Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 20.03.2025 р. № 1528/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

 

Індивідуальна податкова консультація

 

 

Державна податкова служба України розглянула звернення                                  Постійного представництва (далі – Представництво) щодо порядку формування  податкового кредиту та нарахування податкових зобовʼязань у разі здійснення операцій з придбання/продажу майна та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, нерезидент планує придбати для використання у господарській діяльності Представництва – платника ПДВ обʼєкт нерухомого майна (далі – майно) у резидента – платника ПДВ з постановкою такого майна на баланс Представництва. Майно передаватиметься по акту приймання-передачі майна від постачальника до Представництва у день підписання договору купівлі-продажу. На дату оформлення такого акту (перша подія) постачальником буде складено податкову накладну на Представництво.

Інформуючи про зазначене, Представництво просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо:

1) права Представництва на формування податкового кредиту за операцією з придбання майна незалежно від того, яка особа визначена стороною договору купівлі-продажу такого майна (покупцем) – нерезидент чи Представництво;

2) обовʼязку Представництва нарахувати податкові зобовʼязання з ПДВ у разі подальшого продажу такого майна незалежно від того, яка особа визначена стороною договору купівлі-продажу такого майна (продавцем) – нерезидент чи Представництво;

3) права Представництва на врахування податкового кредиту (відʼємного значення ПДВ), сформованого за операцією з придбання майна, при нарахуванні податкових зобовʼязань з ПДВ за операцією з подальшого продажу такого майна.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пунктів 5.1-5.3 статті 5 розділу I ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Згідно зі статтею 95 Цивільного кодексу України представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.  Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх утворила, і діють на підставі затвердженого нею положення або на іншій підставі, передбаченій законодавством іноземної держави, відповідно до якого утворено юридичну особу, відокремленими підрозділами якої є такі філії та представництва.

Відповідно до підпункту «а» підпункту 14.1.122 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ нерезиденти – це іноземні компанії, організації, партнерства та інші об'єднання осіб, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України, а також правові утворення без статусу юридичної особи, створені відповідно до законодавства іноземних держав або територій, які не є резидентами України, відповідно до положень ПКУ.

Постійне представництво − постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар'єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер (підпункт 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктом 2 пункту 180.1 статті 180 розділу V ПКУ платником ПДВ є будь-яка особа, яка зареєстрована або підлягає реєстрації як платник ПДВ.

Відповідно до підпункту «г» підпункту 14.1.139 пунктом 14.1 статті 14 розділу І ПКУ особою для цілей розділу V ПКУ є постійне представництво (нерезидента).

Відповідно до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю.

Згідно з пунктами 201.1, 201.8, 201.10 статті 201 розділу V ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку – продавець товарів/послуг зобов'язаний на дату виникнення податкових зобов'язань скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) у встановлений ПКУ термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов’язкові реквізити, зокрема:

повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, − продавця товарів/послуг;

податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства − платника податку стороною
 договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника
податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, − покупця (отримувача) товарів/послуг;

індивідуальний податковий номер.

Право на нарахування ПДВ та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 розділу V ПКУ.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правила формування податкового кредиту встановлено статтею 198 розділу V ПКУ.

Пунктом 198.3 статті 198 розділу V ПКУ передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 розділу V ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи, ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 розділу V ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 розділу V ПКУ. Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно-правових актів, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

Щодо питання 1

При здійсненні операції з продажу майна платник податку − продавець такого майна зобов’язаний скласти податкову накладну на Представництво (незалежно від того, чи покупцем у договорі купівлі-продажу визначено безпосередньо нерезидента, чи таке його Представництво) і зареєструвати її в ЄРПН. Така податкова накладна  для Представництва є підставою для включення сум ПДВ, зазначених у ній, до податкового кредиту.

Щодо питання 2

Представництво, яке зареєстроване платником ПДВ, при здійсненні операції з постачання майна повинно нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ на загальних підставах за основною ставкою (незалежно від того, чи продавцем майна у договорі купівлі-продажу визначено безпосередньо нерезидента, чи таке його Представництво).

Щодо питання 3

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 розділу V ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У разі якщо за результатами звітного (податкового) періоду податковий кредит платника перевищує його податкові зобов’язання, у платника формується від’ємне значення ПДВ звітного (податкового) періоду, яке відповідно до пункту 200.4 статті 200 розділу V ПКУ може бути, зокрема, зараховане до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, на суму податкового кредиту (відʼємного значення ПДВ), сформованого Представництвом, зокрема, за операцією з придбання майна, про яке йдеться у зверненні, зменшуються податкові зобовʼязання Представництва, нараховані за операціями з постачання ним товарів/послуг (зокрема, але не
виключно − за операцією з подальшого продажу такого майна).

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 глави 3 розділу II ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.