Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 12.03.2025 р. № 1329/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), розглянула Ваше звернення, щодо практичного застосування окремих норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомляє, що планує подати Податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі – Декларація), у зв'язку з тим, що отримав дохід від участі в товаристві, зареєстрованому в США, штат Каліфорнія, в якому платнику належить 33,3 відс. статутного капіталу.

У додатку КІК до Декларації, відповідно до її форми, платник планує зазначити суму податку на цей дохід, сплаченого в США та зазначеного у документі «Tax return transcript» – «Витяг з податкової декларації». Цей документ видається Службою внутрішніх доходів США на її офіційному бланку. Форма цього документа не передбачає простановки на ньому підпису посадової особи та печатки IRS. Отже, проставлення штампу «Апостиль» на документі (або його консульська легалізація) також не вбачається можливим.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію
з наступних питань:

1. Чи є обов'язковим додавання до Декларації зазначеного вище документа з США «Tax return transcript» – «Витяг з податкової декларації»?

2. Якщо додавання до Декларації зазначеного вище документа з США «Tax return transcript» – «Витяг з податкової декларації» є обов'язковим, то чи є можливим його надання до податкового органу України без проставлення штампу «Апостиль» на документі (або його консульська легалізація)?

Щодо першого та другого питань

Контрольованою іноземною компанією (далі – КІК) визнається будь-яка юридична особа, зареєстрована в іноземній державі або території, яка визнається такою, що знаходиться під контролем фізичної особи – резидента України або юридичної особи – резидента України (п.п. 39².1.1 п. 39².1 ст. 39² розділу І ПКУ).

Для цілей податкового контролю за оподаткуванням прибутку КІК звітним (податковим) періодом є календарний рік або інший звітний період КІК, що закінчується протягом календарного року (п.п. 39².5.1 п. 39².5 ст. 39² розділу I ПКУ).

Пунктом 39².2 ст. 39² розділу І ПКУ визначено особливості оподаткування прибутку КІК. Так, об'єктом оподаткування для податку на доходи фізичних осіб контролюючої особи є частина скоригованого прибутку КІК, пропорційна частці, якою володіє або яку контролює така фізична (юридична) особа на останній день відповідного звітного періоду, щодо якого розраховується скоригований прибуток КІК, що обчислюється відповідно до правил, визначених ст. 39² розділу І ПКУ. Зазначена частина прибутку КІК:

включається до складу загального річного оподатковуваного доходу контролюючої особи в порядку, визначеному п. 170.13 ст. 170 ПКУ, або

за результатами звітного податкового року збільшує об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств контролюючої особи в порядку, визначеному розділом III ПКУ.

Пунктом 39².5 ст. 39² розділу I ПКУ встановлені вимоги щодо складання та подання Звіту про КІК (далі – Звіт). Зокрема, п.п. 39².5.2 п. 39².5 ст. 39² розділу I ПКУ передбачено, що контролюючі особи зобов'язані подавати Звіт до контролюючого органу одночасно з поданням річної Декларації або податкової декларації з податку на прибуток підприємств за відповідний календарний рік засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

До Звіту в обов'язковому порядку додаються завірені належним чином копії фінансової звітності КІК, що підтверджують розмір прибутку КІК за звітний (податковий) рік.

Наказом Міністерства фінансів України від 25.08.2022 № 254 затверджено форму Звіту, скорочену форму Звіту та Порядок заповнення Звіту, скороченої форми Звіту і подання до контролюючого органу.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб врегульовано розділом IV ПКУ, згідно з п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платником податку є фізична особа – резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Підпунктом 163.1.3 п. 163.1 ст. 163 ПКУ передбачено, що об'єктом оподаткування резидента є іноземні доходи – доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Дохід, отриманий з джерел за межами України, – це будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України (п. п. 14.1.55 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Разом з цим, оподаткування іноземних доходів встановлено п. 170.11 ст. 170 ПКУ, відповідно до п.п. 170.11.1 п. 170.11 ст. 170 якого у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку – отримувача, який зобов’язаний подати річну Декларацію, та оподатковується за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ, крім:

