Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 11.03.2025 р. № 1283/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення  ПрАТ «» (далі – ПрАТ) щодо включення до складу витрат та коригування фінансового результату до оподаткування на суми ПДВ, по яких не отримані своєчасно, належним чином складені та зареєстровані в Єдиному Реєстрі податкових накладних податкові накладні від контрагентів та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) повідомляє таке.

Як зазначено у зверненні, ПрАТ є платником податку на прибуток на загальних підставах. ПрАТ складає та подає до контролюючих органів Податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за квартал, 6 місяців, 9 місяців, та звітний рік.

В ході ведення господарської діяльності ПрАТ згідно укладених договорів з контрагентами придбаває товарно-матеріальні цінності, послуги (роботи), які використовуються при виробництві готової продукції. Оприбуткування у бухгалтерському обліку одержаних товарно-матеріальних цінностей, послуг (робіт) здійснюється на підставі оформлених з контрагентом видаткових накладних, актів виконаних робіт (послуг) на суму без ПДВ. Сума ПДВ вказана в первинних документах, відображається в бухгалтерському обліку на рахунку 644 «Податковий кредит не підтверджений» При наявності зареєстрованої контрагентом в Єдиному державному реєстрі податкової накладної, сума ПДВ списується з балансового рахунку 644 «Податковий кредит не підтверджений» в дебет рахунку 641 «Розрахунки за податками» та включається до декларації з податку на додану вартість.

На протязі звітного періоду виникають ситуації, коли контрагент не виписує та не реєструє в Єдиному реєстрі податкових накладних своєчасно податкову накладну, виписує своєчасно, але вона, в силу різних причин, блокується податковою службою. У ПрАТ на балансовому рахунку 644 «Податковий кредит не підтверджений» залишаються суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними і про яких закінчився термін для можливості включення підприємством даних сум до податкового кредиту. При проведенні аналізу по балансовому рахунку 644 «Податковий кредит не підтверджений» суми ПДВ, на які підприємством втрачено право на включення до податкового кредиту, відносяться в бухгалтерському обліку на балансовий рахунок 949 «Інші витрати операційної діяльності».

 ПрАТ просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1. Чи не виникають у ПрАТ податкові різниці при списанні на витрати у бухгалтерському обліку сум ПДВ, на які не одержано своєчасно від контрагента зареєстровані податкові накладні?
2. Якщо виникають податкові різниці, то в якому рядку Податкової декларації з податку на прибуток підприємств вони відображаються і на підставі якої норми Кодексу?

 

Щодо питань 1, 2

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

 Отже, об’єктом оподаткування податком на прибуток є фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, скоригований на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Положеннями Кодексу не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування на суми витрат, пов’язаних зі списанням сум ПДВ.

Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування.

Згідно п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами (далі – Закон № 996-ХІV) первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію.

 Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи (частина перша ст. 9 Закону № 996-ХІV).

 Враховуючи вищенаведене, підставою для формування витрат для визначення об’єкту оподаткування податком на прибуток, є первинні документи, які складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону № 996-XIV).

Отже, з питання порядку формування витрат у бухгалтерському обліку за операціями зі списання сум ПДВ, доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).