Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 03.03.2025 р. № 1141/ІПК/99-00-04-01-03 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товариства щодо справляння екологічного податку та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі − Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомив, що через ракетні обстріли було зруйновано частину інфраструктури нафтопереробного заводу, внаслідок чого на території підприємства утворився металобрухт, який підлягає сортуванню, подрібненню та подальшій передачі спеціалізованим підприємствам.

З огляду на викладене вище, Товариство, посилаючись на статті 240 та 242 Кодексу, Закони України від 20 червня 2022 року № 2320-IX «Про управління відходами» (далі – Закон № 2320) та від 5 травня 1999 року № 619-XIV  «Про металобрухт» (далі – Закон № 619-XIV), запитує таке:

1. Чи є об’єктом оподаткування екологічним податком обсяг металобрухту, що утворився внаслідок військових дій та демонтажу основних засобів у зв’язку із проведенням аварійно-відновлювальних робіт та його тимчасове накопичення на власній території підприємства, строк зберігання якого перевищив один рік, але планується до передачі спеціалізованому підприємству після перетворення у транспортабельну форму?
2. Чи є платником екологічного податку суб’єкт господарювання, на власній території якого утворився металобрухт, якщо здійснення остаточного перебування / захоронення на такій території не планується та відповідний дозвіл відсутній?

Щодо питань 1 та 2.

Об’єктом та базою оподаткування є, зокрема, обсяги та види (класи) розміщених відходів, крім обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання (підпункту 242.1.3 пункту 242.1 статті 242 Кодексу).

Відповідно до підпункту 240.1.3 пункту 240.1 статті 240 Кодексу платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються, зокрема, розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання).

Розміщення відходів визначене підпунктом 14.1.223 пункту 14.1 статті 14 Кодексу як постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів.

Терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами (пункт 5.3 статті 5 Кодексу).

У Законі № 2320-ІХ визначено, що відходи ‒ це будь-які речовини, матеріали і предмети, яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися; а відходи будівництва та знесення ‒ це відходи, що утворилися внаслідок діяльності з капітального ремонту, будівництва або знесення будівель і споруд (стаття 1 Закону № 2320-ІХ).

Регулювання відносин, пов’язаних з управлінням відходами, що містять метали чи їх сплави, вироби з металу, здійснюється згідно з Законом № 2320-ІХ з урахуванням особливостей, визначених Законом № 619-XIV).

Враховуючи викладене вище, суб’єкт господарювання, у якого в процесі діяльності утворився металобрухт, відповідно до підпункту 240.1.3 пункту 240.1 статті 240 Кодексу є платником екологічного податку в частині  розміщення такого металобрухту на його власних територіях для подальшої реалізації або передачі на утилізацію.

Разом з тим не є платниками податку за розміщення відходів суб’єкти господарювання, які розміщують на власних територіях (об’єктах) виключно відходи як вторинну сировину (пункт 240.5 статті 240 Кодексу).

Таким чином на суб’єкта господарювання, який здійснює розміщення відходів (металобрухту) як вторинної сировини на власних територіях, поширюється дія пункту 240.5 статті 240 Кодексу за умови, що зазначені відходи (металобрухту) взяті на облік в якості запасів (вторинної сировини) в порядку, визначеному нормами ведення бухгалтерського обліку.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).

 

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію