Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 25.03.2025 р. № 1613/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК

 

 

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Заявника щодо окремих питань перебування юридичною особою платником єдиного податку на спрощеній системі обліку та звітності, та керуючись статтею 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Заявник повідомив, що знаходиться на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності та є платником єдиного податку 3 групи за ставкою 5 %. Контрагент заборгував Заявнику грошові кошти за надані послуги. Заявник планує укласти із товариством з обмеженою відповідальністю, яке буде перебувати на спрощеній системі оподаткування (далі - ТОВ) договір дарування, за яким Заявник безоплатно дарує на користь ТОВ право вимоги до Контрагента відповідно до акту приймання-передачі безоплатно переданого права вимоги.   До ТОВ як до нового кредитора перейдуть додаткові права, які мав Заявник за договором з Контрагентом.

Заявник, посилаючись на норми Кодексу, просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи правильно розуміє Заявник, що він має право подарувати безоплатно на користь ТОВ право вимоги до Контрагента за договором на всю суму або частково без порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування?
2. Чи правильно розуміє Заявник, що в результаті безоплатного дарування на користь ТОВ права вимоги до Контрагента за договором на всю суму чи частково, у Заявника не виникнуть податкові зобов’язання, оскільки, він не є отримуючою стороною?
3. Чи правильно розуміє Заявник, що в результаті безоплатного дарування права вимоги до Контрагента за договором на користь ТОВ на всю суму або частково, у ТОВ виникне необхідність оподаткувати вартість безоплатно отриманого права вимоги?
4. Чи правильно розуміє Заявник, що в результаті безоплатного дарування права вимоги до Контрагента за договором на користь ТОВ на всю суму або частково, базою оподаткування ТОВ буде договірна (контрактна) оцінка вартості безоплатно переданого права вимоги, визначена у договорі дарування?
5. Чи правильно розуміє Заявник, що ставка за якою оподатковуватиметься ТОВ безоплатно отримане право вимоги до Контрагента за договором становитиме 5 % від договірної (контрактної) оцінки вартості переданого права вимоги?
6. Чи правильно розуміє Заявник, що датою виникнення у ТОВ зобов’язання зі сплати вартості безоплатно отриманого права вимоги до Контрагента за договором, буде дата підписання між Заявником та ТОВ акту приймання-передачі безоплатно переданого права вимоги до Контрагента за договором?

 

Щодо третього – шостого питання повідомляємо наступне, оскільки оподаткування операцій з отримання прав вимог ТОВ стосується третьої сторони та не відноситься до обліку такої операції у Заявника, то відповідно до пункту 52.1  статті 52 Кодексу ТОВ має право самостійно звернутися до контролюючого органу на отримання індивідуальної податкової консультації.

 

Щодо першого- другого питання

Копію основного договору, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається від Заявника ТОВ до звернення про надання індивідуальної податкової консультації не надано. Відповідь Заявнику надається на загальних підставах.

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), учасниками яких є фізичні та юридичні особи, Держава Україна, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права регулюються Цивільним кодексом України (далі – ЦКУ).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦКУ).

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦКУ).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513 ЦКУ).

Відповідно до статті 514 ЦКУ до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність (частина перша статті 717 ЦКУ)

Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування (частина друга статті 717 ЦКУ).

При цьому предметом договору дарування можуть бути, зокрема, майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому (частина друга статті 718 ЦКУ).

Зокрема, підприємницькі товариства можуть укладати договір дарування між собою, якщо право здійснювати дарування прямо встановлено установчими документами дарувальника (частина третя стаття 720 ЦКУ).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Кодекс (пункт 1.1 стаття 1 Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.255 пункту 14.1 статті 14 Кодексу відступлення права вимоги – операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Слід зазначити, що право вимоги може бути відступлене іншій особі, у тому числі і безоплатно, тобто подароване.

Так у частині другій статті 718 ЦКУ визначено, що дарунком можуть бути майнові права, якими дарувальник володіє чи які можуть виникнути в нього в майбутньому.

Водночас, договір дарування саме прав вимоги є юридичним механізмом заміни первинного кредитора в зобов’язанні новим кредитором та як наслідок прощення заборгованості первинним кредитором. Та у випадку наведеному Заявником така прощена заборгованість може розглядатися, як не погашена в строк, установлений договором.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Згідно з підпунктом 2 пункту 292.1 статті292 Кодексу для платника єдиного податку (юридичної особи) доходом є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 статті 292 Кодексу.

Дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до статті 296 Кодексу (пункт 292.13 статті 292 Кодексу).

Юридичні особи – платники єдиного податку третьої групи використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень підпунктів 44.2, 44.3 статті 44 Кодексу (абзац п’ятий пункту 296.1 статті 296 Кодексу).

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі (пункт 292.6 статті 292 Кодексу).

Відповідно до пункту 292.3 статті 292 Кодексу до суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).

Безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку.

Пунктом 291.6 статті 291 Кодексу платники єдиного податку першої – третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).

Відповідно до підпункту 4 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Кодексу платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом, зокрема у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 Кодексу (крім платників єдиного податку третьої групи – електронних резидентів (е-резидентів), – з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків.

Законодавством не передбачено обмежень щодо дарування права вимоги платниками єдиного податку.

Проте, якщо платник єдиного податку укладає договір відступлення права вимоги, то такі юридичні особи повинні дотримуватися обмежень щодо видів діяльності, які визначені  пунктом 291.5 статті 291 Кодексу, що не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій) відповідно до пункту 291.6 статті 291 Кодексу, не перевищувати обсяг доходу юридичної особи - платника єдиного податку, який визначено  підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 Кодексу.

Водночас, укладення договору відступлення права вимоги за договором дарування між юридичними особами  - платниками єдиного податку може бути механізмом прощеної заборгованості та розглядатися, як заборгованість не погашена в строк, установлений договором. Водночас враховуючи те, що Заявником не надано копію основного договору, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається від Заявника ТОВ, здійснити однозначну оцінку впливу такої операції на об’єкт оподаткування платника єдиного податку можливо лише після розляду первинних документів та вивчення обставин такої операції.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).