Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 20.03.2025 р. № 1527/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК

                                                          

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товариства щодо окремих питань  з оподаткування  господарських операцій здійснених юридичною особою – платником єдиного податку, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Товариство повідомило, що є платником єдиного податку третьої групи за ставкою 5 відсотків. Основним видом діяльності є 47.91 – роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет. Відповідно до цього виду діяльності створюється web-ресурс, на якому продавці будуть  виставляти свої товари згідно договору комісії. Кошти за проданий товар, комісійну винагороду, експедиторські послуги (буде відкритий КВЕД – 2010: Клас 52.29) і послуги логістики будуть надходити на поточний рахунок Товариства. З отриманих коштів Товариство буде повертати вартість проданого товару продавцю за вирахуванням комісійної винагороди, вартість експедиторських послуг і оплачувати вартість логістичних послуг, які будемо замовляти в «Укрпошта», «Нова пошта» на підставі догорів. Товариство буде сплачувати податки з комісійної винагороди, що отримуватиме по договору комісії та з суми за експедиторські послуги, які надаватиме продавцям.

Товариство, просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступного питання:

1. Чи правильно Товариство оподатковує господарські операції, які описані у зверненні?

 

Щодо зазначено питання

Правове регулювання господарських відносини, зокрема, укладання договору комісії регулюється Цивільним кодексом України (далі - ЦКУ).

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (частина перша статті 1011 ЦКУ).

Частиною першою статті 1012 ЦКУ визначено, що договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії.

При цьому, істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну                     (частина 3 статті 1012 ЦКУ).

Комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії (частина перша статті 1013 ЦКУ).

Законодавство встановлює певні правила виконання договору комісії, які визначають поведінку сторін за договором.

Згідно із частиною першою статті 1014 ЦКУ комісіонер зобов’язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, Комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, згідно статті 1021 ЦКУ комісіонер відповідає перед комітентом за втрату, недостачу або пошкодження майна комітента. Якщо при прийнятті комісіонером майна, що надійшло від комітента, або майна, що надійшло для комітента, будуть виявлені недостача або пошкодження, а також у разі завдання шкоди майну комітента комісіонер повинен негайно повідомити про це комітента і вжити заходів щодо охорони його прав та інтересів. Комісіонер, який не застрахував майно комітента, відповідає за втрату, недостачу, пошкодження майна комітента, якщо він був зобов'язаний застрахувати майно за рахунок комітента відповідно до договору або звичаїв ділового обороту.

Тобто, договір комісії повинен передбачати прийняття комісіонером майна, що надійшло від комітента, або майна, що надійшло для комітента.

 

Після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії (частина перша статті 1022 ЦКУ).

Товариством до звернення не надано копії договорів, на підставі яких здійснювалися господарські операції зазначені у зверненні, то відповідь надається відповідно  до загальних норм Кодексу.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою                                   1  розділу XIV Кодексу.

Відповідно до підпункту 2 пункту 292.1 статті 292 Кодексу визначено, що доходом платника єдиного податку для юридичних осіб є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 стаття 292 Кодексу.

Пунктом 292.13 статті 292 Кодексу визначено, що дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до статті 296 Кодексу.

Юридичні особи - платники єдиного податку третьої групи використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень підпунктів 44.2, 44.3 статті 44 Кодексу (абзац п'ятий пункту 296.1 статті 296 Кодексу).

Юридичні особи - платники єдиного податку третьої групи відповідно до абзацу третього пункту 44.2 статті 44 Кодексу ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об'єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Пунктом 292.4 статті 292 Кодексу визначено, що у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (пункт 292.6 стаття 292 Кодексу).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття в фінансовій звітності  визначає Положення  (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 (зі змінами та доповненнями) (далі – П (С) БО 15).

 Відповідно до п. 6.2 П(С)БО 15, не визнаються доходами такі надходження від інших осіб, як «сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо».

Бухгалтерський облік посередницьких операцій ведеться з урахуванням П(С)БО 15 «Дохід» та П(С)БО 16 «Витрати».

Враховуючи вищевикладене, сума отриманої винагороди  буде доходом платника єдиного податку тільки у разі надання послуг, виконання робіт  за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами, в той час кошти, що надійшли йому під звіт на виконання умов такого договору до доходу платника єдиного податку третьої групи не включаються. При цьому, для платників єдиного податку слід врахувати, що за договором комісії комітент за надані послуги розраховується безпосередньо з комісіонером.

Разом з тим, відповідно до пункту 291.6 статті 291 Кодексу платники єдиного податку першої - третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі - готівковій або безготівковій (у тому числі з використанням електронних грошей).

Водночас, як зазначено Товариством у зверненні, кошти за проданий товар та кошти за доставку товару покупцеві будуть надходити  на рахунок Товариства і потім на підставі договору комісії Товариство буде повертати кошти покупцям за вирахуванням винагороди.

Слід зазначити, за змістом дана операція не буде відповідати договору комісії, як це визначено відповідно до частини першої статті 1011 ЦКУ, а  самостійне утримання винагороди та перерахування різниці контрагенту може розглядатися як взаємозалік зустрічних грошових зобов’язань та підпадати під поняття негрошової форми розрахунків, що є порушенням вимог перебування на спрощеній системі оподаткування відповідно до п. 291.6 ст.291 Кодексу.

При цьому, статтею 36 Кодексу визначено, що платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та визначати відповідність проведення ними операцій.

Оцінка  відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій здійснюється в межах перевірки контролюючого органу у відповідності до вимог Кодексу.

Слід зазначити, що кожен конкретний випадок має розглядатися з урахуванням всіх суттєвих обставин та первинних документів.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).