Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 20.03.2025 р. № 1546/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

                                                                   

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення АТ «» (далі – Банк) щодо формування витрат на вартість послуг з організації оздоровлення працівників, що сплачені Банком на користь туристичної агенції, у разі залучення Банком цієї агенції до організації оздоровлення своїх працівників та податкового обліку операцій з надання фізичним особам додаткового блага у вигляді путівок на оздоровлення та лікування, і, керуючись
ст. 52 та п.п. «в» п.п. 69.41.3  п.п. 69.41 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, з метою відновлення працівників, Банк планує залучити туристичну агенцію, яка відповідно до договору надаватиме послуги Банку з організації оздоровлення працівників за відповідну винагороду. Тобто, туристична агенція повністю приймає на себе зобов’язання щодо пошуку та організації оздоровлення співробітників Банку, а Банк в свою чергу сплачує винагороду за такі послуги.

Банк просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1. Чи може Банк врахувати у складі витрат при визначенні об’єкту оподаткування з податку на прибуток підприємств вартість послуг з організації оздоровлення працівників, що сплачені на користь туристичної агенції, у разі залучення Банком цієї агенції до організації оздоровлення своїх працівників?
2. Чи лежить на туристичній агенції, як особі, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь фізичної особи-платника податку обов’язок та відповідальність щодо виконання функцій податкового агента, які пов’язані з наданням фізичним особам додаткового блага у вигляді путівок на оздоровлення та лікування?

 

Щодо питання 1

Розглянувши звернення Банку зазначаємо, що у запиті платника недостатньо інформації, зокрема, договору з надання послуг з організації оздоровлення працівників та статусу туристичної агенції для надання вичерпної індивідуальної податкової консультації з порушених у зверненні питань.

У зв’язку з цим надаємо роз’яснення, виходячи із загальних норм податкового законодавства.

Відповідно до абзацу третього частини другої ст. 5 Закону України
від 15 вересня 1995 року № 324/95-ВР «Про туризм» (далі – Закон № 324/95-ВР) туристичні агенти (далі – турагенти) – юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб'єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг.

За договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов'язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов'язується оплатити його (ст. 20 Закону
№ 324/95-ВР).

Туристичний продукт – попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов'язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об'єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо) (абзац четвертий ст. 1 Закону № 324/95-ВР).

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Різниці, які виникають при здійсненні фінансових операцій встановлені ст.140 Кодексу.

 Відповідно до п.п. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 Кодексу фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується:

на суму перерахованої безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) особам, що не є платниками податку (крім фізичних осіб, які є платниками податку на доходи фізичних осіб), платникам податку, які є пов’язаними особами (у разі якщо отримувачем фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) задекларовано від’ємне значення об’єкта оподаткування за податковий (звітний) рік, що передує року, в якому отримано таку безповоротну фінансову допомогу (безоплатно надані товари, роботи, послуги), за умови що така допомога була врахована у складі витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування), та платникам податку, які оподатковуються заставкою 0 відсотків відповідно до пункту 44 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу, крім безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг), перерахованої неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг, для яких застосовується положення підпункту 140.5.9 цього пункту;

на суму повної або часткової компенсації один раз на календарний рік вартості путівок на відпочинок, оздоровлення та лікування на території України платника податку та/або його дітей віком до 18 років роботодавцем, який є платником податку на прибуток, якщо така компенсація відповідно до цього Кодексу не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізичної особи - платника податку на доходи фізичних осіб.

Отже, у разі повної або часткової компенсації Банком, який є платником податку на прибуток, один раз на календарний рік вартості путівок на відпочинок, оздоровлення та лікування на території України своїх працівників та/або їх дітей віком до 18 років, якщо така компенсація включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізичної особи - платника податку на доходи фізичних осіб, то різниця для збільшення фінансового результату до оподаткування за такою операцією не виникає.

Така операція відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування на підставі належним чином оформлених первинних документів.

Відповідно до ст. 41 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-XIV «Про Національний банк України» Національний банк встановлює для банків обов'язкові правила ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.

Отже, з питання порядку формування у бухгалтерському обліку витрат за операціями з організації оздоровлення працівників, що сплачені Банком на користь туристичної агенції – резидента України, у разі залучення Банком цієї агенції до організації оздоровлення своїх працівників доцільно звернутись до Національного банку України. 

Щодо питання 2

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу якого об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Статтею 165 Кодексу встановлено перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема, вартість путівок на відпочинок, оздоровлення та лікування, у тому числі на реабілітацію осіб з інвалідністю, на території України платника податку та/або членів його сім’ї першого ступеня споріднення, які надаються його роботодавцем – платником податку на прибуток підприємств безоплатно або із знижкою (у розмірі такої знижки) один раз на календарний рік, за умови, що вартість путівки (розмір знижки) не перевищує 5 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня податкового (звітного) року (абзац другий
п.п. 165.1.35 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).

Крім того, п.п. 1.7 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу передбачено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у п.п. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165, п.п. 3 і 4
п. 170.13¹ ст. 170 Кодексу та п. 14 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Водночас перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку визначено п. 164.2 ст. 164 Кодексу, зокрема дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) у вигляді, зокрема, вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у  п.п. 165.1.53
п. 165.1 ст. 165 Кодексу.

Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об’єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними п. 164.5
ст. 164 Кодексу (п.п. «е» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Згідно з п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податків (крім випадків, визначених у п.п. 167.2 - 167.5 ст. 167 Кодексу).

Об’єктом оподаткування військовим збором, зокрема, для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору становить, зокрема, для платників, зазначених у
п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, – 5 відсотків від об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу та п.п. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Податковий агент, поняття якого наведено у п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми такого доходу за його рахунок використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу, та ставку військового збору, встановлену п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу
(п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу та п.п. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Враховуючи викладене, у разі якщо через туристичну агенцію, яка відповідно до договору про надання послуг Банку з організації оздоровлення працівників за відповідну винагороду, надаватимуться путівки на відпочинок, оздоровлення та лікування на території України працівникам Банку, то вартість наданих путівок включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків як додаткове благо та оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на загальних підставах.

При цьому Банк як особа, що має статус податкового агента, у разі виникнення доходу у фізичної особи зобов’язаний виконати усі визначені Кодексом функції податкового агента, зокрема щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб і військового збору з зазначених доходів.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).