Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 21.03.2025 р. № 1573/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення щодо застосування окремих норм податкового законодавства і, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство провадить діяльність з розподілу природного газу. Товариством укладено з іншим субʼєктом господарювання (контрагентом) Технічну угоду про умови передачі газу, згідно з якою така Технічна угода не передбачає розрахунків між сторонами за природний газ, але за недотримання параметрів якості природного газу сторона, яка передає газ, зобовʼязується сплатити стороні, яка приймає газ, додаткову компенсацію.

Платник податку звернувся до контрагента з листом про недотримання останнім параметрів якості природного газу та вимогою щодо сплати додаткової компенсації, передбаченої Технічною угодою. Між сторонами виникли суперечності щодо нарахування ПДВ на обсяг (суму) такої додаткової компенсації.

Зважаючи на викладене, платник податку просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання: чи є обʼєктом оподаткування ПДВ додаткова компенсація за недотримання параметрів якості природного газу?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Статтею 5 розділу І ПКУ визначено, що поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу І ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі – НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2494, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1379/27824, затверджено Кодекс газорозподільних систем (далі – Кодекс ГС), а також Технічну угоду про умови приймання-передачі газу газорозподільною системою (додаток 2 до Кодексу ГС) (далі – Технічна угода).

Згідно з пунктом 4 глави 1 розділу I Кодексу ГС Технічна угода − письмова угода між Оператором газорозподільної мережі та суміжним суб'єктом ринку газу, крім споживачів та Оператора газотранспортної системи, яка укладається за формою, наведеною у додатку 2 до Кодексу ГС, та визначає порядок приймання-передачі природного газу між сторонами.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Технічної угоди у разі надходження газу в газорозподільну мережу, параметри якого не відповідають параметрам, визначеним в пункті 1 цього розділу, сторони здійснюють перерахунок об'єму газу, який надійшов до газорозподільної мережі за період, починаючи з дати останнього погодженого сторонами місячного паспорта фізико-хімічних показників природного газу, а Оператор газорозподільної мережі отримує від газодобувного підприємства, виробників біометану або інших видів газу з альтернативних джерел чи суміжного Оператора газорозподільної мережі компенсацію, яка розраховується відповідно до глави 3 розділу VIII Кодексу ГС. Складовою формул, визначених главою 3 розділу VIII Кодексу ГС, за якими розраховується сума компенсації за недотримання параметрів якості природного газу, є, зокрема, базова ціна природного газу, визначена відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ.

Постачання товарів – будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. З метою застосування терміна «постачання товарів» електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, вважаються товаром (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті  14 розділу І ПКУ).

Постачання послуг – будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті  14 розділу І ПКУ).

Пунктом 188.1 статті 188 розділу V ПКУ визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 розділу VІ ПКУ, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів ‒ виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення;

електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю ‒ бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 розділу V ПКУ на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПКУ термін.

Пунктом 44.1 статті 44 глави 3 розділу ІІ ПКУ встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших зазначених у зверненні нормативно-правих актів, опису питання і фактичних обставин, наведених у зверненні, ДПС повідомляє.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ обʼєктом оподаткування ПДВ є, зокрема, операції з постачання товарів/послуг.

Відповідно до статті 4 Закону № 996 одним із основних принципів бухгалтерського обліку, яким повинні керуватися платники податків при визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій, є принцип превалювання сутності над формою, згідно з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми.

Отже, якщо кошти, що отримуються Товариством від контрагента як додаткова компенсація за недотримання параметрів якості природного газу, за своєю сутністю є компенсацією (відшкодуванням) вартості товарів/послуг, то сума такої компенсації включається до бази оподаткування ПДВ Товариства. За такою операцією Товариство зобов’язане нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ та скласти і зареєструвати в ЄРПН відповідну податкову накладну.

Якщо кошти, які отримуються Товариством від контрагента як додаткова компенсація за недотримання параметрів якості природного газу, за своєю сутністю є відшкодуванням шкоди внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов’язань, то такі кошти до бази оподаткування ПДВ Товариства не включаються та податкові зобовʼязання на суму такої компенсації не нараховуються.

Згідно зі статтею 36 розділу І ПКУ платники податку повинні самостійно визначати відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ. В межах надання індивідуальної податкової консультації ДПС не здійснює аналіз та класифікацію господарських операцій платників податку.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 глави 3 роздiлу II ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.