а) доходів, визначених п.п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 ПКУ, що оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 ПКУ;

б) прибутку від операцій з інвестиційними активами, що оподатковується в порядку, визначеному п. 170.2 ст. 170 ПКУ;

в) прибутку КІК, що оподатковується в порядку, визначеному п. 170.13
ст. 170 ПКУ;

г) виплат у грошовій чи негрошовій формі у зв'язку з розподілом прибутку, або його частини, джерелом яких є утворення без статусу юридичної особи, створене на підставі правочину або зареєстроване відповідно до законодавства іноземної держави (території) без створення юридичної особи, що оподатковуються в порядку, визначеному п. 170.11¹ ст. 170 ПКУ.

Порядок оподаткування прибутку КІК визначено п. 170.13 ст. 170 ПКУ.

Відповідно до п.п. 170.13.1 п. 170.13 ст. 170 ПКУ платник податку – резидент, що визнається контролюючою особою щодо КІК, зобов’язаний визначити частину прибутку КІК відповідно до положень ст. 39² розділу І ПКУ та включити її до загального оподатковуваного доходу, що відображається в річній Декларації та оподатковується за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ.

У разі, якщо КІК розподіляє прибуток або його частину на користь контролюючої особи, і така особа фактично отримує розподілені кошти (як безпосередньо, так і через ланцюг опосередкованого володіння), застосовуються такі правила (п.п. 170.13.2 п. 170.13 ст. 170 ПКУ):

у разі розподілу контролюючою особою прибутку КІК (його частини) до моменту подання Звіту та включення зазначеної частини прибутку КІК до загального оподатковуваного доходу, що відображається в річній Декларації, до такого фактично отриманого (розподіленого) доходу застосовується ставка податку, визначена п.п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 ПКУ.

При цьому відповідна частина прибутку КІК не підлягає повторному включенню до загального оподатковуваного доходу після подання Звіту
(п.п. 170.13.2.1 п.п. 170.13.2 п. 170.13 ст. 170 ПКУ):

у разі розподілу контролюючою особою прибутку КІК (його частини) після подання Звіту та включення зазначеної частини прибутку КІК до загального оподатковуваного доходу, що відображається в річній Декларації, але до закінчення другого календарного року, наступного за звітним, здійснюється перерахунок податку із прибутку КІК, відображеного в Декларації, із застосуванням ставки податку визначеної п.п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 ПКУ. Контролююча особа – резидент України має право подати уточнюючу річну Декларацію, що відображає результати такого перерахунку. При цьому отримана частина прибутку КІК не підлягає повторному включенню до загального оподатковуваного доходу в календарному році, в якому вона фактично отримана (розподілена) (п.п. 170.13.2.2 п.п. 170.13.2 п. 170.13 ст. 170 ПКУ);

у разі розподілу контролюючою особою прибутку КІК (його частини) після моменту подання Звіту та включення зазначеної частини прибутку КІК до загального оподатковуваного доходу, що відображається в річній Декларації, після закінчення календарного другого року, наступного за звітним, перерахунок податку не здійснюється. При цьому отримана частина прибутку КІК не підлягає повторному включенню до загального оподатковуваного доходу в календарному році, в якому вона фактично отримана (розподілена) (п.п. 170.13.2.3 п.п. 170.13.2 п. 170.13 ст. 170 ПКУ).

Форма Декларації та Інструкція щодо заповнення Декларації (далі – Інструкція) затверджені наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015
№ 859 із змінами та доповненнями, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за № 1298/27743.

Так, приміткою 8 до Декларації визначено, що рядок 10.14 «Частина прибутку КІК (додаток(и) КІК)» розділу ІІ «Доходи, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу» Декларації заповнюється відповідно до пп. 170.13, 170.13¹ ст. 170 розділу IV ПКУ та проставляється кількість поданих додатків «КІК» за їх наявності.

