Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 13.03.2025 р. № 1357/ІПК/99-00-21-02-01 ІПК

                          Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення на отримання індивідуальної податкової консультації у письмовій формі щодо обсягу податкових обов’язків від відчуження інвестиційного активу та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні Товариство є юридичною особою, яка створена та діє на підставі законодавства Нідерландів та не веде в Україні господарську діяльність, не має філії або представництва на території України.

Товариство 29.10.2024 набуло право власності на інвестиційний актив, який визначений абзацом шостим  підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 Кодексу (частку у статутному капіталі іншого Товариства з обмеженою відповідальністю-резидента України), від юридичної особи, яка створена та діє на підставі законодавства Нідерландів.

31.10.2024 відбулася виплата доходу нерезиденту шляхом новації, тобто у формі відмінній від грошової, між Товариствами було укладено договір про заміну первісного зобов’язання (а саме: зобов’язання за договором купівлі-продажу корпоративних прав у вигляді зобов’язання по оплаті корпоративних прав) новими зобов’язаннями (а саме: зобов’язанням за договорами позики).

На дату виплати доходу, 31.10.2024 Товариством було перераховано податок з прибутку від відчуження інвестиційного активу за ставкою                       15 відсотків з урахуванням розрахунку, передбаченого для доходів нерезидентів у будь-якій формі, відмінній від грошової.

Товариство зазначило, що відповідно до підпункту «а» пункту 137.5 статті 137 Кодексу є новоствореним платником податку та звітним періодом є календарний рік (дата взяття на облік 16.10.2024).

Також, Товариство зауважує, що з урахуванням положень абзацу дев’ятого  підпункту 141.4.2 пункту 141 статті 141 Кодексу у Товариства відсутній обов’язок подавати разом із податковою декларацією фінансову звітність відповідно до пункту 46.2 статті 46 Кодексу.

Більш того, положення Закону України від 16 липня 1999 року  № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон                 № 996) поширюються виключно на «юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правової форми і форми власності, на філії та представництва юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави» та не поширюється на юридичних осіб, створених відповідно до законодавства іноземної держави, які не мають філії та представництва на території України.

Таким чином, єдиним додатком до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2024 рік є додаток ПН, яким задекларовано прибуток Товариства від відчуження інвестиційного активу та податок з такого прибутку на виконання абзацу дев’ятого підпункту 141.4.2 пункту 141 статті 141 Кодексу.

З наведеної практичної ситуації Товариство просить роз’яснити:

1) Чи можливо та яким саме чином (як правильно) Товариству подати податкову декларацію з податку на прибуток підприємств без фінансової звітності?

2) У разі виключної необхідності подання податкової декларації з податку на прибуток підприємств разом із фінансовою звітністю, яку саме інформацію відображати у такій фінансовій звітності, зважаючи на відсутність ведення Товариством діяльності на території України та відсутність створених та зареєстрованих філій чи представництв на території України?

3) Які податкові наслідки можуть виникнути у Товариства, якщо подати податкову декларацію з податку на прибуток підприємств з фінансовою звітністю, у якій не буде зазначено жодних фінансових показників?

4) Враховуючи вищеописані обставини, які саме дії необхідно вчинити Товариству, щоб подання податкової декларації з податку на прибуток підприємств вважалося здійсненим належним чином та у відповідності до норм чинного законодавства (в тому числі Кодексу)?

Щодо питань 1-4 повідомляємо.

Корпоративні права – права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управління господарською організацією, отримання первинної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами (підпункт 14.1.90 пункту 14.1 статті 14 Кодексу). 

Відповідно до пункту 19.1 статті 19 Кодексу платник податків веде справи, пов’язані зі сплатою податків, особисто або через свого представника. Особиста участь платника податків в податкових відносинах не позбавляє його права мати свого представника, як і участь податкового представника не позбавляє платника податків права на особисту участь у таких відносинах.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Кодексу податковим обов’язком визнається обов’язок платника обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Кодексом.

Пунктом 36.4 статті 36 Кодексу прямо передбачено, що виконання податкового обов’язку може здійснюватися платником особисто або за допомогою свого представника чи податкового агента. При  цьому відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов’язку несе платник податків, крім випадків, визначених Кодексом (пункт 36.5 статті 36 Кодексу).

 Виконанням податкового обов’язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 Кодексу).

Для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування  та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (пункт 44.1 статті 44 Кодексу).

При цьому, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункт 44.1 статті 44 Кодексу.

Згідно з пунктом 49.2 статті 49 Кодексу платник податків зобов'язаний за кожний встановлений  Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з Україні,  оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними пунктом 141.4 статті 141 Кодексу.

