Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 06.03.2025 р. № 1181/ІПК/99-00-07-03-01 ІПК

                                                                                                                                        

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова  служба України  у зв’язку із надходженням звернення фізичної особи – підприємця (далі – Підприємець), про надання індивідуальної податкової консультації, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє таке.

Відповідно до звернення, Підприємець є платником єдиного податку ІІ групи, здійснює оптовий і роздрібний продаж металевих труб та іншого металопрокату. Оплата за продані товари надходить від покупців виключно на розрахунковий рахунок Підприємця у форматі IBAN.

Підприємець звернувся до контролюючого органу із наступними питаннями (в контексті звернення):

1. Чи потрібно Підприємцю – платнику єдиного податку, під час продажу металевих труб та іншого металопрокату, тобто товарів, що не входять до Переліку груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2017 № 231 (далі – Перелік № 231), мати та зберігати документи, що підтверджують витрати на придбання таких товарів (труб металевих та іншого металопрокату)?

2. Чи потрібно Підприємцю – платнику єдиного податку, під час продажу металевих труб та іншого металопрокату, тобто товарів, що не входять до Переліку № 231, вести облік товарних запасів у відповідності із вимогами
п. 12 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265)?

 

  Звертаємо увагу, що за визначеннями, наведеними у пункті 3 розділу I Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженої Постановою Національного банку України від 29.07.2022 № 162:

платіжний рахунок – рахунок, що відкривається небанківським надавачем платіжних послуг користувачу на договірній основі виключно для цілей виконання платіжних операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України;

поточний рахунок – рахунок (уключаючи рахунок із спеціальним режимом використання), що відкривається банком клієнту для зберігання коштів і виконання платіжних операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України;

розрахунковий рахунок – рахунок, що відкривається банком небанківському надавачу платіжних послуг, фінансовій установі, що має право на надання платіжних послуг, виключно для цілей забезпечення виконання платіжних операцій його користувачів.

Тобто, розрахунковий рахунок відкривається банком небанківському надавачу платіжних послуг, фінансовій установі, а Підприємець відповідно може мати лише платіжний та/або поточний рахунок.

 

Щодо питання 1

Слід зазначити, що відповідно до пункту 296.1 статті 296 Кодексу фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.

Разом з тим у Підприємця відсутній обов’язок ведення обліку витрат.

З урахуванням викладеного, та як відповідь на питання 1 звернення повідомляємо таке.

У зв’язку з тим що Кодексом визначено виключний обов’язок платника другої групи єдиного податку щодо ведення доходів та взагалі відсутній обов’язок з ведення витрат, з метою усунення можливості різного тлумачення відповідей контролюючого органу інформуємо, що відповідь на питання 1 звернення не може мати практичного застосування його автором.

Водночас ДПС звертає увагу на обов’язок Підприємця вести облік доходів з дотриманням вимог ст. 44 Кодексу.

 

Щодо питання 2

В своєму зверненні Підприємець акцентує увагу на те, що товари, які ним реалізуються, не входять до Переліку № 231, тобто, не є технічно складними побутовими товарами.

Фізичні особи – підприємці, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння), не зобов’язані вести облік товарних запасів за місцем їх реалізації та підтверджувати походження товарів, що знаходяться в реалізації первинними документами.

Наведений висновок ґрунтується на аналізі вимог Кодексу та пункту 12 статті 3 Закону № 265.

З урахуванням викладеного, як відповідь на питання 2 повідомляємо, що за умови відсутності в продажу технічно складних побутових товарів, Підприємець не зобов’язаний вести облік товарних запасів за місцем їх реалізації, відповідно до вимог пункту 12 статті 3 Закону № 265.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

 

 

 

Індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію