Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 04.03.2025 р. № 1156/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

                                                                     

Індивідуальна податкова консультація

 

 

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення ТОВ «» (далі – ТОВ) щодо зарахування зустрічних вимог шляхом припинення зобов’язання перед замовником та формування витрат на суму збитків за відгрузку постачальником неякісної продукції, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, між ТОВ (далі – постачальник) та ТОВ «» (далі – замовник) був укладений договір про постачання поліграфічної продукції. Постачальник відвантажував своєчасно продукцію, але одна партія продукції виявилася неякісною, продукція розклеїлася. Замовник звернувся з листом вимогою, щодо відшкодування збитків (витрат), пов’язаних з поставкою товару неналежної якості, додаючи розрахунок понесених витрат. Постачальник не проти оплатити цю вимогу.

ТОВ має дебіторську заборгованість з контрагентом замовником за цю продукцію і попередні поставки.

Сторони вирішили заключити угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог. В угоді йде мова про заборгованість ТОВ з відшкодування збитків та заборгованість замовника перед ТОВ за відвантажену продукцію.

Сторони домовилися, що за даною угодою вважати погашені вимоги сторін одна до одної. Замовник підтверджує проведення зарахування зустрічних вимог і зобов’язується оплатити частину грошового зобов’язання в термін.    

ТОВ просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

чи передбачено законодавством і Кодексом проводити зарахування зустрічних однорідних вимог в даній ситуації?

чи може ТОВ віднести до інших витрат операційної діяльності суму збитків, і в якому періоді, коли надійшов лист вимога чи була здійснена оплата даного листа вимоги?

Чи взагалі постачальник може віднести суму збитків до витрат?

 

Статтею 601 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) передбачена можливість припинення зобов’язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги.

Також, згідно зі ст. 203 ЦКУ зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Пунктом 3 ст. 203 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України
від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996-XIV) (зі змінами).

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи (частина перша ст. 9  Закону № 996-XIV).

Відповідно до частини другої ст. 9 Закону № 996-XIV первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Положеннями Кодексу не передбачено різниць щодо коригування фінансового результату до оподаткування за операціями із зарахування постачальником – платником податку на прибуток, резидентом зустрічних однорідних вимог шляхом припинення грошових зобов’язань перед замовником – платником податку на прибуток, резидентом за відвантажену продукцію та відшкодування збитків за неякісну продукцію замовнику.

Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої ст. 6 Закону
№ 996-XIV).

Водночас зазначаємо, що у запиті ТОВ відсутня інформація стосовно перебування замовника – юридичної особи на спрощеній системі оподаткування,  тому звертаємо увагу, що відповідно до п. 291.6 ст. 291 Кодексу платники єдиного податку першої - третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі - готівковій або безготівковій (у тому числі з використанням електронних грошей).

Отже, якщо юридична особа перебуває на спрощеній системі оподаткування першої - третьої груп зі сплатою єдиного податку, то така особа не має права здійснювати розрахунки не в грошовій формі - готівковій або безготівковій (у тому числі з використанням електронних грошей).

Щодо віднесення суми збитків до витрат, то зазначаємо, що питання порядку відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій (зокрема, зазначених у запиті) належить до компетенції  Міністерства фінансів України.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).