Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 06.03.2025 р. № 1198/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо порядку формування податкового кредиту та податкових зобов’язань з ПДВ та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство безоплатно отримує від нерезидентів товари для відновлення електропостачання споживачам, які ввозяться на митну територію України у якості благодійної допомоги. Оплату вартості зазначених товарів постачальникам – нерезидентам, транспортних послуг, а також сплату митних платежів при їх розмитненні здійснює інша особа – Секретаріат Енергетичного Співтовариства, при цьому Товариство не має інформації та документів щодо такої оплати.

Згідно з митною декларацією, Товариство є отримувачем товару, постачальником є нерезидент, декларантом – логістична компанія.

Враховуючи вищевикладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1) та 2) чи має Товариство відобразити у бухгалтерському та податковому обліку та віднести до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену при ввезенні товару на митну територію України та зазначену у митній декларації, якщо така сума ПДВ не була сплачена безпосередньо Товариством, але на таку суму збільшено суму податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН);

3) щодо періоду, в якому сума ПДВ, зазначена в митній декларації, має бути віднесена Товариством до складу податкового кредиту;

4) чи зобов’язано Товариство нарахувати податкові зобов’язання згідно з пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ на суму ПДВ, зазначену в митній декларації та в якому звітному періоді?

Разом з тим звернення не містить інформації щодо умов укладених зі сторонами взаємовідносин договорів (контрактів), детального опису операцій, які здійснюються платниками у межах таких відносин, первинних документів і матеріалів, оформленням яких супроводжувались такі операції, що не дає змоги чітко ідентифікувати сутність таких операцій, у зв’язку з чим ДПС надає загальні роз’яснення щодо оподаткування описаних у зверненні операцій.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, зборів і митних платежів, регулюються нормами ПКУ, Митного кодексу України (далі – МКУ) та іншими нормативно-правовими актами з питань оподаткування (пункт 1.1 статті 1 розділу I ПКУ і частина друга статті 1 розділу I МКУ).

Згідно з пунктом 39 частині першій статті 4 МКУ платником податків є  особа, на яку відповідно до МКУ, ПКУ та інших законів України покладено обов'язок зі сплати митних платежів.

До митних платежів належить зокрема ПДВ із ввезених на митну територію України товарів (продукції) (підпункт 27 частини першої статті 4 МКУ).

Особою, на яку покладається обов'язок із сплати митних платежів, є декларант. Якщо декларування товарів здійснюється особою, уповноваженою на це декларантом, на таку особу покладається обов'язок із сплати митних платежів солідарно з декларантом (пункт 3 частини третьої статті 293 МКУ).

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктом «в» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників ПДВ з ввезення товарів на митну територію України.

Під ввезенням товарів на митну територію України розуміється сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку, відповідно до МКУ (підпункт 14.1.21¹ пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Для цілей оподаткування ПДВ платниками ПДВ є особи, перелік яких визначено підпунктом 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 розділу І та пунктом 180.1 статті 180 розділу V ПКУ, зокрема, будь-яка особа, яка ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до МКУ.

 Правила формування податкових зобов'язань і податкового кредиту з ПДВ, а також складання податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних і їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) встановлено статтями 187, 198 і 201 розділу V ПКУ.

Відповідно до підпункту "ґ" пункту 198.1 статті 198 розділу V ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, із ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 розділу V ПКУ визначено, що для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 розділу V ПКУ.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 розділу V ПКУ).

У разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку (пункт 201.12 статті 201 розділу V ПКУ).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 розділу V ПКУ (пункт 198.6 статті 198 розділу V ПКУ).

Пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з ПДВ (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, – у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в неоподатковуваних ПДВ операціях або в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 розділу V ПКУ).

Порядок функціонування системи електронного адміністрування ПДВ встановлено статтею 200¹ розділу V ПКУ та затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість».

Пунктом 200¹.3 статті 200¹ розділу V ПКУ визначено формулу, за якою обчислюється сума податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН, складовою якої, зокрема, є показник S Митн – загальна сума податку, сплаченого платником при ввезенні товарів на митну територію України.

Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно-правових актів зазначених вище, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

Щодо питань 1 – 4

Якщо платник податку здійснює операції з ввезення на митну територію України товару (в т.ч. безоплатно отриманого від нерезидента), але сплату ПДВ до бюджету при його розмитненні здійснює інша особа, при цьому така сума ПДВ враховується для платника податку при обрахунку показників формули, визначеної пунктом 200¹.3 статті 200¹ розділу V ПКУ, то такий платник податку має право на віднесення суми ПДВ до податкового кредиту на підставі митної декларації, в якій він вказаний як одержувач (власник) товару. Така сума ПДВ включається до складу податкового кредиту у періоді виникнення права на таке включення, тобто у періоді, в якому було здійснено сплату податку за митною декларацією, оформленою відповідно до вимог законодавства.

При цьому, платник податку – одержувач товару повинен нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ з використанням механізму, визначеного пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ, та не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду скласти і зареєструвати в ЄРПН відповідну зведену податкову накладну, оскільки оплата за товар та сплата податку в бюджет при його розмитненні була здійснена іншою особою.

Згідно з частиною другою статті 6 Закону № 996 регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Отже, з питання щодо відображення у бухгалтерському обліку зазначених у зверненні операцій платнику податку доцільно звернутися до Міністерства фінансів України.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).