Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 14.03.2025 р. № 1435/ІПК/99-00-21-02-03 ІПК

 

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення платника податків щодо надання індивідуальної податкової консультації з питань застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування та використання довідки, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом Федеративної Республіки Німеччина (далі – ФРН) та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – Кодекс) в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомив, що в своїй господарській діяльності виплачує доходи на користь резидента ФРН та звернув увагу на позицію, висловлену листі ДФС від 25.04.2017 № 8882/6/99-99-15-02-02-16, де зазначено, що згідно з домовленостями, досягнутими між Міністерством фінансів України та Міністерством фінансів ФРН (Протокол зустрічі від 12.03.1998), для резидентів ФРН встановлений особливий порядок надання довідок. Згідно з цим порядком зазначена довідка видається податковими інспекціями федеральних земель та надається в оригіналі на офіційному бланку місцевого податкового органу ФРН і не потребує легалізації або засвідчення апостилем.

 

Практична необхідність отримання податкової консультації полягає в необхідності роз’яснення практичного застосування окремих норм податкового законодавства, а саме:

1. Чи потребує легалізації або засвідчення апостилем довідка, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом ФРН, яка видається податковими інспекціями федеральних земель та надається в оригіналі на офіційному бланку місцевого податкового органу ФРН?

2. Чи може платник податків застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України під час виплати доходу резиденту ФРН, якщо надана нерезидентом довідка, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом ФРН, не засвідчена апостилем?

 

Щодо питань 1 – 2

Відповідно до пункту 103.1 статті 103 розділу II Кодексу застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Пунктом 103.2 статті 103 розділу II Кодексу визначено, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором) і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 статті 103 розділу II Кодексу.

Податкові вигоди у вигляді звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку, передбачені міжнародним договором, не надаються стосовно відповідного виду доходу або прибутку, якщо головною або переважною метою здійснення відповідної господарської операції нерезидента з резидентом України було безпосереднє або опосередковане отримання переваг, які надаються міжнародним договором у вигляді звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку. Ця норма не застосовується, якщо буде встановлено, що отримання таких переваг відповідає об’єкту та цілям міжнародного договору України. У разі якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж передбачені цим пунктом, застосовуються відповідні правила міжнародного договору.

Пунктом 103.4 статті 103 розділу II Кодексу визначено, що підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 статті 103 розділу II Кодексу, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Згідно із пунктом 103.5 статті 103 розділу II Кодексу довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Відповідно до статті 1 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, від 05 жовтня 1961 року (далі – Гаазька Конвенція) остання поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.

Згідно зі статтею 3 Гаазької Конвенції єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Однак дотримання згаданої в попередній частині формальної процедури не може вимагатися, якщо закони, правила або практика, що діють в державі, в якій документ представлений, або угода між двома чи декількома договірними державами відміняють чи спрощують дану формальну процедуру або звільняють сам документ від легалізації.

Угода між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно (далі – Угода) набула чинності  04.10.1996 року. Угода регулює податкові аспекти, та  не містить положень щодо спрощення процедури легалізації документів

Пунктом 3.2 статті 3 розділу І Кодексу визначено, – якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Щодо домовленостей, досягнутих між компетентними органами, визначеними Угодою – Міністерством фінансів України та Міністерством фінансів ФРН (Протокол зустрічі від 12.03.1998), про які йдеться в листі ДФС від 25.04.2017 № 8882/6/99-99-15-02-02-16, то ці домовленості стосувались особливого порядку надання довідки без її легалізації (засвідчення апостилем), оскільки на той час у ФРН форми довідки про підтвердження податкової резиденції встановлювались кожною із федеральних земель цієї країни і видавались місцевими податковими органами в оригіналі на офіційних бланках певної федеральної землі.

На сьогодні згідно з інформацією, отриманою від Федерального Міністерства фінансів ФРН (www.bundesfinanzministerium.de), довідка, яка підтверджує резиденцію ФРН, видається всіма федеральними землями за єдиною формою (034450), яка є іншою, ніж та, що була предметом зазначених домовленостей, і, відповідно, наразі ці домовленості не діють.

Таким чином, довідка, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом ФРН, видана компетентним (уповноваженим) органом ФРН, визначеним Угодою за формою, затвердженою згідно із законодавством ФРН, вважатиметься належним чином легалізованою для прийняття її в Україні за умови, що вона відповідає вимогам пункту 103.5 статті 103 глави 10 розділу II Кодексу, а саме містить апостиль, передбачений статтею 4 Гаазької Конвенції, перекладена відповідно до законодавства України та нотаріально засвідчена.

Також, для цілей звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку має бути дотримана умова, що отримання таких переваг відповідає об’єкту та цілям Угоди.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу II Кодексу).