Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 14.03.2025 р. № 1412/ІПК/99-00-07-03-01 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення фізичної особи – підприємця (далі – Підприємець)
від  (вх. ДПС № від) щодо надання індивідуальної податкової консультації, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє таке.

Відповідно до тексту звернення, Підприємець планує здійснювати діяльність з використанням мережі Інтернет з: надання громадянам України та іноземним громадянам (що знаходяться за межами митної території України) онлайн послуги із музичного навчання; продажу різних нотних збірок у вигляді електронних файлів в форматі pdf, які бажаючі зможуть завантажити собі на комп’ютер після оплати їх вартості.

Розрахунки за наданні послуги Підприємець планує проводити за допомогою наведеного у зверненні платіжного сервісу (далі – платіжний сервіс).

Під час продажу нотних збірок планує пропонувати два види оплат:

•  на поточний рахунок Підприємця за реквізитами в форматі IBAN;
•  за допомогою платіжного сервісу, із подальшим зарахуванням у гривні на розрахунковий рахунок Підприємця.

Враховуючи викладене вище, Підприємець просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань (в контексті звернення):

1. Чи є платіжний сервіс (який є програмним комплексом та з точки зору НБУ відноситься до сервісу переказу коштів) «банківською системою дистанційного обслуговування та/або сервісом переказу коштів» в розумінні пункту 14 статті 9 Закону №265, при використанні якого «реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій, та розрахункові книжки не застосовуються»?

2. Чи потрібно Підприємцю (надає послуги через мережу інтернет, зокрема іноземним замовникам), при отриманні оплати за ці послуги через платіжний сервіс (який є програмним комплексом та з точки зору НБУ відноситься до сервісу переказу коштів), застосовувати РРО/ПРРО?

3. Чи потрібно Підприємцю застосовувати РРО/ПРРО у випадку продажу в мережі інтернет електронних файлів в форматі pdf, у випадку отримання оплати за такі файли:

– на поточний рахунок Підприємця за реквізитами наданими покупцю в форматі IBAN (через банківські системи дистанційного обслуговування);

– через платіжний сервіс із подальшим зарахуванням у гривні на розрахунковий рахунок Підприємця?

4. Чи не буде вважатись порушенням вимог пункту 14 статті 9
Закону № 265 ситуація коли Підприємець буде отримувати оплату за електроні файли в форматі pdf та/або, які продаються ним в мережі Інтернет, через платіжний сервісів одночасно на поточний рахунок Підприємця за реквізитами наданими покупцю в форматі IBAN, через банківські системи дистанційного обслуговування?

5. Чи має право Підприємець отримувати оплату за свої послуги через платіжний сервіс від іноземних громадян за умови, що плата ними буде здійснюватися із карток іноземних банків у валюті, а зарахування від платіжного сервісу на поточний рахунок Підприємця в українському банку буде відбуватися у гривнах?

 

Терміни платіжного, поточного та розрахункового рахунків наведено у пункті 3 розділу І Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженої постановою Правління Національного банку України
від 29.07.2022 № 162.

З огляду на термінологію визначення рахунків повідомляємо, що розрахунковий рахунок відкривається банком небанківському надавачу платіжних послуг, фінансовій установі, а Підприємець відповідно може мати лише платіжний та/або поточний рахунок.

Щодо питання 1

З питань можливості віднесення тих чи інших продуктів до банківських систем дистанційного обслуговування чи сервісів переказу коштів слід виходити з того, що «система дистанційного обслуговування» є продуктом банку, що пропонується/надається банком своїм клієнтам (фізичним особам/суб’єктам господарювання) та який надає можливість клієнтам без фізичного відвідування банку отримувати послуги банку щодо ініціювання переказу коштів з/на рахунки клієнтів з використанням як платіжних доручень, так і з використанням інших платіжних інструментів (зокрема, платіжних карток), а також здійснювати інші операції (отримання довідок, обмін валют, і т. ін).

Банківська система дистанційного обслуговування може бути реалізована на офіційному сайті банку в мережі Інтернет, в платіжних пристроях банку та/або у вигляді платіжного застосунку в технічному пристрої клієнта (ноутбуку, смартфоні, планшеті інше).

Сервіси переказу коштів – продукт банку або небанківської фінансової установи, що має ліцензію Національного банку України на переказ коштів без відкриття рахунків (далі – НФУ), який спрощує проведення розрахунків і надається клієнтам (фізичним особам/суб’єктам господарювання), зокрема, для здійснення оплати за товари/надані послуги, ініціювання переказів коштів (готівкою/безготівково, у тому числі з використанням платіжних карток) інших операцій.

Сервіс переказу коштів може бути реалізований на офіційному сайті банку/НФУ в мережі Інтернет, в платіжних пристроях банку/НФУ та/або у вигляді програмного забезпечення/платіжного застосунку в технічному пристрої клієнта банку/НФУ (ноутбуку, смартфоні, планшеті інше)».

Враховуючи викладене вище, повідомляємо, що наведений Підприємцем у зверненні платіжний сервіс для приймання оплати в мережі Інтернет (еквайринг) може бути віднесений до сервісів переказу коштів у розумінні пункту 14 статті 9 Закону № 265.

Оскільки, сформульовані Підприємцем у зверненні питання 2 та 3
є взаємопов’язаними і регулюються одними і тими ж нормами законодавства,
тому відповідь надається щодо них одночасно.

