Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 03.03.2025 р. № 1146/ІПК/99-00-21-02-01 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення на отримання індивідуальної податкової консультації щодо питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства стосовно розуміння обсягу податкових обов’язків та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство проводило свою діяльність, як страхова компанія до 23.09.2024 року. Відповідно до розпорядження Національної Комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 2510 від 05.12.2019 року Товариство було внесено до Державного реєстру фінансових установ України. На підставі рішення Загальних зборів учасників Товариства від 18.09.2024 № 11, про вихід зі страхового ринку шляхом виконання страхового портфелю, Комітетом з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг Національного банку України прийнято рішення № 21/1112-рк від 23.08.2024 про анулювання Товариству ліцензії на здійснення діяльності із страхування та виключення Товариства з Державного реєстру фінансових установ». На цій підставі, Товариство не мало права використовувати в своїй назві «страхова компанія», тому назву було змінено, відповідні реєстраційні зміни були внесені 23 вересня 2024 року в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З огляду на вищевикладене, Товариство просить повідомити, чи підлягають (за результатом 2024 року) оподаткуванню за ставкою 3 відсотки (відповідно до пункту 136.2.1 Кодексу) страхові платежі, отримані в період дії ліцензії страхової компанії, якщо на 31.12.2024 Товариство вже не є страховою компанією, при поданні річної податкової декларації з податку на прибуток підприємств (звітність подається Товариством раз на рік)?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу I Кодексу).

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Кодексу податковим обов’язком визнається обов’язок платника обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Кодексом.

Виконанням податкового обов’язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 Кодексу).

Для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування  та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (пункт 44.1 статті 44 Кодексу).

При цьому, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункт 44.1 статті 44 Кодексу.

Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (пункт 44.2 статті 44 Кодексу).

Згідно з пунктом 49.2 статті 49 Кодексу платник податків зобов'язаний за кожний встановлений  Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Відповідно до пункту 134.1 статті 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є, зокрема:

 прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу (підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу);

дохід за договорами страхування, визначений згідно з підпунктом 141.1.2 пункту 141.1 статті 141 Кодексу (підпункт 134.1.2 пункту 134.1 статті 134 Кодексу).

Згідно із пунктом 136.2 статті 136 Кодексу під час провадження страхової діяльності юридичних осіб – резидентів одночасно із ставкою податку на прибуток, визначеною у пункті 136.1 статті 136 Кодексу, ставки податку на дохід встановлюються у таких розмірах:

3 відсотки за договорами страхування від об’єкта оподаткування, що визначається у підпункті 141.1.2 пункту 141.1 статті 141 Кодексу (підпункт 136.2.1 пункту 136.2 статті 136 Кодексу);

0 відсотків за договорами з довгострокового страхування життя, договорами добровільного медичного страхування та договорами страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення , зокрема, договорів страхування додаткової пенсії, та визначених підпунктами 14.1.52, 14.1.52¹,  14.1.52² і 14.1.116 пункту 14.1 статті 14 Кодексу  (підпункт 136.2.2 пункту 136.2 статті 136 Кодексу).

Відповідно до пункту 137.2 статті 137 Кодексу податок, що підлягає сплаті до бюджету платниками податку, які проводять страхову діяльність, визначається в порядку, передбаченому пунктом 141.1 статті 141 Кодексу.

Особливості оподаткування страховика встановлено пунктом 141.1 статті 141 Кодексу.

Страховики сплачують податок на прибуток за ставкою, визначеною відповідно до пункту 136.1 статті 136 розділу ІІІ Кодексу, та податок на дохід за ставкою, визначеною відповідно до підпунктів 136.2.1 та 136.2.2 пункту 136.2 статті 136 Кодексу.

Нарахований страховиком податок на дохід за ставкою, визначеною в підпункті 136.2.1 пункту 136.2 статті 136 Кодексу, є різницею, яка зменшує фінансовий результат до оподаткування такого страховика.

Об’єкт оподаткування страховика, до якого застосовується ставка, визначена відповідно до підпунктів 136.2.1 та 136.2.2 пункту 136.2 статті 136 Кодексу, розраховується як сума страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, нарахованих за договорами страхування і співстрахування. При цьому страхові платежі, страхові внески, страхові премії за договорами співстрахування включаються до складу об’єкта оподаткування страховика тільки в розмірі його частки страхової премії, передбаченої договором співстрахування (підпункт 141.1.2 пункту 141.1 статті 141 Кодексу).

Страхові платежі, страхові внески, страхові премії за договорами перестрахування до об’єкта оподаткування, до якого застосовується ставка, визначена відповідно до підпунктів 136.2.1 і 136.2.2 пункту 136.2 статті 136 Кодексу, не включаються.

Отже, у податковій декларації з податку на прибуток підприємств, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 20.02.2023 № 101) (зі змінами та доповненнями), Товариство має відобразити доходи та прибутки від будь-якої діяльності за 2024 рік, отримані (нараховані) за податковий (звітний) 2024 рік, у тому числі від страхової та іншої діяльності, із оподаткуванням за ставкою три відсотки доходів за договорами страхування в порядку, визначеному пунктом 141.1 статті 141 Кодексу.

У разі необхідності платник податків може подати разом з такою податковою декларацією доповнення до такої декларації, які складені за довільною формою, що вважатиметься невід’ємною частиною податкової декларації. Таке доповнення подається з поясненнями мотивів його подання. Платник податків, який подає звітність в електронній формі, подає таке доповнення в електронній формі (пункт 46.4 статті 46 Кодексу).

         Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).