38¹.3 ст. 38¹ Кодексу разі передачі земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування мінімальне податкове зобов'язання визначається для орендарів, користувачів на інших умовах таких земельних ділянок у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з п. 38¹.4 ст. 38¹ Кодексу у разі переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року та за умови державної реєстрації такого права відповідно до законодавства, мінімальне податкове зобов'язання щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) за період з 1 січня такого календарного року до початку місяця, в якому припинилося право власності на таку земельну ділянку, або в якому така земельна ділянка передана в користування (оренду, суборенду, емфітевзис), а для нового власника, орендаря або користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) - починаючи з місяця, в якому він набув право власності або право користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди на таку земельну ділянку, та враховується у складі загального мінімального податкового зобов'язання кожного з таких власників або користувачів.

У разі відсутності державної реєстрації переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року мінімальне податкове зобов'язання щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) на загальних підставах за податковий (звітний) рік.

Водночас зазначаємо, що відповідно до п. 74 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу при визначенні мінімального податкового зобов'язання у період з 1 січня 2024 року по 31 грудня року, у якому буде припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»
від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, сума мінімального податкового зобов'язання, визначена відповідно до підпунктів 38¹.1.1 і 38¹.1.2 статті 38¹ цього Кодексу, не може становити менше 700 гривень з 1 гектара, а для земельних ділянок, у площі яких частка ріллі становить не менше 50 відсотків, - 1400 гривень з 1 гектара.

Дія цього пункту не поширюється на земельні ділянки, земельні частки (паї), що розташовані на територіях можливих бойових дій, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Отже, платники податку на прибуток підприємств за результатами діяльності за 2024 рік, з метою дотримання вимог п. 74 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу мають здійснити обрахунок мінімального допустимого значення суми  МПЗ по кожній земельній ділянці (не менше 700 гривень з 1 гектара, а для земельних ділянок, у площі яких частка  ріллі становить не менше 50 відсотків – 1400 гривень з 1 гектара).

Для розрахунку мінімального податкового зобов’язання застосовується коефіцієнт «К», який становить 0,05 згідно з підпунктами 38¹.1.1 і 38¹.1.2
п. 38¹.1 ст. 38¹ Кодексу.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).