Додаток КІК заповнюється окремо по кожній КІК. Податкові зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, що підлягають сплаті з прибутку КІК, розраховуються відповідно до положень ст. 39² розділу I Кодексу та пп. 170.13, 170.13¹ ст. 170 розділу IV ПКУ.

Таким чином, контролююча особа зобов’язана визначити частину прибутку (як розподіленого, так і нерозподіленого) КІК відповідно до положень ст. 39² розділу І ПКУ, з урахуванням вимог п. 13 ст. 170 розділу IV ПКУ, та включити її до загального оподаткованого доходу, що відображається в графі 3 рядка 10.14 розділу II «Доходи, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу» Декларації за звітний рік за ставкам, визначеними
пп. 167.1 (нерозподілений прибуток) та 167.5 (розподілений прибуток) ст. 167 ПКУ.

Також, п.п. 170.13.2.4 п.п. 170.13.2 п. 170.13 ст. 170 ПКУ визначено, що сума податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті з прибутку КІК
(як розподіленого, так і не розподіленого), зменшується на суму корпоративного податку або іншого аналогічного податку, що стягується згідно із законодавством іноземних держав, та фактично сплаченого КІК, включаючи податки, що були утримані у джерела виплати із суми доходу, отриманого КІК.

Сума такого податку визначається як загальна сума податку, що була фактично сплачена КІК за результатами відповідного звітного (податкового) періоду (корпоративного податку або іншого аналогічного податку, що стягується згідно із законодавством іноземних держав, - сплачена протягом звітного періоду) пропорційна частці контролюючої особи в такій КІК, відображеній у Звіті.

Платник податків має право скористатися таким зменшенням за умови документального підтвердження фактичної сплати. Копії документів, що підтверджують факт такої сплати, подаються платником податків разом із Декларацією.

Відповідно до п. 13.5 ст. 13 ПКУ для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов’язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.

Статтею 13 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-ІV «Про міжнародне приватне право» визначено, що документи, які видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ст. 1 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, від 05 жовтня 1961 року (далі – Гаазька Конвенція) остання поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.

Статтею 3 Гаазької Конвенції визначено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого ст. 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Однак дотримання згаданої в попередній частині формальної процедури не може вимагатися, якщо закони, правила або практика, що діють в державі, в якій документ представлений, або угода між двома чи декількома договірними державами відміняють чи спрощують дану формальну процедуру або звільняють сам документ від легалізації.

Згідно з ст. 6 Гаазької Конвенції кожна Договірна держава призначає, зазначаючи їхні офіційні функції, ті органи, яким надаються повноваження на проставлення апостиля, згаданого в частині першій статті 3.

Таким чином, оскільки Україна та США є сторонами Гаазької Конвенції, то легалізація іноземного офіційного документу, виданого компетентним (уповноваженим) органом США здійснюється шляхом проставлення апостилю.

При цьому, Конвенція між Урядом України та Урядом США про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал (далі – Конвенція), що ратифікована Законом України від 26 травня 1995 року № 180/95-ВР та набула чинності 05.06.2000, регулює податкові аспекти, але не містить положень щодо спрощення процедури легалізації документів.

З огляду на зазначене, довідка про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування, що видана компетентним (уповноваженим) органом США, вважатиметься належним чином легалізованою для прийняття її в Україні за умови, якщо вона відповідає вимогам п. 13.5 ст. 13 ПКУ, а саме містить апостиль, передбачений ст. 4 Гаазької Конвенції, перекладена відповідно до законодавства України та нотаріально засвідчена.

Враховуючи вищевикладене, у разі якщо фізична особа – резидент України отримала іноземний дохід та сплатила податки за межами України, то для отримання права на зарахування сплачених податків така особа повинна направити до контролюючого органу Декларацію разом з довідкою від державного органу країни, де отримувався такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об'єкт оподаткування, яка належним чином легалізована на території України.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

________________________________________________________________________________________________________________________

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.