Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 20.03.2025 р. № 1525/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК

 

 

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення                     Товариства щодо окремих питань визначення доходу платника єдиного податку при наданні послуг з управління майном та, керуючись ст.52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) у межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у звернені, Товариство перебуває на спрощеній системі оподаткування (3 група 5 %) та як управлінська компанія надає послуги з управління майном. 

Товариство повідомило, що згідно договорів про надання послуг з управління майном, споживачі (або замовники) послуг зобов’язані здійснювати компенсацію (відшкодування) електричної енергії спожитої споживачем послуг (Замовником) згідно індивідуальних приборів обліку, окремій компенсації підлягає також орендна плата за землю. Така компенсація (відшкодування) не є доходом з діяльності платника єдиного податку так як: Товариство не надає такі послуги як постачання електричної енергії замовникам послуг та не виступає орендодавцем земельної ділянки. У встановлені строки Товариство здійснює оплату за постачання електроенергії у відповідні організації та здійснити оплату за орендну плату за землю. Дані платежі є витратами пов’язані із здійснення його діяльності.

З огляду на викладене, Товариство просить надати роз’яснення з наступного питання:

Чи може Товариство не включати до доходу компенсацію (відшкодування) електричної енергії, спожитої споживачем послуг (Замовником) та компенсації (відшкодування) орендної плати за землю?

 

Щодо зазначеного питання

Копію договору, на підставі якого надаються послуги з управління майном Товариством не надано, тому відповідь надається на загальних підставах.

Правові відносини, які виникають між сторонами  договору управління майном , регулюються главою 70 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ).

За договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача) (частина перша статті 1029 ЦКУ).

Управитель має право на плату, встановлену договором, а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв'язку з управлінням майном (частина перша статті 1042 ЦКУ).

Питання з управління  багатоквартирним будинком регулюється, зокрема,  Законом України від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2189).

Житлово - комунальні послуги ‑ це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (пункт 5 частина перша  статті 1 Закону № 2189).

 Управитель багатоквартирного будинку (далі - Управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб’єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб (пункт  14 частини першої  статті 1 Закону № 2189).

За рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг (пункт 1 статті 14 Закону № 2189).

Частиною другою статті 6 Закону № 2189 виконавцями комунальних послуг є, зокрема: постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об'єкти газоспоживання споживача з надання послуг з постачання та розподілу природного газу та енергопостачальник або інший суб'єкт, визначений законом при наданні послуг з постачання та розподілу електричної енергії.

Відповідно до частини другої статті 14 Закону № 2189 комунальні послуги з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії надаються виключно на підставі індивідуальних договорів.

Виконавець комунальної послуги - це суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 2189).

Індивідуальний договір про надання послуг з постачання та розподілу природного газу, послуг з постачання та розподілу електричної енергії укладається між співвласником багатоквартирного будинку та виконавцем відповідної комунальної послуги.

Плата виконавцям комунальних послуг з постачання та розподілу природного газу, виконавцям комунальної послуги з постачання та розподілу електричної енергії за індивідуальним договором складається з плати за послугу, що розраховується відповідно до засад формування та встановлення цін/тарифів на відповідну комунальну послугу, визначених законом.

Відповідно до пункту 1-2 частини третьої статті 10 Закону № 2189 ціна послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, та включає:

1) витрати на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, крім витрат на обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги, у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем;

2) винагороду управителю, яка визначається за згодою сторін.

Кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території є невід’ємною частиною договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені главою 1 розділу XIV Кодексу.

Порядок визначення доходів та їх склад для платників єдиного податку третьої групи передбачено статтею 292 Кодексу.

У відповідності до підпункту 2 пункту 292.1 статті 292 Кодексу доходом платника єдиного податку для юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 статті 292 Кодексу.

Згідно із пунктом 292.4 статті 292 Кодексу у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).

Таким чином, у разі укладання договору, відповідно до якого управитель надає послуги з управління багатоквартирним будинком (житлово-комунальні послуги) та отримує за це винагороду, оподаткуванню єдиним податком підлягає дохід, отриманий як оплата за послуги з управління  багатоквартирним будинком.

При цьому, надання комунальних послуг, зокрема, надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії згідно Закону № 2189, здійснюється виключно ліцензіатом в рамках індивідуальних договорів з постачальниками.

Водночас, у разі якщо Управитель планує надавати інші послуги, а саме комунальні послуги (послуги з постачання та розподілу електричної енергії) при цьому не виступати ліцензіатом, то отримання грошових коштів від споживачів буде вважатися доходом відповідно до підпункту 2 пункту 292.1 статті 292 Кодексу.

Орендні відносини регулюються Земельним кодексом України, Цивільний кодексом України, іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них,  Законом України від 06 жовтня 1998 року                                               № 161-XIV «Про оренду землі» (далі – Закон № 161) та договором оренди земельної ділянки (ст. 2 Закону № 161).

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності справляється відповідно до вимог ст. 288 Кодексу. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є Договір такої земельної ділянки, а платником орендної плати є орендар земельної ділянки (п.п 288.1 ст. 288 Кодексу). Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п. 288.4 ст. 288 Кодексу).

Справляння орендної плати за орендовані земельні ділянки приватної власності Кодексом не регулюється.

Товариством у  зверненні повідомлено, що не виступає Орендодавцем земельної ділянки.

З огляду на викладене, платником орендної плати є Орендар земельної ділянки відповідно до укладеного договору оренди такої ділянки.

Питання компенсації (відшкодування) сум орендної плати належить до цивільних відносин між суб’єктами господарювання і не регулюються Кодексом.

Слід зазначити, що кожен конкретний випадок має розглядатися з урахуванням всіх суттєвих обставин та первинних документів.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).