Разом з тим, відповідно до підпункту «е» підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 Кодексу до доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, що оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними пунктом 141.4 статті 141 Кодексу, відноситься прибуток від здійснення операцій з продажу або іншого відчуження наступних інвестиційних активів:

цінних паперів, деривативів або інших корпоративних прав у статутному капіталі юридичних осіб резидентів, крім тих, що знаходяться в обігу на фондовій біржі, що входить до переліку, затвердженого Кабінетом міністрів України відповідно до підпункту «а» підпункту 141.4.11 пункту 141.4 статті 141 Кодексу;

акцій, корпоративних прав, часток в іноземних компаніях, організаціях, утворених відповідно до законодавства інших держав (іноземні юридичні особи), крім тих, що знаходяться в обігу на фондовій біржі, що входить до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту «а» підпункту 141.4.11 пункту 141.4 статті 141 Кодексу, що відповідають таким умовам:

а) у будь-якій момент часу впродовж 365 днів, що передують продажу  або іншому відчуженню, вартість акцій, часток, корпоративних або інших аналогічних прав іноземної юридичної особи на 50 і більше відсотків утворюється за рахунок акцій, часток в українській юридичній особі, які належать зазначеній іноземній юридичній особі прямо або опосередковано, та

б) у будь-який момент часу впродовж 365 днів, що передують продажу або іншому відчуженню, вартість акцій, часток в українській юридичній особі на 50 і більше відсотків утворюється за рахунок нерухомого майна, яке розташовано в Україні та належить такій українській юридичній особі або використовується такою українською юридичною особою на підставі договору операційної або фінансової оренди (лізінгу) чи аналогічного договору, і таке використання має відображатися в обліку такої юридичної особи як актив, у тому числі актив з права користування, згідно з вимогами національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

акцій, корпоративних прав у статутному капіталі юридичної особи – резидента України, за умови що у будь-який час впродовж 365 днів, що передують продажу або іншому відчуженню, вартість таких акцій, корпоративних прав на 50 і більше відсотків утворювалась за рахунок нерухомого майна, яке розташовано в Україні та належить такій юридичній особі – резиденту України або використовується такою юридичною особою – резидентом України на підставі договору операційної або фінансової оренди (лізінгу) чи аналогічного договору, і таке використання має відображатися в обліку такої юридичної особи як актив, у тому числі актив з права користування, згідно з вимогами національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Вартість акцій, часток, корпоративних або інших аналогічних прав (для цілей абзаців четвертого та шостого підпункту «е» підпункту  141.4.1 пункту 141.4 статті 141 Кодексу) та нерухомого майна (для цілей абзаців п’ятого та шостого підпункту «е» підпункту  141.4.1 пункту 141.4 статті 141 Кодексу) визначається на підставі балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку як найвища сума у будь-який момент часу впродовж 365 днів, що передують продажу або іншому відчуженню, та підлягає порівнянню з вартістю іншого майна (активів) згідно з балансовою (залишковою) вартістю за даними бухгалтерського обліку такої юридичної особи.

Підпунктом 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Кодексу передбачено, що резидент, у тому числі фізична особа-підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб’єкт господарювання  (юридична особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 Кодексу, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4-141.4.5 та 141.4.11 пункту 141.4 статті 141 Кодексу) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги абзацу першого підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Кодексу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.

Згідно з абзацом дев’ятим підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Кодексу у разі якщо нерезидент набуває право власності на інвестиційний актив, визначений абзацами третім-шостим підпункту «е» пункту 141.4 статті 141 Кодексу, у іншого нерезидента, який не має постійного представництва в Україні відповідно до норм цього пункту, нерезидент, який набуває право власності, зобов’язаний утримати податок на прибуток від відчуження інвестиційного активу, виплаченого на користь іншого нерезидента, за ставкою в розмірі 15 відсотків  та за його рахунок, задекларувати та перерахувати до бюджету України податок під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країною резиденції особи, на користь яких здійснюється виплата, що набрали чинності.

Також відповідно до десятого абзацу підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Кодексу, такий нерезидент-покупець зобов’язаний не пізніше дати здійснення першої оплати за інвестиційний актив, що придбавається, стати на облік у контролюючому органі за місцезнаходженням української юридичної особи, акції, корпоративні права якої формують вартість інвестиційного активу, що є предметом такого правочину. Взяття на облік таких нерезидентів здійснюється в порядку, встановленому пунктом 64.5 статті 64 Кодексу.

