Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 28.02.2025 р. № 1124/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо оподаткування ПДВ та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, санаторно-курортний лікувально-профілактичний заклад охорони здоров’я, що має ліцензію на постачання послуг з медичної практики відповідно до законодавства, на базі створеного реабілітаційного відділення надавало реабілітаційні послуги дітям з інвалідністю на підставі укладених з розпорядниками бюджетних коштів бюджетної програми. Товариством було укладено з управліннями соціального захисту населення договори про забезпечення дитини з інвалідністю реабілітаційними послугами, за умовами яких до складу вартості реабілітаційних заходів з надання дитині з інвалідністю реабілітаційних послуг включається вартість проживання та харчування особи, яка супроводжує таку дитину з інвалідністю. У додатках до таких договорів  (калькуляціях  вартості реабілітаційних заходів) визначено перелік реабілітаційних заходів для дитини з інвалідністю без урахування ПДВ, вартість харчування та проживання особи, яка супроводжує таку дитину з інвалідністю, визначено з урахуванням ПДВ.

Враховуючи викладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання оподаткування ПДВ операцій з постачання реабілітаційною установою послуг з проживання та харчування особі, яка супроводжує дитину з інвалідністю?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу I ПКУ).

Відповідно до статті 5 розділу І ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I ПКУ. При цьому інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Будь-які питання щодо оподаткування регулюються ПКУ і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до ПКУ та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства (пункт 7.3 статті 7 розділу І ПКУ).

Відповідно до статті 3 Закону України від 19 листопада 1992 року № 2801-XII «Основи законодавства України про охорону здоров'я» заклад охорони здоров'я –  юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників і фахівців з реабілітації; послуга з медичного обслуговування населення (медична послуга) – послуга, у тому числі реабілітаційна, що надається пацієнту закладом охорони здоров'я, реабілітаційним закладом або фізичною особою – підприємцем, яка зареєстрована та одержала в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та оплачується її замовником. Замовником послуги з медичного обслуговування населення можуть бути держава, відповідні органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи, у тому числі пацієнт.

Перелік закладів охорони здоров'я затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28.10.2002 № 385, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12.11.2002 за № 892/7180.

Відповідно до вимог пункту 15 частини першої статті 7 Закону України від 02 березня 2015 року № 222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності» медична практика є видом господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров'я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначено Законом України від 06 жовтня 2005 року № 2961-IV  «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (далі – Закон № 2961).

Під поняттями «дитина з інвалідністю» розуміється дитина з інвалідністю - особа до досягнення нею повноліття (віком до 18 років) зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність; «реабілітаційні заходи» – комплекс заходів, якими здійснюється реабілітація осіб з інвалідністю (стаття 1 розділу І Закону № 2961).

Систему реабілітації осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю складають, зокрема, реабілітаційні відділення санаторно-курортних закладів (стаття 12 розділу ІІІ Закону № 2961).

Відповідно до частини другої статті 11 розділу ІІ Закону України від 3 грудня 2020 року № 1053-IX «Про реабілітацію у сфері охорони здоров'я» до реабілітаційних відділень, підрозділів належать, зокрема, стаціонарні відділення післягострої та довготривалої реабілітації, створені на базі санаторно-курортних установ незалежно від відомчого підпорядкування, типу і форми власності.

Згідно зі статтею 30 розділу V Закону № 2961 учасниками реабілітаційного процесу є, зокрема, особи з інвалідністю, діти з інвалідністю, які проходять реабілітацію; законні представники осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю.

Порядок організації і норми харчування осіб, які проходять реабілітацію в реабілітаційних закладах, встановлюються Кабінетом Міністрів України (стаття 20 розділу ІV Закону № 2961).

Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення реабілітації дітей з інвалідністю, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 березня 2019 року № 309 (далі – Порядок).

Відповідно до пункту 8 Порядку № 309 вартість реабілітаційних послуг для кожної дитини визначається реабілітаційною установою відповідно до індивідуальної програми реабілітації.

Гранична вартість реабілітаційних послуг на рік для однієї дитини, яка відповідно до індивідуальної програми реабілітації за більшістю основних категорій життєдіяльності має обмеження I та II ступеня, не може перевищувати 16 тис. гривень, III ступеня – 25 тис. гривень.

Реабілітаційні послуги можуть надаватися у стаціонарі та амбулаторно.

Згідно з пунктом 9 Порядку № 309 у граничну вартість реабілітаційних послуг, які надаються амбулаторно, можуть включатися витрати на харчування дитини. У граничну вартість реабілітаційних послуг, які надаються в стаціонарі, може включатися вартість проживання та харчування дитини, одного з батьків чи законного представника дитини або супроводжуючої особи. Також у граничну вартість реабілітаційних послуг, які надаються у стаціонарі, може включатися вартість перевезення (у разі його потреби) дитини, яка потребує сторонньої допомоги, та одного з її батьків чи законного представника або супроводжуючої особи.

Бюджетні кошти спрямовуються на відшкодування вартості реабілітаційних послуг для дітей реабілітаційним установам, що мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики (пункт 5 Порядку № 309).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Підпунктом 197.1.5 пункту 197.1 статті 197 розділу V ПКУ визначено, що операції з постачання послуг з медичного обслуговування населення (медична послуга) закладами охорони здоров'я, що мають ліцензію на постачання таких послуг, а також постачання послуг для осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю реабілітаційними закладами, що мають ліцензію на постачання таких послуг відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування ПДВ (крім послуг, визначених підпунктами «а» – «о» підпункту 197.1.5 пункту 197.1 статті 197 розділу V ПКУ).

Відповідно до підпункту 197.1.6 пункту 197.1 статті 197 розділу V ПКУ звільняються від оподаткування ПДВ операції з постачання реабілітаційних послуг особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю, а також постачання путівок на санаторно-курортне лікування, оздоровлення та відпочинок на території України фізичних осіб віком до 18 років, осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю.

Таким чином, згідно з нормами ПКУ режим звільнення від оподаткування ПДВ, визначений підпунктом 197.1.5 пункту 197.1 статті 197 розділу V ПКУ, застосовується, зокрема, для здійснення операцій з постачання послуг реабілітаційними установами, що мають ліцензію на постачання таких послуг відповідно до законодавства, для дітей з інвалідністю. Режим звільнення від оподаткування ПДВ, визначений підпунктом 197.1.6 пункту 197.1 статті 197 розділу V ПКУ, застосовується, зокрема, для здійснення операцій з постачання реабілітаційних послуг дітям з інвалідністю.

Отже, якщо вартість проживання та харчування особи, яка супроводжує дитину з інвалідністю, включається у вартість реабілітаційної послуги, яка надається дитині з інвалідністю у стаціонарі реабілітаційною установою, що має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, то така операція не розглядається як окрема операція з постачання, а постачається як реабілітаційна послуга, операція з постачання якої звільняється від оподаткування ПДВ.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 роздiлу II ПКУ).