Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 10.03.2025 р. № 1204/ІПК/99-00-04-01-03 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Підприємства щодо справляння екологічного податку за розміщення відходів (далі – Екологічний податок) та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі − Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Платник податків, посилаючись на підпункт 242.1.3 пункту 242.1 статті 242 Кодексу, просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1. Чи вважаються місця тимчасового зберігання відходів (від моменту утворення до моменту передачі на оброблення) на території підприємства (їх виробничих приміщень, промислових майданчиків тощо), спеціально відведеними місцями постійного остаточного перебування відходів?
2. Чи потрібно сплачувати екологічний податок за тимчасове зберігання відходів? Чи має значення у цьому випадку які саме відходи зберігаються ‒ небезпечні відходи, відходи, що не є небезпечними, відходи як вторинна сировина?

Щодо питання 1.

Відповідно до статті 1 Закону України від 20 червня 2022 року № 2320-IX «Про управління відходами» операцію з утримання (розміщення) відходів на обєктах збирання, у тому числі до їх оброблення, протягом не більше одного року з моменту їх утворення, визначено як функцію зберігання відходів.

Натомість постійні місця, на яких відходи розміщуються понад один рік, визначені як місця захоронення відходів.

Таким чином місця тимчасового зберігання відходів (від моменту утворення до моменту передачі на оброблення) на території підприємства (їх виробничих приміщень, промислових майданчиків тощо) не є ідентичними спеціально відведеним місцям постійного остаточного перебування відходів тому числі до їх оброблення, протягом не більше одного року з моменту їх утворення.

Щодо питання 2.

Кодексом передбачено віднесення до платників Екологічного податку суб’єктів господарювання, які здійснюють «розміщення відходів» в розумінні підпунктом 14.1.223 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, як постійного (остаточного) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях або об’єктах, на використання яких отримано дозволи уповноважених органів.

Відповідно до підпунктом 240.1.3 пункту 240.1 статті 240 Кодексу підставою для визначення суб’єкта господарювання платником Екологічного податку є здійснення таким суб’єктом розміщення відходів власного виробництва або відходів, отриманих в рамках виконання договорів про розміщення відходів.

Оскільки суб’єкт господарювання здійснює тимчасове розміщення відходів, в тому числі небезпечних відходів (акумулятори, шини, люмінесцентні лампи тощо), що не належать до окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, то у нього виникають податкові зобов’язання з екологічного податку за розміщення відходів.

Пунктом 240.5 статті 240 Кодексу визначено, що не є платниками Екологічного податку суб’єкти господарювання, які розміщують на власних територіях (об’єктах) виключно відходи як вторинну сировину.

Таким чином на суб’єкта господарювання, який здійснює розміщення відходів як вторинної сировини на власних (орендованих) територіях, поширюється дія пункту 240.5 статті 240 Кодексу за умови, що зазначені відходи взяті на облік в якості запасів в порядку, визначеному нормами ведення бухгалтерського обліку.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).

/  ЕКОПРОФІТ_1158-6_Розміщення