Зокрема нерезиденти (іноземні юридичні компанії, організації), які здійснюють в Україні діяльність через відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва, або придбавають нерухоме майно або отримують майнові права на таке майно в Україні, або відкривають рахунки в банках України (крім кореспондентських рахунків, що відкриваються банкам-нерезидентам), в інших фінансових установах, у небанківських надавачах платіжних послуг, або відкривають електронні гаманці в емітентах електронних грошей відповідно до статті 64 Закону України «Про платіжні послуги», або набувають право власності на інвестиційний актив, визначений абзацами третім-шостим підпункту «е» підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 Кодексу, в іншого нерезидента, який не має постійного представництва в Україні, зобов’язані стати на облік у контролюючих органах.

Взяття на облік у контролюючому органі нерезидента здійснюється при настанні першої із подій, визначеної в абзаці першому пункту 64.5 статті 64 Кодексу, не пізніше наступного робочого дня надходження від нерезидента відповідної заяви, яку він зобов’язаний подати, зокрема:

до відкриття рахунку/електронного гаманця в Україні – до контролюючого органу за місцем знаходження установи (відділення) банку, іншої фінансової установи, небанківського надавача платіжних послуг/емітента електронних грошей, в яких відкривається рахунок/електронний гаманець;

до дати здійснення першої оплати за інвестиційний актив, що придбавається, - до контролюючого органу за місцем знаходження української юридичної особи, акції, корпоративні права якої формують вартість інвестиційного активу, що є предметом такого правочину.

Процедури обліку нерезидентів встановлені Порядком.

Відповідно до статті 3 Кодексу, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України встановлено статтею 103 Кодексу.

         Прибуток від здійснення операцій, визначених у підпункті "е" підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 Кодексу, визначається як позитивна різниця між доходом, отриманим від продажу або іншого відчуження інвестиційного активу, та документально підтвердженими витратами на придбання такого активу. Якщо на вимогу особи, яка відповідно до цього підпункту є відповідальною за сплату податку з прибутку від здійснення такої операції, нерезидент, який відчужує інвестиційний актив, не надає документи, що підтверджують витрати на придбання такого активу, базою оподаткування податком на такий прибуток є вартість операції з відчуження інвестиційного активу (абзац одинадцятий підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Кодексу).

         Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Кодексу податкова декларація, розрахунок, звіт (далі – податкова декларація) – документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов’язання, у тому числі податкового зобов’язання  або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим законодавством передбачено звільнення платника податку від обов’язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платника податків – фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

         Відповідно до пункту 46.2 статті 46 Кодексу визначено, що платник податку на прибуток  (крім платників податку на прибуток, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зобов’язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом) подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог статті 137 Кодексу та є її невід’ємною частиною.

Відповідно до пункту 137.4 статті 137 Кодексу податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. Водночас пунктом 137.5 статті 137 Кодексу визначено платників податку, для яких встановлено річний податковий (звітний) період, зокрема, підпунктом «а» річний податковий (звітний) період встановлений для платників податку, які зареєстровані протягом звітного (податкового) року (новостворені), що сплачують податок на прибуток на підставі річної податкової декларації за період діяльності у звітному (податковому) році.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначаються Законом  № 996.

Сфера дії Закону № 996 поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правової форми і форми власності, на філії та представництва юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства (частина перша статті 2 Закону № 996).

Форма Податкової декларації з податку на прибуток підприємств затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 20.02.2023 № 101) (зі змінами та доповненнями) (далі – Декларація).

Розрахунок (звіт) податкових зобов’язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України, відображається у таблиці 1 додатка ПН до рядка 23 ПН Декларації (далі – додаток ПН).

Додаток ПН заповнюється окремо по кожному нерезиденту, якому виплачуються доходи.

При цьому сума податку на доходи нерезидента, який було утримано під час виплат таких доходів розрахований відповідно до абзаців третього-сьомого підпункту 141.4.2 пункту 141.1 статті 141 Кодексу за ставкою 15 відсотків, якщо інша ставка не встановлена міжнародним договором України, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України, відображається, зокрема, у рядку 32 таблиці 1 додатка ПН із застосуванням розрахунку суми податку за формулою, наведеною у графі 7 таблиці 1 додатка ПН.

Таким чином, нерезидент-покупець, який набуває право власності на інвестиційний актив, визначений абзацами третім-шостим підпункту «е» підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 Кодексу, у іншого нерезидента, який не має постійного представництва в Україні, утримує податок з прибутку від відчуження інвестиційного активу у встановленому порядку та подає Декларацію за річний податковий (звітний) період, у якому таке придбання відбулося без подання фінансової звітності.

         Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).