Підпунктом 14.1.56 ⁵ пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено таке поняття як електронні послуги, відповідно до якого ними є послуги, які постачаються через мережу Інтернет, автоматизовано, за допомогою інформаційних технологій та переважно без втручання людини, у тому числі шляхом встановлення спеціального застосунку або додатка на смартфонах, планшетах, телевізійних приймачах чи інших цифрових пристроях. До таких послуг, зокрема, але не виключно, належить постачання електронних примірників (електронно-цифрової інформації) та/або надання доступу до аудіовізуальних творів, відео- та аудіотворів на замовлення, ігор, включаючи постачання послуг з участі в таких іграх, постачання послуг з доступу до телевізійних програм (каналів) чи їх пакетів, крім доступу до телевізійних програм одночасно з їх транслюванням через телевізійну мережу.

Наведений вище пункт Кодексу містить виключення за яких вказані у ньому послуги  не відносяться до електронних, зокрема, це:

постачання товарів/послуг, замовлення (бронювання) яких здійснюється через мережу Інтернет, за допомогою мобільних додатків та інших електронних ресурсів, а фактичне постачання здійснюється без використання мережі Інтернет (зокрема, послуги з розміщення, винаймання автомобілів, послуги закладів харчування з постачання продукції, послуги пасажирського транспорту та інші подібні послуги);

постачання товарів та/або інших послуг, відмінних від електронних послуг, у складі яких є електронні послуги, у разі якщо вартість електронних послуг включена до загальної вартості таких товарів/послуг.

Правові засади реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО/ПРРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України
від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265) та нормативно-правові акти, прийняті на його виконання.

Дія Закону № 265 поширюється на усіх суб’єктів господарювання
(далі – СГ), їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) СГ, які здійснюють розрахунки у готівковій та/або безготівковій формі у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а порядок проведення таких розрахунків встановлено розділом ІІ Закону № 265.

Зокрема, статтею 3 Закону № 265 встановлено обов’язок СГ проводити розрахунки, як у готівковій формі так і в безготівковій формі, на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО/ПРРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів.

Обов’язок застосування РРО/ПРРО залежить не від форми розрахунків, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції СГ, які чітко визначені законодавством, у тому числі нормами його прямої дій, які встановлюють винятки із загальних правил.

До таких винятків належать, зокрема, встановлене пунктами 2 та 14
статті 9 Закону № 265 право не застосовувати РРО/ПРРО:

при виконанні банківських операцій;

при здійсненні розрахунків за послуги у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів.

Слід зазначити, що банківські операції здійснюються виключно банками.

Водночас право не застосовувати РРО/ПРРО втрачається у випадку проведення розрахунків за послуги, у способи відмінні від зазначених в
статті 9 Закону № 265.

Враховуючи викладене, та як відповідь на питання 2 та 3 повідомляємо.

Відповідно до пункту 2 статті 9 Закону № 265 у разі надання Підприємцем споживачу для оплати за надані послуги реквізитів свого поточного рахунку в форматі IBAN Registry:2009, NEQ, ДСТУ-Н 7167:2010, і самостійного здійснення оплати споживачем з їх використанням (шляхом переказу коштів замовниками із поточного рахунку на поточний рахунок через установу банку або шляхом внесення коштів через касу банку, Інтернет – банкінг, а також у разі проведення розрахунків через платіжний термінал та/або ПТКС, які належать банку), то у такому випадку застосування РРО/ПРРО не є обов’язковим, оскільки оплата наданих послуг буде відбуватися за допомогою різновиду банківських операції.

Відповідно до пункту 14 статті 9 Закону № 265 проведення розрахунків за надані послуги виключно за допомогою банківських систем дистанційного та/або сервісів переказу коштів не вимагає обов’язкового застосування РРО/ПРРО Підприємцем.

Відповідь на питання 4.

Проведення Підприємцем розрахунків за надані послуги у наведенні вище способи одночасно не позбавляє його права не застосовувати РРО/ПРРО, встановлене пунктом 14 статті 9 Закону № 265.

Щодо питання 5.

Виходячи із вимог, що висуваються статтею 52 Кодексу до податкового органу в частині форми і змісту індивідуальної податкової консультації, зазначене кореспондує обов’язок платника податків у зверненні про надання такої консультації чітко визначити конкретні норми, щодо застосування яких особа просить надати роз’яснення, а також викласти усі фактичні обставини, з приводу застосування у яких цих норм в особи виникли питання. Лише виконання сукупності наведених вимог зумовлює виникнення у контролюючого органу обов’язку надати податкову консультацію.

Водночас зі змісту самого питання 5 не зрозуміло, які саме положення норм податкового чи іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, потребують роз’яснення, а тому надання індивідуальної податкової консультації щодо нього не можливе.

Поряд із цим інформуємо, що відповідно до частини першої та другої четвертої статті 5 Закону України «Про валюту і валютні операції» гривня є єдиним законним платіжним засобом в Україні з урахуванням особливостей, встановлених частиною другою цієї статті, і приймається без обмежень на всій території України для проведення розрахунків.

Усі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні, крім розрахунків, визначених підпунктами 1 – 6 частини другої статті 5 Закону України «Про валюту і валютні операції».

Відповідно до частини першої статі 509 та статті 524 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

При цьому проведення СГ розрахунків за наданні послуги в наведений у питанні спосіб не суперечить вимогам Закону № 265.

Водночас якщо СГ здійснює розрахунки на території іншої держави, він зобов’язаний керуватись вимогами законодавства в сфері розрахунків держави, в якій вони проводяться.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.