Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 11.03.2025 р. № 1284/ІПК/99-00-04-02-03 ІПК

 

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства
та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, постачальником у травні 2023 року було складено на Товариство податкову накладну, реєстрація якої в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) була зупинена контролюючим органом. Зазначена податкова накладна була зареєстрована в ЄРПН у серпні 2024 року на підставі судового рішення від 28.08.2024.

Інформуючи про зазначене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи має право Товариство на відшкодування суми податкового кредиту, відображеної у податковій накладній, реєстрація якої була зупинена контролюючим органом і яка зареєстрована в ЄРПН за рішенням суду?

 

2. Чи можна вказану податкову накладну включити до податкового кредиту за січень 2025?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу I Кодексу).

Пунктом 44.1 статті 44 глави 1 розділу II Кодексу передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 глави 1 розділу II Кодексу.

Правові основи оподаткування податком на додану вартість (далі – ПДВ) встановлено розділом V, підрозділами 2 та 10 розділу XX Кодексу.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів / послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V Кодексу розташоване на митній території України.

Відповідно до пунктів 201.1, 201.10 статті 201 розділу V Кодексу на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений Кодексом термін.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів / послуг, є для покупця таких товарів / послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 розділу V Кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені / нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного капіталу та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 розділу V Кодексу датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з рахунку платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів / послуг, а в разі постачання товарів / послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, – дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів / послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника;

дата отримання платником податку товарів / послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 розділу V Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів / послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 розділу V Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи;

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів / послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 розділу V Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів / послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 розділу V Кодексу. Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів / послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Порядок формування податкового кредиту встановлено статтею
198 розділу V Кодексу, згідно з якою у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 80 підрозділу 2 розділу XX Кодексу, та з продовженням терміну на строк зупинення / переривання відповідно до абзацу сьомого пункту 198.6 статті 198 розділу V Кодексу, пункту 102.9 статті 102 глави 9 розділу ІІ Кодексу та підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Пунктом 50.1 статті 50 глави 2 розділу ІІ Кодексу визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу ІІ Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених статтею 50 глави 2 розділу ІІ Кодексу), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Відновлення реєстрації податкових накладних та / або розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН на підставі рішення органу Державної податкової служби або судового рішення підтверджує реальність господарської операції, за якою покупець має право включити до податкового кредиту суми ПДВ, зазначені у такій податковій накладній, незалежно від статусу постачальника у такому порядку:

у разі своєчасної реєстрації в ЄРПН такої податкової накладної – у декларації того звітного (податкового) періоду, в якому її складено, або будь-якого наступного звітного періоду в межах 365 календарних днів з дати складання такої податкової накладної (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 80 підрозділу 2 розділу XX Кодексу, та з продовженням терміну на строк зупинення / переривання відповідно до абзацу сьомого пункту 198.6 статті 198 розділу V Кодексу, пункту 102.9 статті 102 глави 9 розділу ІІ Кодексу (в період його дії) та підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Кодексу);

у разі несвоєчасної реєстрації в ЄРПН – у декларації того звітного (податкового) періоду, в якому її зареєстровано в ЄРПН, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати її складання (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 80 підрозділу 2 розділу XX Кодексу, та з продовженням терміну на строк зупинення / переривання відповідно до абзацу сьомого пункту 198.6 статті 198 розділу V Кодексу, пункту 102.9 статті 102 глави 9 розділу ІІ Кодексу (в період його дії) та підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Суми ПДВ, відображені у податкових накладних / розрахунках коригування, які були зареєстровані в ЄРПН та які не було включено до складу податкового кредиту протягом термінів, визначених пунктом 198.6
статті 198 розділу V Кодексу (з урахуванням вищезазначених особливостей та з продовженням терміну на строк зупинення / переривання), платник податку може включити до податкового кредиту шляхом подання уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за той звітний період, у якому таку податкову накладну було складено − якщо вона була вчасно зареєстрована в ЄРПН, або за звітний період, у якому таку податкову накладну було зареєстровано в ЄРПН − якщо реєстрація відбулася з порушенням терміну (тобто за той звітний період, у якому платник податку отримав право на включення сум ПДВ за такою податковою накладною до податкового кредиту). При цьому необхідно враховувати строки давності, визначені Кодексом (з урахуванням їх зупинення відповідно до пункту 102.9 статті 102 глави 9 розділу ІІ Кодексу (в період його дії) та підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені у статті 200 розділу V Кодексу.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1 статті 200 розділу V Кодексу).

