Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.03.2025 р. № 1509/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК

 

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України розглянула звернення Приватного акціонерного товариства (далі – Товариство) щодо отримання індивідуальної податкової консультації з плати за землю та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі − Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Товариство поінформувало, що є власником нежитлового приміщення     (далі – Об’єкт), розташованого в багатоквартирному будинку (далі – Будинок). Право власності або право користування на земельну ділянку (далі – Ділянка), на якій розташований Будинок, Товариством не зареєстроване.  

Листом Головного управління Держгеокадастру у ….. області від ….. (копія листа надана) Товариству повідомлено, що Ділянка не сформована як об’єкт цивільних прав у розумінні ст. 79 ¹ Земельного кодексу України (далі – Земельний кодекс), документація із землеустрою не розроблялась.

Товариство, посилаючись на норми Кодексу, просить надати роз’яснення щодо виникнення у нього податкових зобов’язань зі сплати земельного податку за Ділянку, на якій розташований Будинок.

Принцип платності використання землі в Україні, передбачений ст. 206 Земельного кодексу, реалізовано у Кодексі у двох формах плати за землю: земельного податку, який сплачується власниками земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачами, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах
постійного користування, та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.72, 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269, п. 288.1 ст. 288 Кодексу).

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 Кодексу).

Право власності, право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, які оформлюються відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу).

Особливості здійснення права власності у Будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов’язані з реалізацією прав та виконанням обов’язків співвласників Будинку щодо його утримання та управління, визначені Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року № 417-VIII, зі змінами (далі – Закон № 417).

Відповідно до п. 6 ст. 1 Закону № 417 та частини другої ст. 382 Цивільного кодексу України (далі – Цивільний кодекс) усі власники квартир та нежитлових приміщень у Будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна Будинку. Спільним майном Будинку є серед іншого права на Ділянку, на якій розташований Будинок та його прибудинкова територія, у разі виконання державної реєстрації таких прав.

Таким чином, речове право на Ділянку (її частину) під Будинком, враховуючи її прибудинкову територію, виникає з моменту державної реєстрації.

Частинами першою та другою ст. 42 Земельного кодексу визначено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Отже, у разі відсутності права власності або права користування на умовах оренди на Ділянку (її частину) Товариство не вважається платником плати за землю у розумінні ст. 269 Кодексу до моменту виникнення відповідних прав на Ділянку (їх частину) відповідно до записів, сформованих у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у порядку, визначеному законом.

Водночас, використання земельних ділянок без належного оформлення прав є порушенням норм земельного законодавства, зокрема в частині невиконання принципу платного використання таких земельних ділянок.

Орган місцевого самоврядування, який реалізує свої владні повноваження на відповідній території, на якій розташована земельна ділянка, що використовується без правовстановлюючих документів, керуючись нормами ст. 377, 1214 Цивільного кодексу, ст.ст. 120, 125, 126 та 206 Земельного кодексу, має право порушити питання про компенсацію завданої шкоди (ст.ст. 1166, 1167 Цивільного кодексу) землекористувачами (юридичними та фізичними особами), які використовують земельні ділянки без оформлених належним чином документів на право користування ними, у формі неотриманої орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності.

Разом з цим, земельним законодавством передбачена відповідальність за ухилення осіб від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них (п. «ї» частини першої ст. 211 Земельного кодексу).

Товариство як власник Об’єкту свої зобов’язання в частині дотримання принципу платного використання землі має реалізовувати в межах Цивільного кодексу через особу, якій делеговано (або будуть делеговані) повноваження щодо здійснення державної реєстрації прав на Ділянку, та у якій з моменту здійснення державної реєстрації права на Ділянку виникнуть податкові зобов’язання з плати за землю .

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).

 

Дана  індивідуальна   податкова   консультація   діє  до  зміни/втрати   чинності   законодавства,  щодо   яких   надано   індивідуальну   податкову   консультацію.