Бюджетне відшкодування − це відшкодування від’ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки платника (підпункт 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу).

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 розділу V Кодексу, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200¹.3 статті 200¹ розділу V Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу –

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів / послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів / послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200¹.3 статті 200¹ розділу V Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.4 статті 200 розділу V Кодексу).

Разом з цим, згідно пункту 200.4¹ статті 200 розділу V Кодексу, платники податку, щодо яких (та/або щодо засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників яких) у порядку, встановленому Законом України «Про санкції», прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), протягом строку застосування таких санкцій не мають права на отримання бюджетного відшкодування суми від’ємного значення.

Суми такого від’ємного значення зараховуються у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу − до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4² статті 200 розділу V Кодексу, не підлягає бюджетному відшкодуванню сума від’ємного значення, до розрахунку якої включено суми податку, сплачені отримувачем товарів / послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам товарів / послуг, які використані або будуть використані в операціях з першого постачання житла (об'єктів житлової нерухомості), неподільного житлового об'єкта незавершеного будівництва / майбутнього об’єкта житлової нерухомості.

Суми такого від’ємного значення зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду до їх повного погашення податковими зобов’язаннями.

Таким чином, відповідно до пункту 200.4 статті 200 розділу V Кодексу бюджетному відшкодуванню підлягає, зокрема, частина від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів / послуг у попередніх та звітному податковому періодах постачальникам таких товарів / послуг або до Державного бюджету України в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200¹.3 статті 200¹ розділу V Кодексу.

В основу розрахунку суми бюджетного відшкодування покладено єдиний принцип: проведення грошових розрахунків з постачальниками − у зв’язку з придбанням товарів / послуг, а якщо постачальник − нерезидент, то з бюджетом (у частині ПДВ).

Отже, платник податків до бюджетного відшкодування має право віднести від’ємне значення, сформоване за рахунок сум податку, нарахованих та фактично сплачених отримувачем товарів / послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів / послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200¹.3 статті 200 розділу V Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації.

Відповідно до статті 200 розділу V Кодексу платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, що проводиться відповідно до вимог визначених статтею 76 розділу ІІ Кодексу, а у випадках, визначених пунктом 200.11 статті 200 розділу V Кодексу, – за результатами документальної перевірки (пункти 200.10 − 200.11 статті 200 розділу V Кодексу).

Порядок заповнення і подання податкової звітності з ПДВ затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, зі змінами і доповненнями (далі − Порядок № 21).

Відповідно до пункту 5 розділу V Порядку № 21 платники податку, які відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування ПДВ, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та додають до податкової декларації розрахунок суми бюджетного відшкодування та суми від’ємного значення, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2) (додаток 2) та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника (Д3) (додаток 3).

Згідно з абзацом другим пункту 1 розділу III Порядку № 21 до податкової декларації вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період без наростаючого підсумку.

У складі податкової декларації подаються передбачені Порядком № 21 додатки (за наявності подій, які підлягають відображенню у таких додатках) (пункти 9, 11 розділу III Порядку № 21).

При заповненні розділу III податкової декларації «Розрахунки за звітний період» здійснюється обрахунок різниці між сумою податкових зобов’язань за звітний (податковий) період (рядок 9 податкової декларації) та податкового кредиту (рядок 17 податкової декларації). При цьому до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду включається від’ємне значення попереднього звітного періоду (рядок 16.1 податкової декларації, у який згідно з підпунктом 5 пункту 4 розділу V Порядку № 21 переноситься значення рядка 21 податкової декларації за попередній звітний (податковий) період).

Таким чином, при розрахунку різниці між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду враховується увесь обсяг податкового кредиту, зазначений у рядку 17 податкової декларації, до складу якого входить, у тому числі, сума від’ємного значення попереднього звітного періоду.

Отже, якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов’язань і податкового кредиту отримано від’ємне значення, то таке від’ємне значення звітного (податкового) періоду може бути, зокрема, заявлене до бюджетного відшкодування (за умови дотримання вимог встановлених підпунктом «б» пункту 200.4 статті 200 розділу V Кодексу) або зараховане до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу II Кодексу).